Історія. Наступ в Арденнах.

Арде́ннська опера́ція

Арде́ннська опера́ція— контрнаступ німецьких військ в Арденнах проти англо-американських армій. В Арденнській операції німецьке командування розраховувало прорвати фронт на стику англійських і американських військ, завдати удару в напрямі Льєж — Антверпен, вийти на узбережжя і, оточивши приморську групу армій, знищити її і примусити західні держави до замирення, що дало б йому змогу зміцнити Східний фронт.

Розпочавши наступ 16 грудня, німецькі війська за 8 днів прорвали оборону союзників і вклинилися на глибину 90—100 км. Виникла небезпека повторення Дюнкерка.

Союзне командування швидко перекинуло до ділянки прориву великі сили військ та авіації, 3-тя американська армія 22 грудня завдала контрудару на Бастонь. Наступ німецьких військ було зупинено і відкинуто на початкові позиції, деякі частини були оточені. Подальший тиск союзників переконали німецьке командування в тому, що подальші спроби прориву в цій ділянці фронту є марними. 1 січня 1945 німецькі війська розпочали наступ в районі Страсбурга з метою відволікання сил союзників.

У США ця операція називається — «Битва за Виступ, а у Великій Британії — «Битва в Арденнах». У російських джерелах іноді трапляється некоректний переклад американської назви: «Битва при Бульже».

Співвідношення сил

Початок німецького наступу: 16 — 25 грудня 1944

Наступ німецьких військ (6-та танкова армія СС, 5-та танкова армія і 7-ма польова армії, об'єднані в групу армій «В» під командуванням фельдмаршала В. Моделя) почалося вранці 16 грудня 1944 р., і до 25 грудня німці просунулися на 90 км вглиб оборони.

Першою метою німців були мости через річку Маас, яка відділяла Арденни від решти частини Бельгії й без захоплення яких подальший наступ було неможливим через географічні особливості місцевості. Потім вони планували наступати на Антверпен, через порт якого проходило постачання 21-ї групи армій і на столицю Бельгії — Брюссель. Німецьке командування найбільше розраховувало на свою важку бронетехніку (танки Тигр-VI і Тигр-VIB), на майже 5-кратну перевагу в артилерії (до 20 % артилерійського парку німців складалося з самохідних артустановок) і мінометах, і нельотну погоду — через постійні снігопади і сильну хмарність авіація союзників кілька днів не могла діяти і це тимчасово зводило нанівець перевагу союзників у повітрі. Брак палива для бронетехніки й автотранспорту німці розраховували ліквідувати за рахунок захоплення трофейного палива у союзників на складах у містах Льєж і Намюр. Мости через Маас оборонялися частинами 30-го британського корпусу й були заміновані саперами та готові до підриву на випадок, якщо виникне загроза їх захоплення німцями.

Реакція командування союзників і їх дії

Генерал Дуайт Ейзенхауер отримав повідомлення про німецькому наступі 16 грудня, коли він перебував у своєму штабі. Він і генерал Бредлі стали аналізувати можливі наслідки атаки противника.

У числі тих резервів Союзників, які можна було використовувати майже негайно, знаходився 18-й повітряно-десантний корпус під командуванням генерала Ріджуея, розміщений недалеко від Реймса. До складу корпусу входили 82-я і 101-я повітряно-десантні дивізії, вже випробувані в боях з'єднання. Незадовго до цього вони вели важкі бої в Голландії і ще не повністю оговталися. За наказом Ейзенхауера 18-й корпус був негайно передислокований на Арденни.

101-я повітряно-десантна дивізія тримала оборону в місті Бастонь - німецька 5-а танкова армія неодноразово атакувала з різних напрямків, але не змогла взяти Бастонь. Оборона цього міста серйозно ускладнювала наступ німців, так як там перетиналися сім головних доріг в Арденнах, які були необхідні для постачання вермахту.

7-я американська танкова дивізія протягом 5 днів утримувала місто Сен-Віт недалеко від бельгійсько-німецького кордону на північній ділянці Арденнского виступу. Цей маленький місто також був місцем перетину важливих доріг в Арденнах - за планом німці розраховували взяти його в 18:00 вечора 17 грудня, але це вдалося лише 21 грудня. Такі затримки для німців були неприпустимі. Американські війська відступили і залишили місто, але оборона міста Сен-Віт також сильно загальмувала наступ німців. Але зате союзники утримали Бастонь. Оборона обох міст збила темп німецького наступу і дала можливість союзникам перекинути в Арденни додаткові війська.

19 грудня 1944 генерал Ейзенхауер скликав нараду в Вердені, щоб обговорити обставини, що склалися в результаті німецького контрнаступу. Ще за тиждень до цих подій, 12 грудня, генерал Паттон обговорював можливість прориву німців з лівого флангу своєї армії в секторі 1-ї армії, в результаті чого був розроблений план контрнаступу 3-й армії на випадки подібної акції противника.

Час початку атаки генерал Джордж Паттон визначив: 04.00 - 22 грудня. 3-тя армія перейшла в контрнаступ, атакувала німецькі війська з півдня і почала просуватися до міста Бастонь на допомогу 101-ї повітряно-десантної дивізії.

Контрнаступ союзників і поразки німецьких військ: 25 грудень 1944 - 29 грудень 1945

До кінця грудня погода покращилася і союзники негайно цим скористалися. Авіація союзників стала наносити удари по наступаючим німецьким військам і бомбити лінії постачання німецьких військ, які відчували гостру нестачу пального, так як не змогли захопити паливні склади в Льєжі і Намюре. Вони не змогли досягти навіть першої мети операції - захоплення мостів через річку Маас, так як не дійшли до річки. Тим часом американські війська, посилені за рахунок передислокації з інших ділянок фронту, завдали контрудар 3-й американською армією з півдня в напрямку міста Бастонь, а 1-я американська армія разом з 30-м англійським корпусом повністю зупинили наступ противника. 101-я повітряно-десантна дивізія в Бастоні стримала натиск противника і була деблокувати частинами 3-й американської армії.

Наступ вермахту захлинувся у бельгійського міста Селль (Celles) вранці 25 грудня 1944 року всього лише в 6 км від річки Маас і моста в місті Дінан. За іронією долі це був останній населений пункт на шляху до Маасу. Тут було «вістря» Арденнского виступу, тобто найзахідніша точка німецького наступу в Арденнах. Тут 2-я німецька танкова дивізія, що наступала в авангарді 5-ї танкової армії, потрапила в оточення у містечка Селль. 2-у німецьку танкову дивізію оточили 2-я американська і 11-я британська танкові дивізії. Це був рідкісний випадок в історії, щоб в битві зіткнулися дві дивізії супротивників з однаковими номерами.

К 25 грудня 1944, як стратегічна операція - наступ німецьких військ в Арденнах закінчилося повним провалом. Вони не виконали навіть тактичних завдань - не змогли захопити мости через річку Маас, і навіть не досягли самої річки. В основному це було пов'язано з проблемами постачання німецьких військ паливом і боєприпасами. Незважаючи на накази Гітлера продовжувати наступ, німецькі війська почали відхід.

3-тя американська армія, звільнивши Бастонь, вклинилася в південний фланг німецьких військ, цим самим перерізала лінії постачання німців, на південь від Бастони. Німецька 5-а танкова армія опинилася під загрозою оточення. У вермахту для відступу залишався тільки «коридор» на північ від Бастоні шириною всього 40 км - він з обох сторін прострілювався перехресним вогнем американських 155-мм гармат, у яких дальність стрільби 20-24 км. Американські артилеристи використовували нові снаряди з радіопідривниками, які виявилися дуже ефективними в Арденнський лісах. Додатково до всього цього, американська авіація регулярно здійснювала нальоти на відступаючі німецькі війська.

3 січня 1945 року англо-американські війська від дрібних контратак перейшли в повномасштабний наступ на німецькі позиції. 7 січня 1945 Гітлер погодився вивести всі війська з Арденн, і таким чином, це призвело до припинення всіх наступальних операцій вермахту на даній ділянці фронту і планомірного відступу німецьких частин.

12 січня 1945 року, на 8 днів раніше наміченого терміну, радянські війська почали Вісло-Одерську наступальну операцію, перейшовши в широкий наступ на всьому радянсько-німецькому фронті.

ДО 15 січня 1945 частини 1-ї і 3-й американських армій з'єдналися на північ від Бастони в районі міст Уффаліз і Новілль, тим самим ліквідувавши більше половини Арденнского виступу. 12-й корпус 3-й армії здійснив прорив через річку Сюр о 03.30 ранку 18 січня без артилерійської підготовки і застав супротивника зненацька. 101-ю парашутно-десантну дивізію передали в 6-ї групи армій. Вони потрібні були для продовження атаки на «кольмарскій котел». 23 січня 1-я армія звільнила місто Сен-Віт. Подальший план наступу 12-ї групи армій припускав штурм «лінії Зігфріда». 24 січня залишилися німецькі частини загальною чисельністю близько 300 000 чоловік були повністю оточені в Бельгії, але продовжували опір.

Результати

До 29 січня союзники повністю ліквідували Арденнський «виступ» і почали вторгнення в Німеччину. Німецьке контрнаступ закінчилося провалом, не виконавши поставлених завдань. Вермахт втратив в боях понад третину бронетехніки і практично всю авіацію яка брала участь у наступальній операції, велика кількість ресурсів, витратив паливо і боєприпаси, яких і так не вистачало вермахту в кінці війни. Все це могло б знадобитися для оборони західних кордонів Німеччини, або могло бути використано німецьким командуванням на інших фронтах.

Незважаючи на те, що німецьке командування не досягло поставленої результатів, арденнська операція затримала наступ англо-американських військ на Рейні на 6 тижнів: Союзники планували наступ на 18 грудня 1944, але довелося перенести його на 29 січня 1945 року.