Волонтерський рух в Україні: історія та сучасність

5 грудня у світі відзначається День волонтерів. Свято людей, які за велінням серця та покликом душі безкорисливими вчинками укріплюють людську віру в ідеали добра й справедливості. Цей день започатковано у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН.

Ідея соціального служіння, надання безоплатної допомоги тим, хто її потребує, активне залучення громадян до суспільно-корисної діяльності, зокрема надання допомоги постраждалим в результаті стихійних лих, екологічних, промислових, гуманітарних катастроф, соціальних, національних, релігійних конфліктів і протистоянь, сприймаються в розвинутих країнах як цілком буденне явище.

У суспільствах з усталеною демократичною традицією участь добровольців у реалізації конкретних цілей та завдань має важливе значення не лише з точки зору залучення безоплатної робочої сили, а й в контексті “пробудження” у суспільстві таких норм і цінностей, якими є гуманізм, відповідальність, допомога ближньому.

Довідково: Серед європейських країн один з найвищих показників участі населення у волонтерській діяльності спостерігається у Великій Британії – до 30 % та Ірландії – 33 %, а однією з найбільш популярних сфер виступає соціальна робота, хоча за останні роки зросла популярність волонтерства на спортивних заходах та в акціях зі збереження довкілля.

Особливістю волонтерського руху Франції, де до 20 % дорослого населення беруть участь в добровольчих ініціативах на постійній основі, є залучення волонтерів до роботи в місцевих органах влади, державних установах, навіть в органах поліції та громадської безпеки, посольствах і консульствах. віддаючи волонтерській діяльності більше 20 год. на місяць.

Велика кількість громадян ФРН (22 млн осіб) є волонтерами та присвячують праці в волонтерських асоціаціях, проєктах і групах взаємодопомоги більше 15 год. на місяць.

Громадяни Канади працюють волонтерами в середньому 191 год. на рік, що є еквівалентом 578 000 робочим місцям з повною зайнятістю.

Досвід роботи волонтером мають 26 % громадян Японії, 48 % з них впевнені у тому, що волонтерська праця дуже корисна для особистого зростання та суспільства в цілому.

Термін “волонтер”, в перекладі з французької означає добровільний помічник, особа, що за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін “волонтер” тлумачиться як особа, що добровільно пішла на військову службу. Нині “волонтерство” розуміється значно ширше, як добровільна безкорислива суспільно корисна діяльність, яка може здійснюватись і окремими людьми, і організаціями.

Хоча витоки волонтерського руху прослідковуються у середині XIX століття (1859 рік), проте, тільки в найбільш кривавому ХХ столітті, волонтерство виокремилося у соціальне явище. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був здійснений перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді. В рамках нього волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в районі місць найбільш запеклих боїв між німецькими й французькими військами. Потім цю естафету підхопила Індія, й рух поширився світом. 5 грудня 1985 року було засновано Міжнародний день волонтера. Вже у 1987 році в світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початку ХХІ ст. – понад 100 мільйонів волонтерів. Нині, ж згідно зі статистичними даними, оприлюдненими ООН, у світі налічується близько 150 мільйонів волонтерів.

На території нашої країни певні форми волонтерства відомі з давніх часів. Це княже добродійство, діяльність православних братств, гетьманське меценатство, колективна взаємодопомога та інші. Певні засади волонтерства були вперше унормовані в “Руській правді” та “Повчанні дітям” Володимира Мономаха.

Волонтерський рух в Україні розпочався ще в 90-х роках. Його було офіційно визнано Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року, а також затверджено “Положенням про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”. Згодом вийшов Закон України “Про волонтерську діяльність” від 19 квітня 2011 року, в якому волонтерську діяльність визначено як добровільну неприбуткову соціально спрямовану діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги (безоплатних робіт та послуг). Згідно з цим законом, волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності і ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності та неприбутковості. Вона не включає діяльність, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин.

Але справжнім роком народження українського волонтерства можна вважати 2013 – саме Революція Гідності дала поштовх розвитку волонтерства у потужний громадянський рух. У цей час відбувся злет волонтерської діяльності, як важливого складника громадянського суспільства й головної рушійної сили реформування країни. Феноменом добровільної допомоги на Майдані захоплювався весь світ. Це унікальне явище, коли велика кількість волонтерів працювали вдень і вночі: готували їжу, розносили канапки та гарячий чай, лікували поранених, підбадьорювали піснями та концертами, збирали кошти. Стихійно почали виникати десятки волонтерських ініціатив, як-от “#єврохостел”, “Євромайдан SOS”, “Майдан. Медик” тощо. Без допомоги та підтримки волонтерів Майдан не зміг би втриматися так довго й перемогти.

Згодом, внаслідок цілої низки чинників, передусім зовнішньої агресії Російської Федерації проти України, проявилася неготовність державних структур повною мірою ефективно реагувати на виклики та діяти в екстремальних умовах воєнного конфлікту, територіальної анексії та окупації частини української території. За такого перебігу подій вітчизняне громадянське суспільство продемонструвало вражаючу здатність до консолідації і мобілізації, зумівши створити дієву мережу громадських ініціатив та об’єднань, які взяли на себе вирішення найбільш гострих та невідкладних проблем, з якими українська спільнота не стикалася від часів здобуття державної незалежності 1991 р.: різнопланова допомога біженцям з окупованих територій, матеріально-технічне забезпечення військових, збір коштів та продовольства, закупівля медичного обладнання та медикаментів для поранених тощо.

Волонтерський рух став взірцем єдності та самоорганізації українського суспільства. У ці складні роки волонтерська спільнота здивувала весь світ безмежною мужністю та патріотизмом. Вони своєю щоденною працею допомагали українській армії поставати з руїн. Завдяки їхнім зусиллям бійці отримали сучасне обмундирування, амуніцію, технічні засоби та транспорт. Волонтери стали надійним тилом для воїнів, які ціною власного життя захищали територіальну цілісність і незалежність України.

Діяльність волонтерів з початком російської агресії здійснювалася за такими напрямами:

1) військовий напрям волонтерської діяльності (допомога конкретним військовим частинам у зоні проведення АТО/ООС, закупівля та передача у зону проведення АТО/ООС автомобілів, пошиття обмундирування, солдатських черевиків, спідньої білизни, балаклав, тактичних рукавиць, розгрузок, виготовлення і купівля бронежилетів, переобладнання подарованих автомобілів під потреби армії та ін.);

2) високотехнологічний напрям волонтерської діяльності. Одним із прикладів ІТ-волонтерства є діяльність організації “Армія SOS”. Ця організація займалася закупкою і виготовленням безпілотних літальних апаратів та розвідкою за їх допомогою. За словами членів організації, під час боїв за Дебальцеве вони надавали артилерії до 60-70 цілей у день; на основі їхніх розвідданих здійснювався штурм Логвинового 12 лютого 2015. Допомагали вони й при обороні Донецького аеропорту. Також волонтерська організація “Армія SOS” здійснювала закупівлю та програмування планшетів для артилеристів;

3) медичний та реабілітаційний напрями волонтерської діяльності;

4) ремонтне волонтерство – це ремонтні роботи з відновлення військової техніки;

5) “Чорний тюльпан” – це перевезення тіл загиблих, участь у пошукових роботах з метою пошуку безвісти зниклих військовослужбовців;

6) меморіальний напрям – це вшанування пам’яті загиблих військовослужбовців;

7) забезпечення військовослужбовці якісним харчуванням, що було особливо актуальним у перший рік ведення бойових дій;

8) переселенський напрям волонтерської діяльності – це створення центрів допомоги, адаптації, збір гуманітарної допомоги для переселенців;

9) збір та доставка гуманітарної допомоги цивільному населенню, яке проживає на території проведення АТО/ООС; вивезення цивільного населення із фронтової та прифронтової зони;

10) залучення волонтерів до виконання державних функцій (наприклад, контроль і супроводження всіх процесів розмитнення гуманітарної допомоги; “волонтерський десант” в Міністерстві оборони України, боротьба з корупцією та ін.).

Відчутну підтримку волонтерському руху надавала українська діаспора, представники якої пересилали до України грошові перекази, медичні препарати, приціли, господарські товари тощо. У багатьох країнах, де українці складають згуртовані діаспорні осередки, місцевими волонтерськими організаціями проводилися чисельні громадські акції на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України.

Однією з головних рис українського волонтерства є його висока мобільність, оперативність, зразково вибудована логістика. На окрему увагу заслуговує кмітливість волонтерів – розмаїття способів, видів, форм волонтерської активності, варіантів отримання коштів. Перелік засобів, до яких вдаються волонтери, свідчить про високий рівень креативності української нації, її підприємницьку кмітливість та господарність – риси, які були незатребувані державою протягом майже ста років, і проявили себе лише в умовах кризи – військової і державної.

Розвиток волонтерського руху в окремих регіонах України мав свої характерні особливості. Так, харківські волонтери створили колективну мережу активістів, в якій працювало до десяти волонтерських груп – Help Army. Кожна група вела свій напрямок діяльності в регіоні: допомога силовим структурам, медичним установам, біженцям, пораненим та їх рідним. Водночас, для забезпечення силових структур необхідними матеріальними ресурсами місцеві бізнесмени створили фонд “Мир та порядок”, який став координувати діяльність волонтерів та обласної влади. Запропоновані Фондом волонтери стали радниками голови харківської облдержадміністрації та опікувалися проблемами армії, біженців, поранених.

Окремі волонтерські ініціативи були дуже ефективними, проте без чіткої організації взаємодії громадськості із владою втрачався потенційний ефект. Тому створення Ради волонтерських організацій при Міністерстві оборони України, входження до департаментів, управлінь оборонного відомства та служб Збройних Сил України представників волонтерських організацій зробило роботу Міністерства оборони України більш відкритою та ефективною, що значно покращило матеріальне забезпечення військ.

І сьогодні волонтери продовжують консолідуватись, взявши на себе розв’язання найгостріших проблем військових, ветеранів та переміщених осіб із тимчасово окупованих територій, відстоюючи право кожного українця на гідне життя у демократичній країні.

Наразі найдієвішими волонтерськими організаціями слід вважати: Фонд Оперативної Національної Допомоги (засновниця Д.Макарова), “Крила Фенікса” (засновник Ю.Бірюков), “Народний тил” (один із засновників Г.Тука), “Добровоз” (один із засновників О.Молчанов), “Повернись живим” (координатор проекту – В.Дейнега), “Армія SOS”, “Підтримаємо Армію України”, “Волонтерська сотня”, волонтерська група “Вітерець”, всеукраїнський громадський центр “Волонтер”, “Кіноволонтери” (один із засновників О.Мірошниченко) та інші. Зауважимо, що перелік прикладів ефективної самоорганізації волонтерів набагато ширший й включає тисячі, як організаційних утворень, так і людей, які одноосібно займаються волонтерською діяльністю.

Отже, Український волонтерський рух – це унікальний досвід, здобутий нашим суспільством під час захисту держави у неоголошеній війні Росії проти України. Те зростання рівня громадянської свідомості, згуртованості, єдності та взаємодії, що зародилося під час спільної участі у протестних акціях 2013 – 2014 рр. і згодом трансформувалося у потужний волонтерський рух, аналогів якому у світі важко віднайти, є свідченням народження української політичної нації.

Як кажуть самі волонтери, їхня діяльність – це не робота. Це на 100% покликання. Це спосіб життя і мислення. Це готовність протягнути руку допомоги та не залишити в біді тих, кому погано. Волонтерський рух продовжує зростати. Майже 150 мільйонів людей в світі відзначають 5 грудня День волонтера. Ну а кращим подарунком на свято може стати ваша допомога – прояв турботи й теплоти щодо тих, кому це потрібно.