СКІЛЬКИ РОКІВ ЧОРНОМОРСЬКУ НАСПРАВДІ?
Здавалося б, до чого це питання? Адже всі знають – статус міста Іллічівськ отримав 12 квітня 1973 року. Відтак день народження міста – 12 квітня, і – тепер уже Чорноморську – сьогодні виповнюється 50 років. Але в тому й річ, що "набув статусу". Тобто до цього Іллічівськ все ж таки був: і були іллічівці, були будинки та будівлі, в яких вони жили, вчилися, лікувалися, працювали... І ці будинки та іллічівці є і зараз - трохи постаріли, але деякі з них ще досі люблячи називають своє місто "селищем".
Справді, до 1973 року існувало селище Іллічівськ. Адміністративно – як частина міста Одеси, його Київського (Кагановичського) району. Проте адміністративно-територіальний поділ СРСР змінювався постійно протягом усього його існування. І зміна статусу населеного пункту ніяк не означала, що селище Іллічівськ закінчувало своє існування, а наступного дня на його місці раптово виникало місто Іллічівськ. Бюрократичні формальності для історії будь-якого міста, дати його виникнення грають далеко не найсуттєвішу роль - межі та назви міст чи сіл постійно змінювалися, але вони продовжували залишатися самими собою. Історично населені пункти рідко ставали одразу містами, спочатку це були окремі села, які або розросталися, або зливались докупи. Іллічівськ/Чорноморськ – з першого погляду – не з таких. І лише подальше "поглиблення" в минуле допоможе нам зрозуміти, чому лише з першого погляду.
Тут, у минулому, ми знаходимо ще одну важливу дату в історії міста – 11 серпня 1952 року – цього дня вийшов Указ Верховної Ради УРСР, який говорив: "Віднести населений пункт будівництва заводу № 490 Овідіопольського району Одеської області до категорії селищ міського типу, присвоївши йому найменування - селище Іллічівськ".
Тобто, знову ж таки, для істориків тут нічого не змінилося – просто робоче селище при будівництві заводу № 490 (суднобудівного, а нині – судноремонтного) перевели у статус СМТ. Ні люди, ні будинки від цього рішення вмить не змінилися.
Значить у пошуках заснування міста нам треба крутити нашу машину часу далі в минуле і спробувати з'ясувати, коли з'явилося це робоче селище. Знаходимо: рішенням Ради Міністрів СРСР від 30 липня 1949 року було вирішено спорудити на Сухому лимані суднобудівний завод. Роботи зі втілення цього задуму в життя розпочалися 1950-го року. А вже 1951-го для будівництва заводу та будівельного селища при ньому виділили 544 гектари землі Овідіопольського району, які відійшли до володінь майбутнього Іллічівська від земель колгоспу імені Калініна разом із... селом Іллічівка.
Тут необхідно пояснити одразу дві важливі речі. Перша – загальновідома: село Іллічівка – це ніщо інше як перейменоване у 1927 році село Бугове (у річницю десятиліття "Великої Жовтневої соціалістичної революції" на честь однієї з підпільних кличок Володимира Ульянова (Леніна) – "Ілліч"). Другий, маловідомий факт - це розташування самого села Бугове (або Бугових хуторів). Зараз багато мешканців міста районом Бугово (Старе Бугово, Нове Бугово) назвуть приватну забудову у південній частині міста. Насправді ж Бугові хутори були розкидані по всій території нинішнього Чорноморська. Природньо, що під час забудови багатоповерхівками всі ці будівлі зносилися, а мешканці були відселені (на місці одного з бугівських цвинтарів навіть розбили парк, який тепер ми знаємо як Приморський). Донедавна відносно незайманою частиною цих хуторів була приватна забудова на вулиці, яка так і називається - вулиця Старе Бугово. А ще про село нагадує важлива для історії тутешніх країв будівля - колишня прикордонна застава "Бугово", побудована тут ще наприкінці 19-го століття (тепер тут облаштовано гуртожиток для сімей прикордонників). Загалом усе свідчить про те, що свій початок місто бере набагато раніше, ніж прийнято вважати - в епоху Російської імперії.
"Так то були інші люди та інші поселення", - скаже читач. І матиме рацію лише частково. Справді, коли у 50-х роках на Сухому лимані почалося всесоюзне будівництво, сюди прибували люди з різних куточків СРСР, люди різних кваліфікацій та різних професій. Але серед них були й місцеві мешканці Бугових хуторів. Навіть зараз зовсім не потрібно проводити якісь дослідження, щоб розуміти, що в Чорноморську мешкають сотні нащадків грецьких військових колоністів, які мешкали тут ще на початку позаминулого століття: їх видає прізвище. Серед них і родичі-однофамільці Андрія Буги, якого можна назвати фундатором перших постійних поселень на території Чорноморська, а також інші чорноморці з грецькими прізвищами - Стаматакі, Вергопуло, Лукі, Змірлі тощо.
Пошукайте нащадків античного грецького поселення Тіра серед жителів нинішнього Білгород-Дністровського або хоча б одну вцілілу будівлю тих часів. Не знайдете. Але жителі міста пишаються тим, що на території їх міста люди постійно проживали понад 2500 років! Не знайдете ви й у Римі нащадків істинних римлян, оскільки місто десятки разів заселялося різними людьми різної етнічної приналежності. Проте римляни гордо заявляють, що їхнє коріння сягає часу заснування міста у далекому 8-му столітті до нашої ери. І таких прикладів тисячі.
Чорноморськ – місто туристичне, йому треба розкривати у тому числі і свій історико-краєзнавчий потенціал. Не варто "закриватися" у 50-ти роках історії з моменту підвищення міста в адміністративному статусі. Необхідно нарешті визнати, що місто засноване – як мінімум! - 1952 року. До речі, якщо ґрунтуватися на цьому твердженні, то 11 серпня минулого року Чорноморськ міг відзначити аж 70-річний ювілей (шкода тільки, що влада міста про це зовсім забула). І якщо зарахувати до цих років "бугівський період", то вік нашого міста перевищить 200 років. Понад два століття тут жили та працювали люди, з нащадками яких ми можемо спілкуватися і зараз. Викреслювати їх предків з історії міста ми не маємо права.
Щоб історію Чорноморська було збережено не лише в газетних публікаціях, місту з таким поважним віком необхідно мати власний краєзнавчий музей. Тут могли бути розміщені експонати з різних епох, які можна було б "помацати оком". Музей міг би увібрати в себе історію підлеглих Чорноморській міськраді сіл, які засновували грецькі (Олександрівка) та німецькі (Малодолинське) колоністи, і навіть знахідки, зроблені в ході археологічних розкопок на території міста. Але це вже зовсім інша тема.
Отже, підсумуємо та розкладемо по поличках ключові дати в історії міста.
1808 рік - виділення земельної ділянки на території нинішнього Чорноморська підполковнику Грецького дивізіону Андрію Бузі.
1813 рік - перша згадка в документах про побудовані за 5 років Бугою два будинки, два колодязі та закладення ним саду.
1927 рік - перейменування Бугових хуторів (Бугово) на Іллічівські хутори (Іллічівку).
1950-1951 роки - на території майбутнього Іллічівська з'являються перші робочі поселення для будівельників суднобудівного заводу.
1952 рік – робочому селищу присвоєно ім'я – Іллічівськ, а також статус селища міського типу у складі Кагановичського району міста Одеса.
1973 рік - селище Іллічівськ стає містом обласного підпорядкування.
2016 рік - місто Іллічівськ перейменовано на місто Чорноморськ.
PS: Можна підійти до цього питання також філософськи-антропологічно – спроєктувати життя міста на життя людини. Тоді все виявиться зовсім просто. Якщо заснування Бугових хуторів у 1808 році – це зачаття, то заснування селища Іллічівськ у 1952 році – це народження, а набуття статусу міста у 1973 році – це повноліття нашого Чорноморська.
Що ж до офіційного Дня міста, то воно може співпадати, а може й не співпадати з конкретними датами в історії міста. Тому 12 квітня чорноморці можуть вітати один одного з Днем міста, але при цьому не забувати, що історія нашого Чорноморська значно довша і глибша.