13-і роковини збройної агресії Росії проти Грузії

8 серпня 2008 року, у день початку літніх олімпійських ігор у Пекіні, розпочалась російсько-грузинська війна. Російські війська зайняли частину території Грузії та зупинились неподалік від Тбілісі.

Для початку давайте згадуємо, як розвивалися події конфлікту. На початок серпня 2008 року ситуація в зоні заморожених конфліктів Грузії та двох її сепаратистських регіонів Абхазії та Південної Осетії загострилася. З липня грузинська та південноосетинська влада почала звинувачувати одна одну в обстрілах прикордонних сіл і самого міста Цхінвалі за участю артилерії, мінометів і бронетехніки.

11 липня з Москви відкликали посла Грузії, після того як Росія офіційно визнала, що над Абхазією та Південною Осетією літають її військові літаки. Водночас з Південної Осетії до Росії почали вивозити автобусами літніх людей, жінок і дітей.

У другій половині липня неподалік від Тбілісі пройшли спільні грузинсько-американські навчання “Негайна відповідь”, а на Північному Кавказі - російські навчання “Кавказ-2008”. Згодом Тбілісі та Москва звинуватили один одного в тому, що ці навчання фактично стали підготовкою до війни.

7 серпня близько 16.00 за московським часом президент Міхеїл Саакашвілі заявив, що віддав грузинським силам у зоні конфлікту наказ не відповідати на стрілянину з боку Південної Осетії і закликав опонентів наслідувати його приклад.

МВС Грузії заявило про обстріл села Прісі близько 22.15, а командувач російськими миротворцями генерал Марат Кулахметов сказав, що стріляють по Цхінвалі.

Наступного дня, в п’ятницю, 8 серпня, на 13.00 було заплановано переговори між Південною Осетією та Грузією за посередництва Москви. Втім, було очевидно, що сторони готуються не до них, а до початку конфлікту.

Секретар Ради безпеки невизнаної республіки Анатолій Баранкевич заявив “РІА Новости”, що “до кордону (Південної Осетії) скеровуються численні військові з’єднання Грузії”.

Перші повідомлення про сильний обстріл Цхінвалі із застосуванням установок “Град” та гаубиць починають надходити близько опівночі. Також надходить інформація про те, що до міста рухається грузинська техніка.

Генерал Марат Кулахметов, який командує миротворцями, заявляє, що грузинські Су-25 завдають ударів по Цхінвалі.

Приблизно о першій ночі Грузія офіційно оголошує про початок бойових дій. Держміністр Грузії з реінтеграції Темур Якобашвілі виступає із заявою: “Метою керівництва Грузії є не взяття міст. У Тбілісі хочуть лише поставити крапку на кримінальному режимі, щоб ніхто не загрожував нашим містам, громадянам та інфраструктурі”.

Вранці прем’єр-міністр Грузії Ладо Гургенідзе звинуватить Південну Осетію у провокуванні конфлікту: “На жаль, ми були змушені вдатися до встановлення порядку і миру силами збройних сил, оскільки, попри озвучені президентом Грузії ініціативи та припинення вогню в односторонньому порядку, сепаратисти відкрили масований вогонь по грузинських селах”.

Члени Ради безпеки ООН за ініціативою Росії збираються на екстрене засідання.

Текст заяви, що складається з трьох речень, члени Радбезу обговорюють протягом двох годин за закритими дверима, проте так і не узгоджують остаточний варіант. Розбіжності спричинило формулювання про те, що обидві сторони, які конфліктують, повинні “відмовитися від застосування сили”. Ця фраза не влаштувала Грузію і США, які підтримували цю країну.

Генсек ООН висловив “глибоке занепокоєння” ситуацією в Південній Осетії. Представник ЄС із зовнішньої політики Хав’єр Солана, генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер і представник держдепартаменту США закликали сторони припинити бойові дії і сісти за стіл переговорів.

Близько 10 години ранку Темур Якобашвілі закликав Росію втрутитися в грузино-осетинський конфлікт як “справжнього миротворця”.

Південна Осетія також звернулася до Росії за терміновою допомогою. “Ми просимо керівництво Росії протягом години надіслати допомогу, в іншому разі буде багато жертв”, - сказав голова південноосетинського Радбезу Анатолій Баранкевич.

Незадовго до цього прем’єр-міністр Росії Володимир Путін пообіцяв, що бойові дії Грузії в Південній Осетії не залишаться без відповіді: “Грузинське керівництво застосувало агресивні дії щодо Південної Осетії. Фактично почалися бойові дії”.

Приблизно о 13:24 заяву робить Міноборони Росії, а о 15:30 президент Росії Дмитро Медведєв записує в Кремлі телезвернення, в якому каже, що Росія “була і залишається гарантом безпеки народів Кавказу”.

“Згідно з Конституцією та федеральним законодавством, як президент Російської Федерації я зобов’язаний захищати життя і гідність російських громадян, де б вони не перебували”, - говорить він. Про введення військ у заяві немає ані слова. Відеозапис зробили у Кремлі і показали в ефірі російських федеральних каналів.

“Логіку кроків, які ми зараз вживаємо, продиктовано цими обставинами. Ми не допустимо безкарної загибелі наших співвітчизників. Винні отримають покарання, на яке вони заслужили”, - заявляє Медведєв.

Фактично Росія почала брати участь у конфлікті в перші ж години, а за деякими даними, російські військові могли опинитися в Південній Осетії ще до початку війни - але окремі підрозділи, а не армійські з’єднання. Висування двох тактичних груп 58-ї армії, що була дислокована за Кавказьким хребтом, який відділяє російську Північну Осетію від грузинської Південної, розпочалося в ніч на 8 серпня. Колони рухалися через Рокський тунель, що з’єднував території двох країн у цьому районі.

Колишній командувач 58-ю армією Анатолій Хрульов заявив в інтерв’ю Російській службі Бі-бі-сі, що ці групи залишилися на підході до тунелю з боку Росії до завершення навчань просто для забезпечення проходу військ до місць постійної дислокації, жодної спеціальної цілі він не переслідував.

За даними Центру аналізу стратегій і технологій РФ, загальна кількість двох груп становила приблизно 1500 осіб, на озброєнні яких було 14 танків
Т-72, 16 САУ “Акація” і дев’ять установок “Град”. Імовірно, були й БМП, оскільки далі вони фігурували в описі боїв.

Як розповів Хрульов, ці дві групи захопили стратегічно важливу ділянку Транскавказької автомагістралі, єдину велику дорогу, що веде від Рокського тунелю до Цхінвалі, і, перед усім, розташований на цій дорозі Гуфтинський міст. Перша група, за словами Хрульова, пройшла тунель о 1.40, а до мосту вони вийшли о 4.40.

Капітан російської армії Денис Сідрістий згодом в інтерв’ю газеті “Красная звезда” розповість, що його частина, яка перебувала на території Південної Осетії, отримала наказ висуватися до Цхінвалі ще 7 серпня. За словами капітана, обстріл почався після того, як вони прибули до Цхінвалі. Пізніше газета видалила інтерв’ю з сайту.

На ранок 8 серпня у Цхінвалі йшли бої за участю грузинських військових, осетинських ополченців і російських миротворців. Втрат зазнавали всі учасники. Грузинська армія займала села навколо міста, рухалася вглиб Цхінвалі, а через тунель до Південної Осетії рухалися колони 58-ї армії.

Об 11:30 президент Грузії Міхеїл Саакашвілі оголошує загальну мобілізацію. “Лише так ми можемо врятувати нашу країну”, - каже Саакашвілі.

Починають надходити повідомлення про дії грузинської та російської авіації: про удари грузинських штурмовиків по мішенях у районі Цхінвалі та літаків 4-ї армії ВПС і ППО Росії - по військових об’єктах у Грузії та Осетії, здебільшого силами фронтових бомбардувальників Су-24 і штурмовиків Су-25. Повідомляється про бомбування Горі, аеродромів Вазіані та Марнеулі, порту Поті.

В середині дня Саакашвілі в інтерв’ю телеканалу СNN заявить: “Росія веде війну з нами на нашій території”.

Міноборони Росії тепер вже офіційно оголосило, що до Південної Осетії направлено підкріплення для допомоги російським миротворцям.

Бойові групи 58-ї армії діють на північ від Цхінвалі. В самому місті йдуть бої за участю грузинських частин, російських миротворців, а також південноосетинських ополченців. До вечора велика частина міста опиняється в руках грузинських військ.

У Північній Осетії формуються загони ополченців, які висуваються до Південної (їхня чисельність оцінюється в кілька тисяч осіб).

У ніч на 9 серпня грузинські війська обстрілюють Цхінвалі з мінометів та артилерійських систем. У самому місті йдуть бої, чіткої лінії протистояння немає.

Росія продовжує вводити війська через Рокський тунель, створюючи ударне угруповання. До ранку частини 58-ї армії зайняли позиції на околицях Цхінвалі.

Командувач 58-ю армією генерал Анатолій Хрульов вирішує відправити підкріплення до Цхінвалі. Батальйон зі складу 58-ї армії обходить місто із заходу Зарською дорогою, щоб зайняти позиції на півдні. У складі колони - штабна рота, з якою їхав Хрульов.

О 14:00 колона зіткнеться з грузинською частиною, яка спробує зайти до Цхінвалі. У швидкоплинному бою генерал Хрульов дістане поранення.

Перед початком зустрічі з міністром оборони і начальником Генштабу президент Дмитро Медведєв заявив, що російська армія “розпочала операцію з примушування до миру”. О 17:00 за московським часом він зателефонує президенту США і знову повторить цей вислів.

Приблизно об 11:00 офіційно оголошується, що до Грузії перекинуто частини 76-ї Псковської десантної дивізії. До зони конфлікту також направлено підрозділи південно-десантних військ з Іваново та Москви.

Ближче до опівдня російські військові заявляють, що Цхінвалі перебуває повністю під їхнім контролем. Грузинські військові у відповідь кажуть, що самі відступили з міста. Насправді російські війська почнуть входити в місто лише наступного дня.

Приблизно опівдні Росія офіційно оголошує про втрати в Південній Осетії - 15 загиблих, 150 поранених. Повідомляється про двох збитих напередодні літаках - Су-25 і Ту-22М3. Пілота штурмовика врятували одразу, з чотирьох осіб, які перебували на борту бомбардувальника, врятувався лише один пілот, який потрапив у полон.

При цьому МВС Грузії заявляє, що допитує пілота збитого російського літака.

У ніч на 9 серпня російська авіація завдала удар по військовій базі Сенакі. Повідомлялося про загибель 12 грузинських військових.

Парламент Грузії запроваджує в країні воєнний стан строком на 15 днів. У країні оголошують призов резервістів, уряд переходить на цілодобовий режим роботи.

Тим часом президент Міхеїл Саакашвілі закликає до припинення вогню і публічно заявляє, що звернувся з такою пропозицією до президента Росії.

У Кремлі стверджують, що Дмитро Медведєв не отримував жодних офіційних пропозицій про перемир’я, а заступник міністра закордонних справ Григорій Карасін каже, що для початку перемовин Грузія мусить вивести свої війська з території Південної Осетії.

Формально Росія і Грузія не перебувають у стані війни, попри бойові дії, в яких армії двох країн беруть участь одна проти одної.

Приблизно о 16:00 Росія оголошує про початок патрулювання вод біля узбережжя Абхазії та встановлення зони, вільної від судноплавства.

ООН проводить чергове засідання, на якому посол Віталій Чуркін заявляє, що Москва не погодиться на припинення вогню, оскільки грузинські війська досі перебувають на території Південної Осетії.

Генеральний секретар ООН, а за ним європейські та американські політики і дипломати закликають сторони припинити бойові дії.

Ввечері російські військові кораблі починають патрулювання біля берегів Грузії та російські війська входять до Цхінвалі.

У Грузії збито ще два російських літаки - штурмовики Су-25. Один з пілотів загинув, другий евакуйований.

Протягом ночі на околицях Цхінвалі тривали бої: зокрема, за контроль на Прісськими висотами, що домінують над містом.

Росія продовжує перекидати війська через Рокський тунель до Південної Осетії, а також повітрям і морем до Абхазії.

Вранці російські війська почали входити до Цхінвалі Транскавказькою магістраллю з півночі, а також об’їзною Зарською дорогою на заході міста. Частини також займають позиції на схід від Цхінвалі.

Сторони продовжують обмінюватися артилерійськими ударами. Російська авіація бомбардує військові об’єкти на території Грузії, позиції артилерії і ППО, військові бази та порти.

МЗС Грузії вручає консулу Російської Федерації в Грузії Андрію Смаге ноту, в якій йдеться, що згідно з розпорядженням президента Грузії, збройні сили припиняють вогонь у Південній Осетії.

В російському МЗС підтверджують отримання ноти і її зміст, але заявляють, що бойові дії в Південній Осетії не припинилися.

У Чорному морі біля берегів Абхазії в морський бій вступають російські та грузинські військові кораблі.

Два російських кораблі - малий ракетний корабель “Міраж” і малий патрульний корабель “Суздалець” - супроводжують великі десантні кораблі, коли помічають на радарах групу грузинських катерів.

О 18.40 “Міраж” випускає по одному з катерів дві крилаті ракети “Малахіт” і топить його. За однією з версій, це був катер “Тбілісі”, проте також є версія, що внаслідок цього було знищено інший корабель.

Російські війська починають наступ, переходять лінію розмежування Абхазії, Південної Осетії та Грузії і починають рух вглиб країни.

Вони періодично вступають у бойові зіткнення з грузинськими військами, проте інтенсивність боїв вже значно нижча, ніж у попередні дні.

Навколо Цхінвалі тривають бої з грузинськими частинами, відрізаними від основних сил. Російська авіація завдає удари по цілях на території Грузії.

Дмитро Медведєв оголошує про завершення активних бойових дій і наказує військам ліквідувати “вогнища спротиву”.

До Москви для узгодження з Медведєвим плану врегулювання конфлікту прилітає Ніколя Саркозі. План передбачає завершення бойових дій, відведення грузинських і російських військ на позиції, які вони займали під час початку конфлікту. На зустрічі із Саркозі Медведєв офіційно оголошує про завершення війни, називаючи її тепер уже “операцією з примушення до миру”. Активні бойові дії припинилися.

Після окупації частини Грузії російськими військами та етнічних чисток грузинських сіл навколо Південної Осетії за участю міжнародних посередників було досягнуто припинення вогню. Президент Саакашвілі підписав план перемир’я, запропонований Євросоюзом. Згідно з укладеними угодами, вивід військ інтервента з грузинської території мав закінчитися до 1 жовтня 2008 року. Однак навіть через тринадцять років Кремль так і не вивів свої війська. Навпаки створив на окупованому терені власні військові бази.

Втрати російської сторони внаслідок війни з Грузією точно невідомі. 21.02.2009 заступник міністра оборони Росії Микола Панков заявив, що в Грузії загинули 64 російських військовослужбовці, 283 було поранено, троє осіб вважаються зниклими без вісті.

Того ж року заступник глави МЗС Григорій Карасін заявив агентству “РИА Новости” з посиланням на дані слідчого комітету, що в ході штурму Цхінвалі загинули 162 мешканці Південної Осетії і 255 було поранено.

Втрати російської армії, за його словами, склали 48 російських військовослужбовців (серед них десять миротворців), а поранення отримали 162 військових.

За офіційними даними Грузії, внаслідок конфлікту загинули і зникли без вісті 179 грузинських військовослужбовців. Поранення отримали 1964 військових і поліцейських.

Попри швидкоплинність, ця війна мала далекосяжні наслідки – для Південного Кавказу, Росії, Заходу і України. Через тринадцять років після російсько-грузинської війни, відновлення територіальної цілісності Грузії як і раніше входить в трійку найбільш актуальних питань, які хвилюють населення цієї країни. Грузинська влада і міжнародне співтовариство продовжують наполягати на тому, щоб Росія відкликала визнання незалежності грузинських регіонів. Проте, Москва як і раніше закликає Тбілісі і міжнародне співтовариство “визнати нову реальність” і змиритися з тим, що Абхазія і Цхінвальський регіон не повернуться до складу Грузії. Більш того, Москва продовжує в Цхінвальському регіоні так звану політику “бордеризаціі”– тобто перенесення лінії окупації вглиб території, підконтрольній Тбілісі, посилаючись на те, що дані території раніше входили до складу Південноосетинської автономії. Після Абхазії, в Південній Осетії етнічні грузини втратили право отримувати освіту рідною мовою, так як, згідно із заявою сепаратистської влади, всі функціонуючі в регіоні грузинські школи стануть російськомовними.

Зухвала агресія Москви проти Тбілісі стала показовою демонстрацією світовій спільноті, що Кремль більше не збирається жити за правилами добросусідства й поважати міжнародне право.

Враховуючи вище зазначене, можна дійти висновку, що за відсутності адекватної реакції світового співтовариства Росія може собі дозволити все, що захоче.

Разом з тим, з російсько-грузинського конфлікту Україна може винести кілька важливих уроків. Перший урок - військовий шлях вирішення конфлікту може бути лише у випадку, коли сепаратистське утворення не має зовнішнього кордону та не підживлюється з боку зовнішніх гравців. Це може бути на території острівної держави або всередині території держави, а коли країна має неконтрольовану ділянку кордону, то покладатися на військову силу задля повернення цієї території під власну юрисдикцію вкрай ризиковано. Це продемонстрували як Грузія у 2008 році, так і Україна в 2014 році.

Другий урок - шляхом застосування збройної сили Росія на змогла досягнути своєї мети в Грузії та Україні повною мірою. Росії вдалося зашкодити потенційному вступу і України, і Грузії в НАТО, але змінити політичні режими та зовнішньополітичну орієнтацію цих держав Росії не вдалося.

Третій урок - застосування м’якої сили не гарантує, що населення, яке живе на підконтрольній території, змінить свою позицію. Грузинська влада зробила низку медичних, адміністративних та інших послуг для населення, яке проживає на території Абхазії та Південної Осетії, але це не змінило їх ставлення до Грузії. Це саме стосується населення, яке проживає на непідконтрольних територіях Донбасу. Хоча у випадку з Донбасом більше шансів, бо конфлікт більш ідеологічний, ніж етнічний. Як показує досвід Грузії, в Абхазії та Південній Осетії, виросло ціле покоління, яке не асоціює себе з грузинською державністю. В Україні з часом ми будемо все більше і більше відчувати прірву між населенням контрольованих та неконтрольованих територій Донбасу, якщо не буде прогресу у врегулюванні конфлікту.

Четвертий урок, який є найбільш важливим для України - те, що наявність неврегульованого конфлікту не є перешкодою для реформ чи побудови ефективних державних інституцій та формування сприятливого бізнес-середовища. Інакше кажучи, для побудови привабливої моделі державності. І Грузія у цьому сенсі є дуже показовою вітриною реформ для України.

П’ятий урок - дипломатична підтримка. Не зважаючи на те, що Грузію тоді підтримали США, але вона не отримала допомоги, на соту долю того, яку допомогу сьогодні отримує Україна. Ніхто окрім нас за нас воювати не буде, але Україна має ту дипломатичну допомогу, якої грузини не мали.