Способи Середньовічної контрацепції: від амулетів до натирання перцем
Контроль над народжуваністю в Середньовіччі, на перший погляд, повністю провальна ідея: неможлива технічно, протилежна церкві і, як показує кількість дітей в середньостатистичній сім’ї – так і не реалізоване явище. При цьому, задоволення, а особливо сексуальне, вважалось гріхом, навіть, якщо його отримуєш з метою зачати дитину. Гріхом також за католицькими догмами були і будь які спроби перервати, або запобігти вагітності. Папа Григорій ІХ навіть назвав шлюби, взяті без мети народження дітей «ipso facto» - недійсними.
При цьому, для жіночого здоров’я секс – був важливим, існувала ідея, що якщо чоловік не буде приділяти достатньо і регулярно увагу дружині – вона ослабне . Якби ми не оминали цю тему, секс цікавив людей завжди, навіть в епоху домінування християнського вчення про цноту і відмову від мирських благ. А оскільки вагітність – не завжди була бажаною, то людство, виходячи з свого розуміння тонкощів процесу, застосовувало всю свою винахідливість, для її запобігання. Спосіб, до якого звертаються і сьогодні - coitus interruptus, або перерваний статевий акт, є напевно найдавнішим методом контрацепції. Герой біблійної оповіді Онан був змушений одружитися на вдові свого брата Тамар, а їхній син став б спадкоємцями не Онана, а загиблого брата Ера. Через це, виконуючи подружній обов’язок, Онан «… he spilled it on the ground, lest he should give seed to his brother ». В середньовічній теології вчинок Онана описували як той, що: «… бруднить тіло і розум,…. бруднять землю своїми забороненими вчинками і краплями брудної рідини і втирають свої виверження в землю ногами ».
Першочергово ПСА застосовували в сфері проституції та позашлюбних стосунків, але згодом практика входить в загальне застосування. А сам термін «онанізм» історично означає ПСА, і був позначенням способу контрацепції, а не маструбації. В ісламі ж навпаки, перерваний статевий акт, як і інші способи контрацепції в цілому, заборонені не були, за умовою, згоди обох сторін Тому не дивно, що способи контрацепції східних культур були перейняті і європейцями.
В перекладах Авіценни ми знаходимо близько 20 практик запобігання вагітності. Перша з них – стрибки назад, вони мають виштовхати сім’яну рідину з тіла жінки, при цьому стрибки вперед навпаки сприяють її затримці. До і після статевого акту жінкам можна було вводити дьоготь, або суміш м’якоті гранату і квасців. Можна було вставити також перець або суміш слонових екскрементів, з маслом чи ладаном. Чоловік міг змастити статевий орган дьогтем або свинцевими білилами, а також мав вчасно перервати статевий акт. Середньовічним суспільством було успадковано античні і місцеві практики захисту від небажаної вагітності.
Аристотель в «Історії тварин» описав спосіб, яким намагались уникнути вагітності «…. деякі мажуть те місце, на яке потрапляє сім’яна рідина, маслом критського ялівцю, [свинцевим] білилами або ладаном, розводячи їх в олії» (Arist. Історія тварин. Кн 7, глава 3). Зараз ми знаємо, що свинцева мазь – токсична для організму, тоді ж, її ефект сприймався як спосіб запобігання вагітності. В IV столітті з’явилась спеціальна губка, яка всмоктувала рідину і таким чином мала вберегти від зачаття, зроблена у вигляді гладкої кулі, часто просякнута травами або олією. В латинському перекладі Орібазія – лікаря часів пізньої античності згадано руту та її абортивні властивості, хоча в грецькому тексті цих деталей немає .
Середньовічні фабіо наповнені багатьма сюжетами про подружні зради чи сексуальні стосунки поза шлюбом, і в багатьох із них фігурують способи контрацепції (часто недієві).
Наприклад, в комічній історії автора Поджо Браччоліні ми зустрічаємо монаха та його коханку-настоятельницю. Жінка боїться завагітніти і тоді, монах пропонує їй амулет, всередину якого він вклав папірець з магічним написом, який і має перешкодити появі дитини. Проходить не так багато часу, як жінка виявляє, що вагітна, а монах безслідно зникає. Тоді, вона вирішує відкрити амулет, напис, на папірці всередині –«Asca imbarasca, non facias te supponi, et non implbis tascam». Подібний магічний амулет від коханця-священника отримала і звинувачена в єресі Беатріс де Планісоль, що жила в XIV століття у Франції. За її розповіддю священник приносив амулет і надягав на неї, коли вони були разом, а потім, забирав назад із собою. Так він хотів контролювати не тільки наявність дітей від їхнього зв’язку, а й саму жінку.
Винахід більш пізніх часів – пояс вірності використовують і зараз, щоправда, в практиках БДСМ. Ідею застосування такого пристрою для гарантування вірності можна знайти ще в тексті ХІІ століття в епосі про Гігемар. Під час прощання зі своєю дамою Гігемар обв’язує її оголене тіло поясом і вони клянуться у вірності одне одному.
В військовому трактаті 1405 року «Bellifortis», німецького інженера Конрада Кайзера фон Ейштаттома вперше згадано конструкцію поясу вірності. Оригінальна ілюстрація супроводжується написом: «Est florentinarum hoc bracile dominarum ferreum et durum ab antea sic Reseratum ».
Пояс міг в цьому контексті мати для жінки захисну функцію від згвалтування, коли чоловік надовго йшов з дому, наприклад, на війну. Найстаршим же знайденим таким аксесуаром є пояс зі скелету молодої жінки XVI століття, тоді і почалось їх масове виробництво. В музеї Клюні експонується два пояси, один, припускають, носила Катерина Медичі, інший – Анна Австрійська.
Говорячи про контрацепцію в таку епоху, як Середні віки, ми маємо пам’ятати, що сам процес зачаття мав лише поверхневе медичне трактування, а отже, і способи контрацепції також. Контроль над запобіганням вагітності був поза законами католицької церкви, однак, радикальної боротьби з знаннями про контрацепцію не було. Ці практики були необхідні для повій, пар, які жили в цивільному шлюбі або для позашлюбних зв’язків.
Автор: Оксана Кот.
Список використаних джерел та літератури
Джерела
1. Epiphanius of Salamis, P. 131
2. Hadith al-Buchārī. 5207
3. Konrad Kyeser, Bellifortis.
4. Genesis Chapter 38. 9
5. Decretales Gregorii IX, ІV. 5. 78
Література
1. Avicenna (Ibn Sina) (1877) A1 Qanunfil-Tib. Arabic (Bulaq) edition. Vol. 2, Book 111, Cairo, Cairo Government Press, p.579.
2. Maines, Rachel P. (1999). The Technology of Orgasm: "Hysteria," The Vibrator and Women's Sexual Satisfaction. Baltimore, MD: The John Hopkins University Press.
3. Verzeichniss der Handschriften im preussischen Staate. Hanover (3 vols., Berlin, 1893-4), Philos. 63, vol. i, p. 164.
Iнформаційні ресурси:
Спільної справи LegOn:
Telegram
LegOn MEDIA
Дискусійний простір
Facebook
Instagram