День Європи в Україні

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЄС

Європа не завжди була об’єднана спільними цінностями. Протягом своєї історії Європа була строкатою мапою різних державних утворень, кордони яких постійно змінювалися і рідко в мирний спосіб. Європейські держави воювали за території, ресурси і владу не лише на своєму континенті, але й змагалися за можливість впливати на світову політику. Апогеєм цієї боротьби стало XX століття з його двома світовими війнами, які ледь не довели Європу до повного краху.

Стало очевидним, що ще однієї подібної війни континент не витримає. Ключем до порозуміння стала економіка. Виявилося, що військових конфліктів можна уникнути, якщо знайти формат економічного союзу для країн-сусідів, домовитися про спільне використання обмежених ресурсів та організувати між державами постійне обговорення з цих питань.

09 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив декларацію, яка отримала назву “Декларація Шумана”. Він закликав низку європейських країн, насамперед Німеччину - основного “опонента” Франції, об'єднати виробництво двох стратегічних ресурсів того часу - вугілля та сталі - під керівництвом єдиного наднаціонального органу.

Так, у 1951 році виникла Європейська спільнота з вугілля і сталі, до якої увійшли Франція, Німеччина, Італія, Бельгія та Люксембург, яка стала прообразом майбутнього Європейського Союзу.

У 1957 році держави-учасниці підписали Римський договір. Він заснував Європейську спільноту з атомної енергії (Євроатом), яка мала координувати співпрацю з мирного використання ядерної енергії - нової стратегічної галузі. Також з’явилася Європейська економічна спільнота - фактично, крок до спільного європейського ринку товарів і послуг, зі скоординованою економічною політикою, де немає імпортних мит.

Так розпочався рух до чотирьох свобод ЄС: безперешкодного руху товарів, послуг, робочої сили та капіталів. З'ясувалося також, що у країн ЄС та їхніх мешканців є дещо спільне поза межами економіки - прагнення до свободи, демократії, рівних можливостей. Спільність цінностей стала причиною перетворення цього союзу з економічного на “світоглядний”, в основі якого лежить спільне бачення щодо розвитку у сферах культури та мистецтва, екології, медицині тощо.

Тож протягом наступних 30 років Європейські спільноти пережили кілька хвиль розширення, а відтак, очевидно, потребували нового документального оформлення. У 1992 році в нідерландському Маастрихті держави-учасниці спільнот підписали “Маастрихтський договір”, або “Договір про Європейський Союз”. Через рік, у 1993 році, з'явився ЄС у тому вигляді, в якому ми знаємо його тепер.

Членство в ЄС мало настільки очевидні переваги, що все більше країн європейського континенту почали приєднуватися до нього. Для цього вони проводили важливі реформи, які наближали рівень життя в цих країнах до такого, який був у Європейському Союзі. Адже філософією існування Євросоюзу є рівність економічного та соціального розвитку країн-членів. У цьому полягає причина, чому до ЄС не можна вступити лише за бажанням і чому країнам аспірантам слід провести фундаментальні реформи, щоб пристосувати свою систему до можливості роботи за правилами і процедурами Євросоюзу.

У 2002 році Європейський Союз запровадив власну валюту - євро, якою сьогодні користуються 19 країн з 27 і яка стала однією з основних резервних валют світу.

Держави-члени Європейського Союзу - держави, що приєднались до Європейської економічної спільноти, починаючи з 1958 року. Спершу Європейський Союз був заснований шістьма країнами, але після 1958 року відбулось п'ять етапів послідовного розширення ЄС. 1 травня 2004 року до ЄС приєднались 10 нових членів, що стало найбільшим розширенням Союзу за всю його історію. Після виходу у 2020 році Великої Британії, ЄС нараховує 27 країн-членів: Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція.

ЦІКАВИЙ ФАКТ: Євросоюз - не держава, хоча має ознаки, властиві державам, - скажімо, символіку та валюту. Управління здійснюється через наднаціональні інституції - наприклад, Європейський парламент, який обирається що п'ять років громадянами ЄС, центральний банк і суд.

Населення Європейського Союзу становить майже 445 мільйонів осіб, а загальний номінальний внутрішній валовий продукт складає 17 трлн доларів США. Це третє і друге місце у світі відповідно.

СИМВОЛІКА

В Європейському Союзі немає однієї столиці, втім фактично цю функцію виконує Брюссель. Окремі євроінституції також розташовані в Люксембурзі, Страсбурзі (Франція) і Франкфурті-на-Майні (Німеччина).

Жителі Євросоюзу користуються значними перевагами, що стали результатом єдності різних за своїм потенціалом держав. Сильніші “підтягують” слабших, а відсутність кордонів усередині ЄС збільшує можливості для роботи, торгівлі, подорожей, навчання.

В ЄС діє спільний ринок, товари і послуги безперешкодно рухаються між країнами. Для цього ухвалені відповідні стандартизовані закони. Єдиний внутрішній ринок забезпечує доступ до чотирьох свобод: свободи руху товарів, послуг, людей і спрощення доступу до фінансових ресурсів.

А ще в ЄС немає паспортного контролю, тобто кожен його житель може вільно подорожувати Євросоюзом, маючи в кишені лише, наприклад, водійські права. (На даний час у зв’язку із епідемією СОЄЮ-19 існують обмеження щодо відвідування території ЄС (шенгенської зони). Планується, що ЄС запровадить паспорта вакцинації від коронавірусу для туристів з другої половини червня 2021 року).

Отже, якщо коротко підсумувати, що таке Європейський Союз, то можна сказати, що це переваги для простих людей, які стали можливими завдяки єдності демократичних держав Європи. Переваги вільно обирати країну для роботи і проживання, вільно подорожувати або навчатися, вільно торгувати та почуватися захищеним.

Євросоюз - не є державою, проте він має характерні державні ознаки: прапор, гімн і девіз. Це дозволяє громадянам ЄЄ відчувати свою приналежність до єдиного світоглядного простору.

Прапор Європейського Союзу - синє тло, на якому розташоване коло з 12 золотих зірок. На відміну від, наприклад, прапора США, кількість зірок пов’язана не з кількістю країн у Союзі, а з магією числа 12: аналогічно до 12 знаків Зодіаку, 12 місяців у році, 12 лицарів Круглого столу тощо. Таким чином у символіці прапора ЄЄ закладена потрійна довершеність. Синій - як колір неба, води, духовності й мудрості. Коло - як ідеальна форма, символ вічності, Всесвіту та рівності. 12 - як число повноти.

Гімном Європейського Союзу стала інструментальна версія “Оди радості” одного з найвидатніших європейських композиторів Людвіга ван Бетховена, що була написана на вірш знаменитого поета Фрідріха Шіллера. Гімн СС відображає спільні для всіх європейців цінності та ідеали свободи, миру й солідарності.

Девіз Іn vагіеtаtе соnсогdіа (з латини - “Єдність у різноманітності”) наголошує, що народи континенту об'єдналися заради миру та процвітання, і в цій єдиній європейській родині є місце різним країнам і культурам.

Головними акцентами символіки СС є рівність, єдність і повнота - як здатність людей жити в мирі та добробуті, незалежно від мови, національної культури чи протиріч, що існували в минулому.

ОРГАНИ ВЛАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ОСНОВНІ ІНСТИТУЦІЇ ЄС)

Хто ухвалює рішення в Євросоюзі? Чим Європейська рада відрізняється від Ради СС? І що роблять європейські комісари?

Європейський Союз має 7 головних керівних органів: Європейську Раду, Раду Європейського Союзу, Європейський парламент, Європейську комісію. Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк та Європейський суд аудиторів.

Європейська Рада є головним політичним органом ЄС, свого роду “колективним головою Євросоюзу”. Це зустрічі-саміти на вищому рівні президентів чи прем'єр-міністрів країн-членів за участі Голови Європейської ради та Президента Європейської комісії (обидва - без права голосу). Завдання Європейської ради - формувати пріоритети та генеральну лінію політики ЄС. Саміти відбуваються не рідше чотирьох разів на рік.

Рада ЄС об’єднує уряди країн Союзу. Але не всіх представників за один раз, а в залежності від теми засідання. Загалом є 10 конфігурацій Ради ЄС: екологія, юстиція, соціальна політика та охорона здоров'я тощо. Рада ЄС належить до законодавчої влади. Це ніби Верхня Палата двопалатного парламенту, яка ухвалює законодавчі акти та бюджет ЄС (разом з Європарламентом), координує політичні курси країн-членів і виносить рішення щодо зовнішньої політики Євросоюзу (в затверджених Європейською радою межах). У Раді ЄС головують держави, які змінюються кожні 6 місяців у встановленому порядку, щоб кожна країна отримала можливість очолити Раду. Так реалізується принцип рівності учасників. Очолює Раду ЄС міністр закордонних справ держави, що головує на даний момент.

Європейський парламент діє як законодавчий орган разом із Радою ЄС (за аналогією Європарламент можна назвати Нижньою Палатою двопалатного парламенту). Європарламент ухвалює законодавчі акти, ратифікує міжнародні договори, остаточно затверджує бюджет Євросоюзу, наглядає за його використанням і контролює діяльність окремих інституцій ЄС, насамперед Європейської комісії. Європейський парламент обирається що п'ять років, і кожна країна ЄС делегує фіксовану кількість своїх депутатів, пропорційну чисельності населення. Так густонаселена Німеччина має 96 парламентарів, а Мальта чи Естонія - по 6. Сьогодні в Європейському парламенті 705 депутатів.

Всередині Європарламенту депутати об’єднуються в групи, але не за національною ознакою, а за ідеологічною. Сама інституція вважається одним із найпотужніших законодавчих органів у світі.

Європейська комісія є вищим органом виконавчої влади за прикладом Кабінету міністрів (уряду) в державі. Єврокомісія має право законодавчої ініціативи, розпоряджається бюджетом і несе відповідальність за реалізацію законів, ухвалених Європарламентом і Радою ЄС. Комісія складається з 27 членів-комісарів, по одному від кожної держави ЄС. Функції комісарів приблизно відповідають міністерським портфелям у національних урядах. Серед них є енергетика, транспорт, освіта та інші типово “міністерські” галузі. Внаслідок свого інтернаціонального складу Єврокомісія відстоює інтереси всього ЄС, а не окремих країн.

Суд Європейського Союзу, також відомий як Суд Справедливості, охоплює всю судову владу ЄС. Він забезпечує однакове тлумачення й застосування Європейського права, а також вирішує суперечки між державами-членами ЄС, установами ЄС, підприємствами і навіть приватними особами. Складається з двох органів: Європейського Суду Справедливості, який є найвищою ланкою судової системи ЄС, і Загального суду, тобто Суду загальної юрисдикції.

Європейський центральний банк разом із національними центральними банками утворює Європейську систему центральних банків і визначає таким чином грошову політику Єврозони (країн ЄС, які використовують євро замість національної валюти) та забезпечує стабільність цін, регулюючи грошову масу.

Європейський суд аудиторів, він же Рахункова палата, здійснює контроль за належним використанням бюджету ЄС і оцінює управління фінансами.

БАЗОВІ ЦІННОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Під головними цінностями Європейського Союзу може підписатися кожний українець.

Це свідчить про те, що ми вже є частиною ЄС, принаймні - ментально.

Світогляд Європейського Союзу ґрунтується на шести основних цінностях, а саме: повага до людської гідності, свобода, демократія, рівність, верховенство права та повага до прав людини, включно з правами меншин.

Повага до людської гідності є джерелом усіх прав і свобод людини. Українці розуміють це дуже добре, тому Євромайдан 2014 року також носив назву Революції Гідності. Повага до людської гідності має багато вимірів. Це і медична реформа, щоб українці отримували належну медичну допомогу. І електронні державні послуги, щоб не доводилося стояти в чергах. 1 гідні умови праці й соціальний захист незахищених верств населення. І навіть нормальні туалети у школах.

Свобода - це можливість людини самостійно робити вибір та приймати рішення, які впливають на її життя чи життя суспільства. Невід’ємною складовою свободи є право на безпеку. Тому свобода це не лише вільне висловлювання своїх думок або захист від необґрунтованого затримання. Це також захист персональних даних, якісні дороги та комфортний транспорт (право на безпеку під час дорожнього руху), закордонні освітні програми (право на навчання) і свобода пересування.

Демократія є впливом громадян на управління державою. Відтак це - відповідальність і прозорість дій влади, закони, що відображають інтереси суспільства, і врахування думки громадян під час ухвалення владою важливих рішень. На практиці це реалізується через електронне врядування (наприклад, додаток “Дія”, який дає зручний доступ до державних сервісів), децентралізацію, яка збільшує можливості громад або здатність впливати на органи влади через діяльність громадських організацій, петиції, акції.

Рівність забороняє будь-яку дискримінацію за будь-якою ознакою. Особлива увага приділяється рівності між чоловіками та жінками, у тому числі в трудових правах. У щоденному житті рівність - це нетерпимість до корупції (адже корупція виникає тоді, коли посадовець використовує службове становище для власної вигоди, що протирічить ідеї рівності всіх громадян), енергоефективність житла (незалежно від статку люди мають жити в теплих оселях), можливості для людей з інвалідністю бути повноцінними членами суспільства, а для жінок - мати такі самі права, як і чоловіки.

Верховенство права означає, що рішення у державі ухвалюються у відповідності до встановлених правил і процедур. Це також вимагає неупередженої системи правосуддя, яка розв'язує суперечки справедливо, не озираючись на майновий, соціальний чи інший статус особи. Втілення верховенства права - це реформа судів і правоохоронної системи, рівні можливості різних людей для захисту в суді. А головне - це єдині правила та закони для всіх, без виключення.

Повага до прав людини, включно з правами меншин - визнання того, що всі люди народжуються вільними та рівними у своїх правах. Ці права охоплюють різні сфери. Право мати гідні умови праці - незалежно від статі, кольору шкіри чи віросповідання. Право отримати якісні медичні послуги. Право вільно розпоряджатися своєю власністю. А також це право на чисте довкілля та на захист себе, як споживача різних товарів і послуг.

Отже, шість базових цінностей Європейського Союзу - це світоглядні принципи, які є близькими та зрозумілими кожному українцю. Саме вони об’єднують нас з європейцями більше, ніж навіть закони чи міждержавні угоди. На основі цих принципів проводяться реформи - не для ЄС як інституції, а для нас самих. Адже всі ми хочемо жити в комфортній і безпечній країні, вільно подорожувати та навчатися, знати, що в державі діють єдині для всіх правила гри і для успіху потрібна лише власна наполегливість. Поки що це картинка ідеальної України. Але в міру того, як ми будемо рухатися до членства в Європейському Союзі, вона буде ставати все більш і більш реальною.

ДЕНЬ ЄВРОПИ (ІСТОРІЯ СВЯТА)

День Європи - свято, яке відзначається 5-го травня Радою Європи та 9-го травня Європейським Союзом, а також офіційно в Україні щорічно у третю суботу травня з 2003 року.

Перше визнання Дня Європи відбулось у Раді Європи в 1964 році. Пізніше Європейський Союз почав відзначати свій власний Європейський день на відзначення декларації Шумана 1950 року, внаслідок чого деякі називають її “Днем Шумана”. День Європи, разом з єдиною валютою (євро), прапором і гімном, є символом ЄЄ як політичної сили.

Рада Європи святкувала однойменне свято у день свого заснування 5 травня 1949 р. до 1964 р.

Європейський Союз затвердив 9 травня як День Європи на саміті в Мілані 1985 р., вирішивши увічнити день проголошення Декларації Шумана. У декларації пропонувалося об'єднання французької та західнонімецької вугільної та металургійної промисловості, що призвело до створення Європейського співтовариства з вугілля та сталі, першого Європейського співтовариства, створеного в 1952 році. Також 9 травня вважається Днем народження Європейського Союзу.

29 червня 1985 року в Мілані Європейська Рада прийняла День Європи разом із прапором Європи та іншими пунктами.

Після заснування Європейського Союзу в 1993 році дотримання Дня Європи національними та регіональними органами влади значно зросло. Зокрема, Німеччина вийшла за межі святкування лише цього дня, починаючи з 1995 року, продовживши дотримання цілого “Тижня Європи”, зосередженого на 9 травня. У Польщі Фундація Шумана, польська організація, яка виступає за європейську інтеграцію, створена в 1991 році, вперше організувала свій Варшавський парад Шумана в день Європи 1999 року, в той час виступаючи за вступ Польщі до ЄЄ. Про дотримання

9 травня як “Дня Європи'” повідомлялося по всій Європі станом на 2008 рік. У 2019 році 9 травня став офіційним державним святом у Люксембурзі щороку, відзначаючи День Європи. Вибір ЄЄ щодо дати заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі, а не самого ЄЄ, пов’язаний з розповіддю Шумана, в якій стимулювання економічного зростання та зміцненням миру між Францією та Німеччиною, подається як передчуття покликання Європейського Союзу, який буде головною інституційною базою для значно подальшої європейської інтеграції пізніших десятиліть”.

Європейська Конституція юридично закріпила б усі європейські символи в договорах про ЄЄ, однак договір не був ратифікований у 2005 році, а використання продовжуватиметься лише нині фактично. Заміна Конституції, Лісабонський договір, містить декларацію шістнадцяти членів, що підтримують символи. Європейський Парламент “офіційно визнав" День Європи у жовтні 2008 року.

Святкується в різних формах в більшості держав-членів Європейського Союзу і сусідніх держав, таких як Грузія, Молдова, Туреччина, Україна.

Через політичний характер свята, в цей день проводять освітні заходи про Європейський Союз або виступають на підтримку європейської інтеграції.

Прапор грає важливу роль в загальних урочистостях в якості ще одного символу. Незважаючи на перевагу 9 травня, деякі європейці, як і раніше відзначають це свято 5 травня, підкреслюючи роль Ради Європи в захисті прав людини, парламентської демократії і верховенства закону. На відміну від цього, Декларація Шумана є лише пропозицією об'єднати французьке і німецьке вугілля і сталь. Крім того, 9 травня збігається з День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Свято було встановлено в Україні “...враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію...” згідно з Указом Президента України “Про День Європи” від 19 квітня 2003 року № 339/2003.

День Європи в Україні відзначається у третю суботу травня. День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

Традиційно урочиста церемонія відкриття Дня Європи проходить у Києві. На Хрещатику облаштовується так зване “Європейське містечко" за сприяння Представництва ЄЄ в Україні та посольств держав-членів ЄЄ.

Таке містечко складається з павільйонів, що представляють Україну, кожну державу-члена ЄЄ, Європейську Комісію та міжнародні організації. У павільйонах презентується географія, культура, історія найбільших міст держав-членів ЄЄ, організовуються публічні дебати з послами та представниками української влади, проводяться вікторини з європейської тематики та мовні курси, облаштовуються “куточки національних страв” тощо.

Традиційно протягом офіційного відкриття святкування Дня Європи, відбуваються зустрічі послів держав-членів ЄЄ із представниками органів місцевої влади, студентами та викладачами місцевих університетів, представників неурядових та громадських організацій, засобів масової інформації.

В 2021 році День Європи в Україні припадає на 15 травня (буде відмічатися із обмеженнями у зв’язку із епідемію СОУЮ-19).

УКРАЇНА - ЄС.

Намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був вперше проголошений у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року “Про основні напрями зовнішньої політики України”. У документі закріплювалося, що “перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна підпише Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації”.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС держави, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

У подальшому стратегічний курс України на європейську інтеграцію був підтверджений та розвинутий у Стратегії інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 11 червня 1998 року, та Програмі інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 14 вересня 2000 року. Зокрема, у Стратегії набуття повноправного членства в ЄС проголошено довготерміновою стратегічною метою європейської інтеграції України.

Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (в редакції від 1 січня 2015 року). Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є “забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС”.

Дорожню карту та першочергові пріоритети становлення та розвитку України як члена європейської сім’ї визначено Стратегією сталого розвитку “Україна-2020”, схваленою Указом Президента України № 5/2015 від 12 січня 2015 року. У Документі зазначено, що ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, Україна отримала інструмент та дороговказ для внутрішніх перетворень, а виконання вимог цієї Угоди дає можливість Україні в подальшому стати повноцінним членом ЄС.

Основним документом, яким на сьогодні визначається форма, зміст, а також процедура та механізми координації співробітництва між Україною та ЄС, є Угода про асоціацію Україна-СС.

УЧАСТЬ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ В РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ.

Міністерство оборони України та Збройні Сили України послідовно впроваджують заходи, спрямовані на реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі, виконання завдань у рамках Угоди про асоціацію між Україною та СС.

Військовий критерій європейської інтеграції використовується інтегровано з метою посилення обороноздатності держави та розвитку спроможностей Збройних Сил України.

Основі зусилля Міністерства оборони України зосереджені на реалізації комплексу завдань у сфері європейської інтеграції за такими ключовими пріоритетами:

розширення формату діалогу з ЄС за воєнно-політичним, військово- технічним та військовим напрямами;

посилення операційних зобов'язань стосовно реагувань на кризи (практичне співробітництво з ЄС у рамках Спільної політики безпеки і оборони);

використання інституційних спроможностей ЄС на підтримку оборонної реформи в Україні: участь Міністерства оборони України в ініціативі ЄС “Східне партнерство” (СхП) та розвиток співпраці з Європейським оборонним агентством (ЄОА), залучення до проектів програми Постійного структурованого співробітництва в сфері безпеки і оборони (РЕSСО).

Щодо розширення формату діалогу з СС за воєнно-політичним напрямом.

У 2020 році в оборонному відомстві України було організовано зустрічі Міністра оборони України з Високим представником СС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Ж.Боррелем (22.09.2020, м. Київ) та Главою Представництва СС в Україні М.Маасікасом (10.12.2020, м. Київ).

За результатами зустрічей було досягнуто домовленостей щодо зосередженню спільних зусиль у найбільш важливих питаннях, які впливають на Спільну політику безпеки і оборони СС. Зазначені зустрічі надали можливість ознайомити наших європейських партнерів із безпековою ситуацією на Сході України та території незаконно окупованого Криму, а також із станом реалізації оборонної реформи.

У 2021 році відбулись заходи на вищому рівні, присвячені питанню мілітаризації Криму Російською Федерацією, проведені у форматі відеоконференцій: Міністр оборони України взяв участь в засіданні Підкомітету Європейського Парламенту (14.04.2021) та заступник Міністра оборони України з питань європейської інтеграції - в засіданні Політико- військового комітету ЄС (09.02.2021).

Щодо посилення операційних зобов'язань стосовно реагування на кризи (практичне співробітництво з ЄС у рамках Спільної політики безпеки і оборони).

Опрацьовується питання практичного долучення до операції ЄС “Алтея” в Боснії і Герцеговині - планується направлення офіцера Збройних Сил України до об’єднаного штабу цієї операції у другій половині 2021 року.

Крім цього сили та засоби Збройних Сил України залучались до оперативного чергування в бойових тактичних групах ЄС (БТГ ЄС “Хелброк”, І півріччя 2020 року).

Щодо використання інституційних спроможностей ЄС на підтримку оборонної реформи в Україні.

У 2020 році оборонне відомство України забезпечувало подальшу реалізацію спільних проектів в рамках Східного партнерства (СхП), у тому числі:

за воєнно-політичним напрямом (цивільна складова) - представники Міністерства оборони України брали участь в дискусіях в рамках Платформи 1 “Демократія, належне урядування та стабільність” робоча панель з питань СПБО та цивільного захисту;

за військовим напрямом (військова складова) - фахова підготовка у сфері СПБО (у рамках відповідних курсів, розвитку співробітництва Національного університету оборони України імені І.Черняховського з Європейським безпековим та оборонним коледжем).

У контексті оновлення політики СхП Міністерство оборони України зацікавлено в започаткуванні нових заходів в рамках цієї ініціативи, зокрема в галузі стратегічних комунікацій та кіберзагроз, спільного реагування на нові виклики безпеці та обороні, епідемічні виклики (COVID).

На окрему увагу заслуговує військово-технічний напрям співробітництва Міністерства оборони України з ЄС.

Українські військовослужбовці брали участь в діяльності робочих груп в проектах ЄОА - “Матеріальна стандартизація” та “Єдине Європейське небо” (участь в засіданнях Військової Авіаційної Ради).

На перспективу опрацьовується можливість залучення до проектів - “Логістика” та “Тренування”.

З урахуванням рішення ЄС щодо можливості участі в Програмі структурованого співробітництва (PESCO) третіх держав. Міністерством оборони України проведено аналіз 46 проектів PESCO та попередньо визначено низку проектів, які становлять інтерес з точки зору розвитку спроможностей Збройних Сил України.

Міністерством оборони України надіслано заявки до чотирьох держав- координаторів проектів PESCO з метою започаткування переговорного процесу на предмет участі української сторони в проектах.

У контексті посилення практичного співробітництва з ЄС у рамках Спільної політики безпеки і оборони, створення спільних з СС спроможностей, спрямованих на реагування на кризові ситуації, опрацьовується питання залучення можливої фінансової допомоги від Європейського фонду забезпечення миру (EPF - European Peace Facility Fund).

Попередньо визначено такі можливі напрями залучення міжнародної технічної допомоги від зазначеного Фонду: мовна підготовка; військова медицина; розмінування територій; бойові тактичні групи; кібербезпека; РХБ захист; участь в операціях ЄС (тактичні перевезення, інженерне забезпечення, окремі спроможності військово-морських сил тощо).