Путешествие на Черкащину (три дня и две ночи)
ДЕНЬ ПЕРВЫЙ / 22-06-2020 / ПОНЕДЕЛЬНИК
06:30-07:30 первый лёгкий завтрак дома
08:00 выезд из Киева (стартуем от "Novus" с АкадемГородка)
09:50-10:40 Syta Khata (Миронівка) плотный завтрак
12:10 - 13:00 Моринці, місце народження Т.Г.Шевченко
экскурсовод в Моринцях 096-822-95-51 (Станислав Суржко) / экскурсия на 4-х человек стоит ~ 200 грн
13:30 - Літературно-меморіальний музей І.С. Нечуя-Левицького
(чисто одним глазком, по пути из Моринці в Корсунь)
*** если будет желание, то можно даже в женский монастырь зайти (Спасо-Преображенский) возле реки Рось)
14:30 Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник (сюда желательно приехать не позже 15:00)
Квиткова каса (замовлення екскурсій) (04735) 24292 та 097-6949722
16:30 обед в "Europa - restaurant&pub"
или можно просто заказать супчик у наших хозяев в селе Карашина
*** по пути в Карашина можно заправиться на АЗС "Везувий"
Вечер в селе Карашина (село на Роси, рядом с Корсунь-Шевченковский), Гостевой Дом "Натали" (380 грн за комнату)
тел. 096-507-24-12 & 066-736-57-35 Людмила
тел. 096-423-20-28 тел. невестки Людмилы
Можно искупаться в реке Рось.
ДЕНЬ ВТОРОЙ / 23-06-2020 / ВТОРНИК
10:00 Хорошо выспавшись выезжаем из села Карашина
10:30 проезжаем Городище, здесь и позавтракаем
11:30 позавтракав, выезжаем из Городища в сторону Смелы
12:00 проезжаем Смелу
12:45 через Каменку въезжаем на территорию Холодного Яра
Каменка
Дорога в Холодный Яр лежит через город Каменка (~12000 жителей). Каменка известна тем, что сюда приезжали известные поэты и композиторы.
Из Каменки мы едем 11-12км в сторону села Грушковка и далее в Буду.
хутор Буда передусім, відомий тим, що тут росте тисячолітній дуб-велетень Максима Залізняка, один із найстаріших в Європі. Легенди свідчать, що саме під ним збиралися гайдамаки, вони давали клятву, не шкодуючи життя, боротися з польськими та московськими загарбниками, вірою і правдою захищати неньку Україну.
Під цим дубом Тарас Шевченко слухав пронизані болем і сповнені гордістю перекази про легендарних гайдамаків. Згодом почуте вилилось у поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр». Дуб Залізняка має висоту близько 30 метрів, а його стовбур такий широкий, що необхідно сім чоловік, щоб його охопити. За повір'ям, він наділений чудодійною силою - кожен, хто зупиниться відпочити в його тіні, отримає нову життєву енергію для досягнення бажаного.
Неподалік хутора Буда в 1920 році холодноярці будували землянки для перебування козаків і коней у зимовий період. Взимку 1921 року між озером і Скарбовим яром окупанти побудували також землянки, але повстанці їх знищили разом із чекістами.
Та не тільки славними подіями село увійшло в історію Холодного Яру. 18 червня 1943 року тут сталася трагедія... Німці спалили село, а сельчан розстріляли за підтримку партизанів. Про сумнозвісну подію нагадує братська могила та меморіал, встановлений на вічну пам'ять про загиблих.
Именно здесь уже более одной тысячи и ста лет растет Дуб Залізняка, который достиг 24 метров в высоту, а диаметр ствола - 9 метров.
Чтобы попасть к Дубу Залізняка, нужно на перекрестке с табличкой «Центр Холодного Яра» (49 08 24,9 N 32 15 20,5 E) повернуть направо, затем, в начале села Буда, снова направо, и, наконец, в самом селе – налево (всегда придерживаться основной дороги). Прогуляться по деревянным мосткам вокруг дуба можно за 5 грн. с человека.
Также на хуторе Буда есть деревянная церковь
Ресторан "Дикий хутір" (здесь можно пообедать) и что-то вроде этномузея.
Мельники – центр цього регіону. Тут в роки громадянської війни перебував штаб Холодноярської республіки, яка виборювала волю під знаменами самостійності і незалежності України.
Відоме воно з 1629 року. За переказами, жителі села були мірошниками, тут, на річці, вони ставили водяні млини, за що село й прозвали Мельниками.
Звідси у 1768 році розгорілося полум'я народного повстання — Коліївщини. В селі тривалий час жив один із керівників національно-визвольного повстання - гайдамака Семен Неживий.
У 1918 році Мельники стали центром повстанського руху Центральної України проти ворогів незалежної України.
Мельники — батьківщина головного отамана Холодноярської республіки Василя Чучупаки (1894-1920), а також його братів: Олексія, Петра, Дем'яна та двоюрідного брата Семена. В. Чучупака загинув у бою на околицях села (хутір Кисельці), де встановлено пам'ятник героям-холодноярцям. Похований на сільському цвинтарі.
29 серпня (за старим стилем) 1920 року на Великому зборі повстанців оголосили загальну мобілізацію і рушили на Чигирин, який взяли без бою (800 червоноармійців ганебно втекли). В центрі села - пам'ятник Холодноярським героям.
Мотронинський монастир заснований ще до монгольського нашестя. Тоді тут стояла фортеця Мирослава — улюбленого воєводи Ярослава Мудрого. Повертаючись 1036 року після розгрому печенігів, Мирослав вирішив перевірити охорону фортеці і виставив свої човни у бойовому порядку. Вирішивши, що човни ворожі, дружина воєводи — Мотрона, наказала атакувати їх і вбила Мирослава. Дізнавшись про страшну помилку, Мотрона прийняла чернецтво і заснувала тут монастир, який став називатись Мотронинський.
Також у Мельниках знаходиться пам'ятник Юрію Горлісу-Горському,
автору історико-документального романа "Холодний Яр", про події, що відбувались протягом 1918—1922 рр. у Холодноярській Республіці — осередку українського повстанського руху проти загарбників (російських «білих» і «червоних» інтервентів).
село Медведівка - Уродженцем Медведівки був Максим Залізняк – один з ватажків найбільшого козацького повстання 1768 року Коліївщини.
Село було засноване як фортеця на початку XVII століття на правому березі ріки Тясмин. Відома з 1649 року як сотенне містечко на околицях Холодноярського лісу. В 1659 році Медведівка отримала магдебурзьке право (350 років!). Рештки замчища, валів і ровів простежуються і зараз. В 1730-х роках у Холодному Яру діяла Холодноярська Січ. Восени 1737 року польський каральний загін поблизу містечка напав на холодноярських козаків, але був вщент розгромлений під Кам'янкою.
Коліївщина займає важливу сторінку літопису Медведівки. В 1768 році у Холодному Яру Максим Залізняк зібрав військо для боротьби з поляками і був обраний полковником. Бронзовий монумент М. Залізняку встановлено в центрі села. Починаючи з 1918 року і впродовж 20-х років точилася запекла боротьба холодноярців із зайдами усіх мастей під гаслами Самостійної України. У квітні 1919 року на зборах козаків навколишніх сіл була утворена Військова Рада на чолі з Головним отаманом Василем Чучупакою і штабом у Медведівці. 11 лютого 1920 року в околицях села відбулося об'єднання усіх дивізій Армії УНР під час 1-го Зимового походу. У вересні 1920 року відбулася зустріч 15-тисячної Степової повстанської дивізії Костя Блакитного з Холодноярською бригадою (5 тисяч козаків), шо забезпечило перемогу над червоними.
Недалеко від Медведівки знаходиться цілюще джерело «Живун» в парку близьке за вмістом до знаменитої «Нафтусі», з домішками радону; облаштоване альтанкою та зручними сходами.
село Суботів
Іллінська Церква (Суботів) - родовая усыпальница Хмельницких, стоит прямо у дороги на Чигирин.
Спочатку (Суботів) був хутір, який належав батькові майбутнього гетьмана - М. Хмельницькому. У 1648 році Суботів став заміською резиденцією правителя Козацької держави, в якій Б. Хмельницький підписав більше 300 універсалів. Тут знаходився палацовий комплекс гетьмана, церкви св. Михаїла та св. Іллі. Сьогодні всі історичні споруди та пам'ятки, так званого, Замчища об'єднані в Суботівський краєзнавчий музей.
Церква св. Іллі - усипальниця роду Хмельницьких, зведена у 1653-1656 роках у стилі раннього бароко, оборонного типу. У 1657 році у внутрішньому склепі праворуч від вівтаря поховали Богдана Хмельницького. У 1954 році в церкві встановлено надгробну плиту на честь гетьмана.
Суботівський палац гетьмана Хмельницького середини XVII сто¬ліття знаходився неподалік церкви св. Іллі й був мурованим. Під час розкопок 1990-х років виявлені підмурки та частина вежі. Протягом 2006-2007 років над залишками палацу зведено музейний павільйон.
Тут знаходяться «Три криниці» - три колодязі у долині річки Суби, що стоять впритул один до одного. Кажуть, що кожен, хто перший раз відвідав пам'ятку, повинен попити з криниці або вмитися тією водою. Дівчатам вона дає вроду, а хлопцям - силу, щоб захищати свою Батьківщину.
Далее, по приезду в Чигирин,
селимся в гостинице "Панацея" (647 грн 23 коп.) тел. 066-058-06-76
и отправляемся из Чигирина в село Стецівка (15км)
в туристично-етнографічний комплекс «Козацький хутір» (тел. 047-309-74-47).
Формально это место открыто до 17:00
ДЕНЬ ТРЕТИЙ / 24-06-2020 / СРЕДА
06:00 ранний подъем (по желанию конечно)
06:30 выходим на прогулку по Чигирину (Замкова Гора або Богданова Гора)
Стольне місто Чигирин знаходиться на правому крутому березі річки Тясмин. Коли ж Чигирин став козацьким осередком, то його мешканці разом з черкаськими і канівськими козаками заводили хутори-зимівники на Сулі, Ворсклі та інших річках Середнього Подніпров’я. У ХVІ – першій половині ХVІІ ст. – за часів Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої – власниками Чигирина були магнати Дашкевичі, Вишневецькі, Конецьпольські.
У 1592 р. Чигирин отримав Магдебурзьке право. За ним жителі міста формально не залежали від старости, вони мали свій суд і раду, двічі на рік влаштовували ярмарки, щотижня – торги. Опис Чигирина дають відомості з “люстрації” 1622 р. Саме тоді Чигирин – полкове місто, у якому діє козацьке самоврядування. Зростання Чигирина і перетворення його на одну з наймогутніших фортець ХVІІ ст. пов’язане з ім’ям Богдана Хмельницького, чигиринського сотника, військового писаря реєстрових козаків, а згодом – з 1648 р. – гетьмана війська Запорізького.
Чигирину Б.Хмельницький надавав особливого значення. Із початком Визвольної війни 1648-1654 рр. місто стає резиденцією гетьмана і столицею України. За часів Богдана Хмельницького тут мешкали понад 50 тисяч міщан і козаків.
Місто було одним із найбільших у тогочасній Україні та складалося із Верхнього замку, який був головною оборонною цитаделлю, і Нижнього міста – укріпленого передмістя. У Чигирині зосереджувалася державна адміністрація, знаходилися резиденція гетьмана, гетьманський уряд, генеральна військова канцелярія, архів, скарбниця, монетний двір козацької держави.
Тут проводили великі козацькі з’їзди, зібрання, ради, приймали іноземних послів, розробляли і впроваджували в життя універсали, на яких був напис: “Даний з міста стольного Чигирина”.
Над містом височіє гора Замкова. В 1967 році на її вершині встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому. Тепер ця гора називається Богдановою. Неподалік Чигиринської гори ще з XV століття проходив торгівельний шлях з Києва до Криму. Цим шляхом кримські татари найчастіше пробиралися на Україну. Саме тут місцевість дозволяла затримувати їх. Річка Тясмин охоплює гору, що прикриває місто з півдня, великим півколом. Схили гори дуже стрімкі з півночі і з заходу. Тільки вузька смуга схилу єднає гору з містом. Таке розташування робило її неприступною фортецею.
09:00 завтрак в одном из кафе Чигирина (их много на улице Хмельницкого)
10:00 - 12:00 экскурсия (Резиденція Богдана Хмельницького та Національний історико-культурний заповідник "Чигирин" тел.(04730) 2-77-28, 2-78-27, 2-84-57 )
12:30 выезжаем в сторону города Черкассы (61-65км)
13:35 проезжаем Черкассы
15:00 приезжаем в Канев (от Черкасс до Канева 1 час 30 мин), на Тарасову Гору
*** пообедать можно в кафе "Тарасова Гора" с видом на Днепр
16:00 подымаемся на саму Тарасову Гору (говорят можно заехать на машине)
(Іван Ядловский - человек который знал Т.Шевченко и заботился об этом месте). Возможно неподалеку от могилы Івана Ядловського можно припарковаться.
18:00 выезжаем из Канева в сторону Киева
21:00 приезжаем на Академгородок