Подарунок
І справді, відвідувач дістав з кишені масивну кришталеву попільницю. Офіціантка, здивовано зиркнувши, виставила з підносу на стіл нехитрий набір: шкалик горілки, склянку і бутерброд.
- Дякую, - чемно сказав Коля і потягнувся рукою до горілки. Іншою загасив у попільничці недопалок - перший з майже двох десятків. Він багато палив, коли пив. А пив сьогодні - як і місяць уже - з самого ранку.
Попільниця - то подарунок. Катюха презентувала її на річницю весілля. Катюха...
Він добре пам’ятав, як познайомився з невисокою худенькою дівчиною. Допоміг нести сумку з зупинки до їхнього під’їзду. Там уже взнав, що Катя переїхала з приміського села, знайшла тут роботу за вчительським фахом, знімає однокімнатну квартиру.
Через кілька днів вони вже гуляли разом. Коля тримав супутницю за руку і, зазвичай мовчазний, розповідав про все навколо - виріс бо в цьому районі і прожив до своїх неповних на той момент тридцяти.
Катюха... Коля налив по другій, випив, занюхав бутербродом і відкусив від нього шматочок. Якби ж знати, що так усе скінчиться.
Через два тижні знайомства дівчина, вийшовши зранку на балкон з традиційною кавою, побачила викладений квітами на тротуарі напис: «Катя, я тебе люблю! Будь моєю дружиною!» Батьки обох не дуже вітали таке скоре одруження, проте і не чинили перепон. Весілля відгуляли не надто пишне, однак душевне. Лише найближчі родичі й друзі, все тихо-мирно.
І зажили! Коля продовжував працювати на будівництві, приносив непогані гроші. Катя викладала музику в школі неподалік. Дітей не мали, особливо, чесно кажучи, і не прагнули. Вечори лише вдвох, довгі прогулянки містом, виїзди на природу, за кордоном були не раз і не два... Все не просто чудово, а прекрасно.
На річницю одруження Катя купила чоловіку кришталеву попільницю. І простояла вона непорушно на кухні десять з лишком років.
- Повторіть мені, будь ласка, горілку, - покликав Коля офіціантку. - І бутерброд теж принесіть.
Десятий рік став переломним. Катя почала затримуватися на роботі, приходила якась задумлива. А тоді ошелешила: «Давай розлучимось. Ти хороший, але краще нам розійтися. У мене нікого немає, просто я втомилася».
Коля так і не зміг отямитися. Ходив квартирою, мов привид, натикався на стіни. Не просив дружину повернутися, мовчав (вона теж нічого не пояснювала), і - бачить бог, ніколи не був схильним, - пив. Починав як тільки прокинеться, а до вечора вже ледь тримався на ногах. З роботи, звісно, вигнали - кому потрібен працівник, який не просихає. Витрачав накопичені на Єгипет гроші, давив недопалки у кришталевій попільниці. Катя поверталася пізно, не заходила на кухню, аж доки чоловік не вкладався на диван у вітальні. Тоді похапцем вечеряла і теж лягала, але в спальні.
А на тому тижні нарешті вирішила переїжджати. Зібрала речі й чекала на замовлене авто. Коля мовчки випив і...
- Бля, точно він! Мужик, ти і не думав ховатися? - над столиком раптом виросли три фігури в поліцейській формі. - Пішли тоді, раз таке діло.
- Хай розрахується спочатку! - до копів підбігла офіціантка. - Він тут на сто двадцять гривень набрав уже.
- Розрахується, куди подінеться.
Поліцейський завагався, та все ж відповів:
- Знайшли його жінку у квартирі вбитою. Тиждень майже там пролежала, чимось важким по голові дав. А він, судячи з усього, бухав поруч з нею на кухні.
- Ох, знаєте, він сюди з попільницею прийшов. Уперше такого відвідувача бачу, щоб зі своєю попільницею.