1033-річчя хрещення Київської Русі – України

День хрещення Київської Русі-України – державна пам’ятна дата, що відзначається щорічно 28 липня – у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира, відповідно до Указу Президента України від 25 липня 2008 року № 668/2008 “Про День хрещення Київської Русі–України”.

Як відомо, Хрещення Русі Володимиром відбулося 988 року в Києві. Князь Володимир поставив перед собою мету об’єднати землі, централізувати владу, і для того необхідна була зміна світогляду. Так як язичництво з його ідолами і жертвопринесеннями не зовсім підходило державним планам князя.

Згідно з “Повістю минулних літ” ще до хрещення Володимир пройшов “випробування вірою”. Так, волзькі болгари пропонували князю перейти в іслам. Потім гінці з Риму, послані Папою, кликали в свою віру, а хозарські євреї запрошували руського князя прийняти іудаїзм.

Насправді ж, як підкреслює більшість істориків, за вибором Володимира стояли конкретні політичні та економічні чинники. По-перше, об’єднання земель вимагало відмови від “племінних богів” і запровадження релігії за принципом “одна держава, один князь, один Бог”. По-друге, це відкривало шлях приєднання до європейської спільноти, яка сповідувала християнство. По-третє, як вважав Володимир, прилучення до християнської віри стане поштовхом для розвитку культури, освіти, виховання високої моралі, поліпшення матеріального добробуту. На цьому, зокрема, наголошує у своїх творах український вчений і церковний діяч Іван Огієнко. “Це був князь великого державного розуму, це був розумний та енергійний володар величезної могутньої держави, і вже тому йому постійно доводилося стикатися з представниками різних європейських тодішніх земель. Володимир наочно бачив культурну перевагу Заходу над культурою його держави, хоча б перевагу культури зовнішньої чи матеріальної; можливо, що й різні посли європейських держав, що шукали зближення з могутнім українським князем, самі не раз звертали увагу Володимира на цю вищість європейської культури. Руський князь бачив увесь блиск та пишноту грецьких царів, бачив їхню культуру, яка йому дуже імпонувала. Культурний розвиток власної держави, її добробут настирливо говорили Володимиру про те, що він мусить якнайбільше зблизитися із Заходом, з Європою, мусить пересадити в Україну цю європейську культуру. А найпершим ключем до всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, охрещення”. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.

З прийняттям християнства значно розширилися економічні та культурні зв’язки Київської Русі з багатьма європейськими країнами і в першу чергу з Візантією, що позитивно позначилося на торгових і на культурних відносинах.

Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.

Також, варто зазначити, що прихід християнства в Київську Русь пов’язаний з княгинею Ольгою, яка була бабусею Володимира. У 954 р. княгиня здійснила паломництво до Константинополя, де в 955 р. прийняла святе хрещення, отримавши церковне ім’я Олена, а хрещеним батьком став імператор Костянтин. Ольгу вважають покровителькою православної віри. Завдяки її діяльності на Русі почали будувати храми, встановлювати хрести і знищувати язичницьку символіку. Натомість князь Володимир хрестився в Херсонесі в 988 р. Обряд провів єпископ Корсунський. Перед тим як покинути Херсонес, князь поставив у місті церкву в честь святого Василя, ім’я якого він отримав при хрещенні.

Після повернення до Києва князь охрестив своїх синів і підданих, а також розігнав своїх язичницьких дружин. Після того, як гласить “Повість минулих літ”, Володимир послав посланців по всьому городу, говорячи: “Якщо не прийде хто завтра на річку – хай то багатий, чи бідний, чи нужденний, чи раб, – буде мені ворогом”. Люди хрестились, хоч здавна були по вірі язичниками. І якщо й не силоміць, то часто лиш поверхово приймали християнство. Масове хрещення населення сталося біля берегів Почайни (колишня права притока Дніпра).

За наказом князя були знищені вівтарі і ідоли древніх богів. На жаль, зі знищенням волхвів та капищ були втрачені численні знання з різних сфер життя давніх українців, проте багато дохристиянських свят плавно злилися з християнськими, тим самим полегшивши встановлення нової віри серед населення. У своєрідному вигляді сліди язичницького світогляду подоживали й до наших часів, знаходячи своє видне місце в наших традиційних релігійних святах (наприклад, свято Коляди, Вербної неділі, Проводи, Івана Купала, Спаса, Маковія та ін.). Про це знаний український історик М.С. Грушевський писав: “старі поганські свята, приладившись номінально до християнських, жили далі й, не вважаючи на заходи проти них духовенства, подоживали до наших часів…”.

Отже, можна зробити висновок, що хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії нашої Церкви, але й в історії нашого народу. Воно мало важливі наслідки для нашої країни. Хрещення завершило початий у першому столітті та зміцнений трудами слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія багатовіковий процес становлення християнства в нашій давній державі.

Насамперед Хрещення сприяло розвитку освіти. Засновувані монастирі ставали центрами не тільки духовного виховання православних людей, але й книжної освіти.

Християнство збагатило східнослов’янські народи новими науковими й філософськими поняттями, досі невідомими слов’янам. Прискорився розвиток древньоруської літературної мови. Також воно мало всебічний вплив на культурне життя наших предків: на освіту й літературу, живопис і архітектуру, державні закони й політику тощо.

Саме християнство визначило основу середньовічної культури нашої країни і тим самим поєднало слов’янський культурний світ і Київську Русь з культурними колами християнських народів Сходу і Заходу. Культура, що прийшла на Русь після прийняття християнства з Візантії, продовжувала й далі розвиватися на ґрунті власної творчості. Це сприяло історичному самовизначенню Київської Русі та знаходженню нею свого місця у світовому історичному процесі.

Разом з тим, слід зазначити, що перше широке народне святкування Дня Хрещення Русі відбулося у 1888 році. Ідея про святкування 900-річчя Хрещення киян належала київським православним городянам, які звернулися з цією ідеєю до митрополита Київського і Галицького Платона. Саме митрополит Київський і Галицький у 1886 р. представив Святійшому Синоду свій проект святкування.

Також, в часи СРСР було офіційно дозволено проведення урочистостей з нагоди церковного свята, а саме відзначення 1000-річчя Хрещення Русі. Цьому передував заклик Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО відзначити
“1000-річчя введення християнства на Русі як найбільшу подію в європейській і світовій історії та культурі”. Ця заява привернула до Російської Православної Церкви найбільшу увагу громадськості не тільки СРСР, а й усього світу. Вже з початку 1988 р. напередодні урочистостей радянські газети були наповнені релігійною тематикою, а священики отримали можливість звертатися до широкої аудиторії.

З отриманням Томосу про автокефалію Православної церкви України
(6 січня 2019 року) у нової церкви з’явилися всі передумови для відродження історичної пам’яті та разом з тим згуртувати українське суспільство.

Нині, традиційно в День хрещення Київської Русі – України в усіх православних храмах району пройде урочиста літургія та молебні за мир та єдність в Україні.

Також, прес-служба Православної церкви України (ПЦУ) повідомила, що “у зв’язку з карантинними обмеженнями Священний Синод ухвалив рішення провести святкування 1033-річчя Хрещення Русі-України 27-28 липня 2021 року в місті Київ і єпархіях без організації паломництва і традиційного Хресного ходу - таким же чином, як це відбувалося у минулому році”.