БУТТЯ 24

1Авраам постарів, став дуже старим, а Господь поблагословив Авраама в усьому. 2Якось Авраам сказав своєму слузі, старшому над його домом, який був відповідальний за все його майно: Поклади свою руку під моє стегно 3і поклянися мені Господом Богом неба і Богом землі, що не візьмеш моєму синові Ісаакові дружини з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, 4а підеш до моєї землі, звідки я походжу, до мого роду, і звідти візьмеш дружину моєму синові Ісаакові. 5Слуга ж сказав йому: А якщо жінка не захоче піти слідом за мною до цієї землі, то чи повернути твого сина в землю, звідки ти вийшов? 6Та Авраам сказав йому: Остерігайся, не повертай мого сина туди! 7Господь, Бог неба і Бог землі, Який узяв мене з дому мого батька та із землі, де я народився, — Він сказав мені й поклявся мені, кажучи: Цю землю Я дам тобі та твоїм нащадкам. Він пошле Свого ангела перед тобою, і ти візьмеш звідти дружину для мого сина Ісаака. 8А коли жінка не захоче піти з тобою до цієї землі, то будеш вільний від цієї клятви. Тільки мого сина не повертай туди! 9І поклав раб свою руку під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тій справі.

10З-поміж верблюдів свого пана слуга взяв із собою десять верблюдів, а також дещо з усього добра свого пана, устав і пішов у Месопотамію, до міста Нахора. 11А надвечір, коли виходять жінки набирати воду, він поставив верблюдів поза містом, біля криниці з водою, 12і сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, пошли мені успіх сьогодні й вияви милість моєму пану Авраамові. 13Ось я зупинився біля джерела води, а дочки мешканців міста виходять брати воду; 14і як станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Нахили до мене своє відро, щоб я напився, — скаже мені: Пий! Я дам напитися твоїм верблюдам, аж доки не нап’ються! — оцю приготував Ти Своєму рабові Ісаакові; і з цього дізнаюся, що Ти виявив милість моєму пану Авраамові.

15І сталося, перш ніж він закінчив про себе говорити, аж ось вийшла Ревека, яка народилася у Ватуїла, сина Мелхи, дружини Нахора, Авраамового брата, і вона мала відро на плечі. 16Дівчина була дуже вродлива на вигляд, — була дівиця, яка ще не знала чоловіка. Прийшовши до джерела, вона наповнила відро, та й пішла. 17А слуга вибіг їй назустріч і сказав: Дай напитися мені трохи води з твого відра. 18Вона ж відповіла: Пий, пане! І поспішно зняла відро на свою руку, і дала йому напитися, — 19аж перестав пити. А тоді вона сказала: І твоїм верблюдам начерпаю води, доки всі не нап’ються. 20Вона швидко пішла і випорожнила відро до корита, і знову побігла набрати до криниці, і вона дала пити всім верблюдам.

21А чоловік придивлявся до неї, щоби дізнатися, чи на добру дорогу спрямував його Господь, чи ні, і мовчав. 22Сталося, коли всі верблюди перестали пити, чоловік узяв золоті сережки, вартістю в драхму, і два браслети на її руки, — вагою десять одиниць золота вони, 23і запитав її, сказавши: Чия ти дочка? Скажи мені, чи є у твого батька місце для нас, аби переночувати? 24Вона відповіла йому: Я дочка Ватуїла, сина Мелхи, котрого вона народила Нахорові. 25А соломи і паші в нас багато, — сказала йому, — і місце є, аби переночувати. 26Тож чоловік, задоволений, поклонився Господеві, 27та й сказав: Благословенний Господь, Бог мого пана Авраама, Який не порушив справедливості й правди щодо мого пана. Господь мене успішно привів до дому брата мого пана.

28І побігши, дівчина розповіла в хаті своєї матері про цю справу. 29Ревека мала брата на ім’я Лаван. І вибіг Лаван до чоловіка надвір, до джерела. 30І сталося, коли він побачив у своєї сестри сережки, а на руках — браслети, коли почув слова своєї сестри Ревеки, яка говорила: Так сказав мені чоловік, — то прийшов до чоловіка, який стояв біля верблюдів неподалік джерела, 31і сказав йому: Ну ж бо, заходь! Благословенний Господь! Чому ти став надворі? Я ж приготував домівку і місце для верблюдів. 32Тож чоловік увійшов до хати і розв’ючив верблюдів. Він дав соломи та паші верблюдам, і води для його ніг і ніг чоловіків, які з ним. 33Перед ними поставили хліб, щоб вони їли. А той сказав: Не їстиму, доки не розповім про свої справи. Вони ж мовили: Говори.

34І він сказав: Я слуга Авраама. 35Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великим. Дав йому овець і телят, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів і ослів. 36А Сарра, дружина мого пана, вже в його старості, народила моєму панові одного сина; тож той дав йому все, що належало йому. 37А з мене мій пан узяв клятву, кажучи: Не візьмеш дружини для мого сина з-поміж дочок ханаанців, серед яких я живу, — на їхній землі. 38Але натомість підеш до дому мого батька і до мого роду й звідти візьмеш дружину для мого сина. 39Та я сказав своєму панові: А якщо жінка не піде зі мною? 40А той мені відповів: Господь, Якому я вгодив, пошле Свого ангела з тобою, успішно проведе тебе дорогою, і ти візьмеш дружину для мого сина з мого роду, з дому мого батька, — 41і будеш вільний від своєї клятви. І коли підеш до мого роду, і тобі не дадуть, — будеш вільний від своєї клятви.

42Тож прийшовши сьогодні до джерела, я сказав: Господи, Боже мого пана Авраама, — пошли успіх на моєму шляху, яким я сьогодні прямую! 43Ось я став біля джерела води, а дочки людей міста вийдуть набрати води; і якщо станеться, що дівчина, якій я лише скажу: Дай мені напитися трохи води з твого відра, — 44скаже мені: І сам напийся, і твоїм верблюдам наллю, — це жінка, яку приготував Господь Своєму слузі Ісаакові. Із цього я переконаюся, що Ти вчинив милість моєму пану Авраамові. 45І сталося, перш ніж закінчив я подумки говорити, аж ось, вийшла Ревека, маючи відро на плечі, спустилася до джерела і набрала води. Я ж сказав їй: Дай мені напитися. 46Вона швидко зняла із себе відро і сказала: Пий ти, і твоїм верблюдам дам пити. І я напився, і моїх верблюдів вона напоїла. 47Тож запитав я її, мовлячи: Чия ти дочка? Вона ж відповіла: Я дочка Ватуїла, Нахорового сина, якого народила йому Мелха. І дав я їй сережки й браслети на її руки. 48Із вдячністю я поклонився Господеві й поблагословив Господа, Бога мого пана Авраама, Який успішно провів мене правильною дорогою, щоб узяти дочку брата мого пана для його сина. 49Тому, якщо ви чините милість і правду моєму панові, — скажіть мені, і якщо ні, — також скажіть мені, щоб я повернув праворуч або ліворуч.

50У відповідь Лаван та Ватуїл сказали: Від Господа вийшло це рішення, тож не можемо тобі відповісти злом на добро. 51Ось Ревека перед тобою. Бери, іди, і нехай буде дружиною синові твого пана, — так, як сказав Господь. 52І сталося, коли почув слуга Авраама ці слова, то поклонився Господеві до землі. 53А раб, вийнявши срібний та золотий посуд і одяг, дав Ревеці; і дав подарунки її братові й матері. 54І їли й пили — він та чоловіки, які були з ним, і заночували. А вставши вранці, він сказав: Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 55Та її брати й мати сказали: Нехай дівчина побуде з нами днів із десять, а після цього піде. 56Він же відповів їм: Не затримуйте мене, бо Господь успішно провів мене дорогою. Відпустіть мене, щоб я пішов до мого пана. 57Вони ж сказали: Покличемо дівчину і її саму запитаємо. 58Тож покликали Ревеку й запитали її: Чи підеш ти із цим чоловіком? Вона ж відповіла: Піду. 59І відіслали свою сестру Ревеку, її майно, слугу Авраама і тих, які були з ним. 60Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів. 61Уставши, Ревека та її рабині сіли на верблюдів і вирушили із чоловіком, і слуга, взявши Ревеку, пустився в дорогу.

62А Ісаак подорожував пустелею біля Криниці видіння. Він жив на землі, що на півдні. 63Надвечір вийшов Ісаак у долину пройтися; підвівши очі, він побачив верблюдів, які йшли. 64І Ревека, звернувши погляд, побачила Ісаака, зіскочила з верблюда 65і запитала слугу: Хто цей чоловік, який іде рівниною нам назустріч? Раб сказав: Це мій пан. Вона ж, узявши намітку, закрила обличчя. 66А слуга докладно розповів Ісаакові все те, що зробив. 67Увійшов Ісаак до оселі своєї матері, взяв він Ревеку, і стала йому дружиною, і він покохав її. І потішений був Ісаак після смерті Сарри, його матері.

ІСАЇ 42

1Яків — Мій слуга, Я його підтримаю. Ізраїль — Мій вибраний, його прийняла Моя душа. Я зіслав на нього Свого Духа, — він принесе справедливий суд народам. 2Не кричатиме, ні не здійматиме галасу, і ззовні не буде чути його голосу. 3Він надломленої тростини не доламає і тліючого ґнота не загасить, але в справедливості звершуватиме суд. 4. Засяє і не буде розбитий, аж доки не встановить суд на землі. І на його закон надіятимуться народи.

5Так говорить Господь Бог, Який створив небо і встановив його, Який утвердив землю, і те, що на ній, і дав дихання народові, який на ній перебуває, і дух тим, хто ходить по ній: 6Я, Господь Бог, тебе покликав у праведності, тож візьму тебе за руку і зміцню тебе. Я дав тебе на завіт роду, аби бути світлом народів, 7щоб відкрити очі сліпим, звільнити в’язнів з кайданів і з дому сторожі тих, які перебувають у темряві. 8Я — Господь Бог, це Моє Ім’я. Іншому не дам Своєї слави, ні Своєї милості різьбленим божкам. 9Те, що від початку, ось іде, і нове, яке Я сповіщу, і перш ніж прийде, вам воно було виявлене.

10. Заспівайте Господу нову пісню, Його підвладні! Прославте Його Ім’я від кінця землі, — ті, які ходять в море і пропливають ним, острови і ті, хто проживає на них! 11. Зрадій, пустеля та її поселення, двори і ті, хто живе в Кидарі! Хай зрадіють ті, хто живе в Петрі, нехай закричать з вершин гір. 12Хай віддадуть славу Богові, хай сповістять про Його милосердя на островах! 13Господь, Бог сил, вийде і знищить війну, Він підніме ревність і кине могутній клич супроти Своїх ворогів.

14Я мовчав, та чи постійно мовчатиму і терпітиму? Я терпеливо переносив, як та, яка народжує, та Я приведу в замішання і висушу одночасно! 15Я перетворю ріки на острови і висушу мочарі! 16А сліпих поведу дорогою, якої вони не знали, і зроблю, щоб вони ходили стежками, яких не бачили. Зроблю для них темряву світлом і покручене — прямим. Я виконаю ці слова і не залишу їх. 17А вони повернулися назад. Покрийтеся великим соромом, ви, котрі надієтеся на божків, які кажете різьбленим: Ви наші боги!

18Глухі, почуйте, і сліпі прозрійте, щоб бачити! 19. І хто сліпий, як не мої слуги, і хто глухий, як не ті, хто над ними панує? Божі слуги осліпли! 20Ви бачили багато разів, та ви не дотрималися. Вуха у вас — відкриті, та ви не почули. 21Господь Бог забажав, щоб ви оправдалися і звеличили хвалу. І я побачив, 22і народ став розбитим і пограбованим. Адже пастка всюди — у внутрішніх кімнатах і одночасно в домах, де їх приховали. Вони були на пограбування, і не було того, хто рятує від грабунку, і не було того, хто говорить: Віддай!

23Хто є між вами, який це сприйме, прислухається до того, що надходить? 24Хто дав Якова на пограбування, — Ізраїля тим, які його грабують? Хіба не Бог, проти Якого вони згрішили і не забажали ходити Його дорогами, ні слухатися Його закону? 25. І Він навів на них гнів Свого обурення, і їх здолала війна і ті, хто їх довкола палять, та жодний з них не пізнав, і не поклав на душу.

ПСАЛМІВ 121

1Пісня при підході до храму. Я зрадів, коли мені сказали: Ходімо до Господнього дому!

2Наші ноги стояли у твоїх дворах, Єрусалиме.

3Єрусалиме, ти збудований як місто, з яким пов’язаний кожний,

4бо туди приходили племена, Господні племена, як свідчення для Ізраїля, щоби славити Ім’я Господнє.

5Адже там встановлено престоли для суду, престоли для дому Давида.

6Просіть того, що несе мир Єрусалимові, — добробут тим, хто тебе любить!

7Нехай буде мир у твоїх полках і достаток у твоїх твердинях.

8. Задля моїх братів і ближніх моїх говорив я: Мир тобі!

9. Заради дому Господа, Бога нашого, я добивався тобі добра.