БУТТЯ 26

1А на землі постав голод, не той голод, що був раніше, за часів Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимців, до Ґерар. 2. З’явився ж йому Господь і сказав: Не йди до Єгипту, а оселися в землі, про яку тобі скажу. 3Живи на тій землі, і Я буду з тобою, і поблагословлю тебе, оскільки тобі й твоїм нащадкам дам усю цю землю, — Я виконаю Свою клятву, яку дав Авраамові, твоєму батькові: 4розмножу твоїх нащадків, як зорі на небі, і дам твоїм нащадкам усю цю землю, й у твоїх нащадках будуть благословенні всі народи землі, 5бо твій батько Авраам послухав Мого голосу і зберіг Мої веління, Мої заповіді, Мої постанови і Мої закони. 6Тож Ісаак поселився в Ґерарах.

7А місцеві чоловіки запитали про його дружину Ревеку. Він же сказав: Вона — моя сестра, — бо побоявся сказати: Вона моя жінка, аби часом не вбили його місцеві чоловіки через Ревеку, оскільки була гарна вродою. 8Перебував він там довгий час. Авімелех же, цар Ґерар, зазирнувши через вікно, побачив, що Ісаак забавляється зі своєю дружиною Ревекою. 9Тож покликав Авімелех Ісаака і сказав йому: Але ж вона твоя дружина! Навіщо ти сказав: Вона — моя сестра? А Ісаак відповів йому: Тому що я сказавсобі: аби мені не загинути через неї. 10Авімелех же сказав йому: Що ж це ти нам учинив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю дружиною — і довів би ти нас до переступу. 11Тож Авімелех наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожний, хто доторкнеться до цього чоловіка чи до його дружини, буде підданий карі смерті.

12У тому краю Ісаак засіяв поле, і одержав того ж року стократний врожай ячменю, оскільки поблагословив його Господь. 13. І він став славним чоловіком, і мав успіх. Він ставав усе багатшим, доки не став дуже великим. 14Були в нього отара овець, стадо волів і багато робітників. Та позаздрили йому филистимці — 15і всі криниці, котрі викопали раби його батька за життя його батька, — засипали їх филистимці й заповнили їх землею. 16Тож Авімелех сказав Ісаакові: Йди від нас, бо ти став значно сильнішим за нас. 17Тож Ісаак відійшов звідти і поселився в ґерарській долині, де і замешкав. 18. І знову повідкопував Ісаак криниці для води, які викопали раби Авраама, його батька, і які позасипали филистимці після смерті його батька Авраама; і він дав їм ті назви, якими їх назвав його батько. 19Коли раби Ісаака копали в ґерарській долині, то знайшли там криницю живої води. 20А ґерарські пастухи розпочали бійку з пастухами Ісаака, кажучи, що вода є їхня, тож він назвав криницю «Кривда», тому що скривдили його. 21Відійшовши звідтіля, викопав іншу криницю; та виникла суперечка і через неї. Тож дав їй назву «Ворожнеча». 22Вийшовши звідти, викопав ще одну криницю — і вже не воювали за неї; і дав їй назву «Широчінь», кажучи: Бо сьогодні поширив нас Господь і розмножив нас на землі.

23. Звідти він підійшов до Криниці клятви. 24І з’явився йому Господь тієї ночі, і сказав: Я — Бог твого батька Авраама; не бійся, бо Я з тобою, і поблагословив тебе, і розмножу твоїх нащадків задля твого батька Авраама. 25. І збудував там жертовник, і прикликав Ім’я Господнє, і встановив там свій намет. А раби Ісаака викопали там криницю. 26Якось прийшов до нього з Ґерар Авімелех, Охозат, його приятель, і Фіхол, полководець його війська. 27А Ісаак сказав їм: Чого прийшли ви до мене? Адже Ви зненавиділи мене і випроводили мене геть від себе. 28Ті сказали: Ми справді помітили, що Господь був із тобою, тож ми сказали: Нехай буде клятва між нами й тобою, і укладемо з тобою завіт, 29щоб ти не вчинив нам зла, оскільки ми не зненавиділи тебе, а ставилися до тебе добре і відіслали тебе з миром. А тепер ти благословенний Господом. 30І той гостинно прийняв їх; вони поїли і попили. 31А вставши вранці, дали клятву один одному, і Ісаак випроводив їх, і вони відійшли від нього безпечні. 32Сталося того дня — прийшли раби Ісаака, сповістили йому про викопану криницю і сказали: Не знайшли ми води. 33І назвав її «Клятвою». Тому те місто має назву Криниця клятви аж до сьогодні. 34А Ісав мав сорок років і взяв за дружину Юдіну — дочку Веіра, хета, і Васемату — дочку Елона, евейця. 35. І заздрили вони Ісаакові й Ревеці.

ІСАЇ 44

1А тепер послухай, Мій рабе Якове й Ізраїлю, якого Я вибрав. 2Так говорить Господь Бог, Той, Хто тебе створив і сформував тебе в материнському лоні: І надалі тобі допомагатиму, не бійся, Якове, Мій слуга, — улюблений Ізраїлю, якого Я вибрав! 3Адже Я дам воду в спразі тим, які йдуть по безводній землі, зішлю Мого Духа на твоє потомство і Мої благословення на твоїх дітей, 4і вони зійдуть, як трава посеред води і як верба біля водного потоку. 5Цей скаже: Я — Божий, і цей назветься іменем Якова, а інший напише: Я — Божий, за іменем Ізраїля.

6Так говорить Бог, Цар Ізраїля, Який його визволив, Бог Саваот: Я — перший, і Я після цього, і крім Мене немає Бога! 7Хто такий, як Я? Нехай стане, закличе і приготовиться для Мене, відколи Я вчинив людину — до віку, і хай сповістять вам те, що має настати, раніше, ніж воно прийде. 8Не приховуйте! Хіба не від початку ви сприйняли, і Я вам сповістив? Ви — свідки, чи є Бог, крім Мене. І не було тоді 9тих, котрі ліпили і різьбили, усі безумні, вони чинять свої побажання, які їм не на користь. Але засоромляться 10усі, які роблять бога і вирізьблюють марне, 11і висохли всі які виготовляли їх. Тож глухі серед людей хай зберуться всі та стануть разом, хай засоромляться і застидаються разом.

12Адже столяр нагострив залізо, опрацював його знаряддям і на верстаку його обробив, працював над ним силою своєї руки. І голодуватиме, і ослабне, і не питиме води. 13Столяр, вибравши дерево, визначив його розміри і клеєм підправив його; зробив його, як образ чоловіка і як у розквіті сил людини, щоб поставити його в домі. 14Дерево, яке вирубав з лісу, яке насадив Господь і дощ виростив, 15аби було людям для підтримання вогню. І, взявши з нього, зігрівся. Розпалюючи, спечуть на ньому хліб. А з решти роблять богів і їм поклоняються, — 16тому, половину якого спалили вогнем, і завдяки якому, спікши м’ясо, він попоїв і наситився. І, зігрівшись, він сказав: Приємно мені, що я зігрівся і побачив вогонь. 17А з решти він зробив різьбленого бога і йому поклоняється та молиться, кажучи: Спаси мене, бо ти мій бог!

18Вони не пізнали, щоб набратися розуму, бо їхні очі стали темними, щоб не бачити і не зрозуміти своїм серцем. 19. І не задумалися своїм серцем, і не роздумали у своїй душі. І він не пізнав, щоб зрозуміти, що його половину спалив вогнем і на його жарі спік хлібини і, спікши м’ясо, попоїв, а те, що залишилося з нього, зробив гидотою, і їй поклоняються. 20Пізнайте, що їхнє серце — зола, і вони обманюються, і ніхто не може визволити душу такого. Гляньте! Не говоріть, що омана в Моїй правиці!

21Пам’ятай це, Якове й Ізраїле, бо ти Мій слуга! Я створив тебе, Мого слугу, і ти, Ізраїле, Мене не забудь! 22Бо ось Я стер, як хмару, твої беззаконня і, як темряву — твої гріхи. Повернися до Мене і викуплю тебе. 23. Зрадійте, небеса, адже Бог виявив милість Ізраїлю! Затрубіть основи землі, закричіть від радості, гори, пагорби та всі дерева, що на них! Адже Бог викупив Якова, й Ізраїль прославиться.

24Так говорить Господь, Який тебе викупив і тебе сформував у материнському лоні: Я — Господь, Який усе звершив, простягнув Сам небо і непохитно встановив землю. Хто інший 25відкине знаки чародіїв і ворожбу від серця, яка відвертає розумних назад і марною чинить їхню раду, 26і Хто потверджує слова Свого раба і правдивою чинить раду Своїх посланців? Я — Той, Хто каже Єрусалимові: Поселися, — і містам Юдеї: Будуйтеся! І її пустелі посходять. 27Я — Той, Хто говорить безодні: Будь спустошена, і осушу твої ріки! 28Я — Той, Хто говорить Кирові бути розумним, — і: Він виконає всі Мої побажання. Я — Той, Хто говорить Єрусалимові: Будуйся, і осную Мій святий дім!

ПСАЛМІВ 123

1Пісня при підході до храму. Якщо би Господь не був з нами, — нехай скаже Ізраїль, —

2якщо би Господь не був з нами, коли люди повстали проти нас,

3то вони би живцем проковтнули нас, коли люто запалали на нас своїм гнівом.

4Нас неодмінно накрила б вода, потоком понеслася би наша душа, —

5над нашими душами неодмінно пронеслись би бурхливі потоки.

6Благословенний Господь, Який не віддав нас, як здобич, в їхні зуби!

7Наша душа, як той горобець, випурхнула із сіті мисливця: сіть порвалася — і ми спаслися.

8Наша поміч — в Імені Господа, Який створив небо й землю.