День кримського спротиву російській окупації
День кримського спротиву російській окупації відзначають 26 лютого. В цей день 2014 року відбувались ключові події в анексії Криму – жителі півострова вийшли на багаточисельний проукраїнський мітинг під стіни Верховної Ради АРК.
У січні 2020 року група народних депутатів навіть звернулась до президента Володимира Зеленського з проханням офіційно визнати 26 лютого Днем кримського спротиву російській окупації.
Як це було
Напередодні, 25 лютого, біля Верховної Ради АР Крим зібрався проросійський мітинг, на якому закликали провести референдум та від’єднати Крим від України. Спікер кримського парламенту Володимир Константинов оголосив позачергову сесію. ЗМІ писали, що саме на ній депутати мали проголосувати за вихід півострова зі складу України. Не погоджуючись з позицією проросійських сил, Меджліс кримськотатарського народу наступного дня вивів під стіни Ради близько 10-12 тис. мітингарів. Вони виступали за територіальну цілісность України та вимагали скасувати позачергову сесію парламенту. Паралельно відбувався ще один мітинг, організований партією Руська єдність. Він налічував від 2 до 4 тис. осіб. Два табори протестувальників розділяв кордон міліції, втім, сутичок не вдалось уникнути – тоді загинуло дві особи. Сесію цього дня так і не провели, а наступного “зелені чоловічки” зі зброєю захопили будівлю Верховної Ради півострова. 16 березня на півострові все-таки провели “референдум”, наслідки якого всім відомі.
Анексія Криму
– Саме дії кримських татар та інших громадян України, що виступили проти незаконної окупації і зараз продовжують боротьбу проти агресора, стали підставою для жорстоких репресій, терору з боку російського окупаційного режиму, – зазначив нардеп Ахтем Чийгоз, агітуючи офіційно встановити 26 лютого Днем спротиву.
Крим через шість років
Після окупації півострова люди, які не погодились з російською окупацією, були змушені покинути домівки та виїхати на материкову частину України. Таких, за офіційною статистикою, близько 35 тис. Та реальна цифра може бути більшою, адже не всі підтверджували статус внутрішньо переміщених осіб. Водночас, Росія продовжує політику заселення півострова російськими громадянами, обіцяючи їм фінансову допомогу та пільги. За офіційною статистикою Росстату, чисельність населення Криму на 1 січня 2020 року складала 1,9 млн осіб, і ця цифра постійно зростає. За 2019 рік на півострів, за даними цього ж відомства, переїхало 7,8 тис. осіб.
Заступник постійного представника президента в АР Крим Таміла Ташева в інтерв’ю у листопаді 2019 року заявляла, що, за підрахунками правозахисних організацій, на територію півострова з 2014 року переселили близько 500 тис. росіян. Кремль робить все, щоб знищити будь-які залишки українського в Криму. Сьогодні на півострові заборонений Меджліс кримськотатарського народу, а будь-яка проукраїнська позиція жорстко карається. Ті, хто боровся з окупаційною владою, або у в’язниці, або зникли безвісти. Так, після двох масштабних обмінів полоненими на території Росії та анексованого Криму все ще залишається більше 100 українців та кримських татар, яких незаконно ув’язнили за їх позицію.
Військова база у Криму
Росія продовжує перетворювати Крим на військову базу, нарощуючи там присутність своєї техніки. У листопаді заступник міністра закордонних справ України Єгор Божок на брифінгу в ООН звітував, що чисельність військових у Криму становила 31,5 тис., а серед техніки – 40 танків, 583 одиниць броньованої техніки, 162 одиниці важких артилерійських установок,122 бойові літаки, 62 вертольоти, 12 систем залпового вогню, 34 військові кораблі та 7 підводних човнів.
Крим не впаде у руки
Анексію Криму засудив весь цивілізований світ. Він продовжує офіційно визнавати півострів територією України. Зокрема, це закріплено у документах ООН, ОБСЄ, ЄС тощо. Український режисер Олег Сенцов в інтерв’ю Українській правді заявив, що Крим повернути можна тільки після смерті Володимира Путіна або ж зміни режиму у країні. Експерт з питань національної безпеки та оборони Іраклій Джанашия попереджає – навіть після умовного розвалу Росії Крим не впаде у руки Україні. Основна причина – недостатня комунікація та взаємодія з боку влади з жителями півострова, які ратували за Україну.