80-і роковини трагедії Бабиного Яру
80 років тому назад сталась одна з наймасштабнішіх трагедій не тільки Європи, а і людства взагалі, адже Бабин Яр - один з найстрашніших і найвідоміших символів Голокосту.
Під час німецької окупації Києва у 1941 - 1943 Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення. Перший масовий розстріл євреїв в Бабиному Яру нацисти провели 29 вересня 1941 року та лише за два дні - 29 та 30 вересня 1941 було розстріляно більше 30 тисяч євреїв.
Бабин Яр — одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. Масові розстріли мирного населення в урочищі Бабин Яр у місті Києві були вчинені нацистами у 1941 – 1943 роках.
Увійшовши до Києва (19 вересня 1941 року) німецька влада почала тероризувати місто, Києвом прокотилася хвиля репресій. 28 вересня по місту були розклеєні оголошення. Вони містили наказ євреям зібратися наступного дня о 8 годині ранку неподалік Бабиного Яру. З собою треба було взяти документи, гроші, цінні речі, теплий одяг. Водночас поширилася чутка, що євреїв збирали для переселення.
У неділю 29 вересня о 4 годині ранку солдати німецької військової поліції почали оточувати вулиці, якими мали йти їхні жертви, а також сам Бабин Яр.
Євреїв, які не хотіли залишати свої домівки, нацисти виводили силоміць, а іноді вбивали просто на місці.
Нацисти організували справжній конвеєр смерті. Були чітко розподілені завдання: хто реєструє жертв, хто супроводжує їх до місця страти, хто стріляє, хто споряджає зброю.
Євреїв заганяли до Бабиного Яру групами. Безпосередньо перед розстрілом їх примушували зняти взуття і верхній одяг або ж і повністю роздягнутися. Тих, хто робив це повільно, били.
По 30-40 чоловік під конвоєм відводили до Бабиного яру, де їх розстрілювала зондеркоманда 4-а айзнатцгрупи “С” під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції порядку полку поліції групи армій “Південь”. Після того як спеціально викопані 25-метрові рови наповнювалися 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею.
Наступного дня страти продовжилися. Згідно з німецькими даними, загалом тоді загинули 33 771 єврей – серед них жінки, діти, люди похилого віку. Ввечері 30 вересня сапери підірвали краї Яру, щоб засипати тіла. Трохи пізніше радянських військовополонених примусили вирівняти поверхню місця поховання.
Протягом наступних двох років у Бабиному Яру було також розстріляно 621 члена ОУН Андрія Мельника, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів, загалом, за оцінками, від 70 до 200 тисяч чоловік. Крім того, у розташованому поблизу Сирецькому концтаборі, де утримувались колишні комуністичні активісти, підпільники і військовополонені, за роки війни загинуло більше 25 тисяч осіб.
Коли у кінці літа 1943 року відступ німецької армії з Києва став неминучим, окупаційна влада намагалась сховати сліди злочинів у Бабиному Яру.
18 серпня 1943-го до Сирецького табору прибула група в’язнів із Полтави, яких розмістили в спеціальних землянках у самому яру. Наступного ранку до них приєднали 100 ув’язнених євреїв із табору. Загалом у команді смертників працювало 327 осіб. Чоловіків закували в ножні кайдани та змусили викопувати трупи на місці колишніх масових розстрілів, а також будувати печі із огорожі Лук’янівського і надгробків Єврейського кладовищ. Тіла та дрова складали в печі штабелями. Потім усе спалювали. В одній такій печі за раз знищували до 2000 тіл.
Територія була оголошена забороненою зоною, обгороджена й засаджена деревами, але сморід і дим розносилися по Києву далеко за межами яру.
До кінця вересня майже всі тіла розстріляних були спалені, а в’язні заклали останню піч – для себе. У ніч на 29 вересня 1943-го мешканці однієї з землянок вирвалися на волю, але врятуватися вдалося лише двом десяткам. Згодом саме їхні свідчення дали можливість відтворити історію знищення тіл у Бабиному Яру.
У жовтні 1943-го у Бабиному Яру німці ще розстріляли киян, які ухилилися від виконання наказу про повне виселення з міста.
Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, а 6-го до Києва увійшла Червона армія.
Отже, ми бачимо, що під час німецької окупації Києва у 1941-1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, заручників, психічнохворих, і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі “вищої раси”, яка будувала свій “арійський мир”. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.
У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка — близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.
Також, пройшли судові процеси над причетними до розстрілів у Бабиному Яру: воєнний комендант Києва у 1941-42-х роках генерал-майор Курт Еберхард, який віддав наказ про масові розстріли цивільного населення, помер у Штутгарській в’язниці 8 вересня 1947 року не дочекавшись вироку, начальник айнзацгруппи Пауль Блобель був засуджений до страти американським військовим судом і 7 червня 1951 року повішений у Ландсберзькій тюрмі в Баварії; генеральний комісар Києва бригадефюрер СА Гельмут Квітцрау до відповідальності не притягувався і помер у 1999 році.
Штандартненфюрер Пауль Блобель на Нюрнберзькому процесі 1947 року засвідчив, що: “Під час мого візиту в серпні я особисто спостерігав за спаленням тіл у загальній могилі під Києвом. Могила була близько 55 м довжиною, 3 м шириною і 2,5 м глибиною. Після того, як верхній шар був знятий, трупи облили горючим матеріалом і підпалили. Пройшло близько двох днів, поки могили згоріли до дна. Я особисто пересвідчився, що прогоріло все до самого дна. Після цього могила була засипана, і так майже всі сліди були заметені”.
Ми повинні пам’ятати трагедію Бабиного Яру,адже пам’ять про Голокост допомагає нам краще розуміти добро і зло – те, на що здатна людина. Сподіваємося, що ці знання та дискусія довкола них дозволять українцям і громадянам інших країн світу вберегти наші спільноти від майбутніх злочинiв проти людства.
Упродовж двох днів, 29–30 вересня 2021 року, з 10:00 до 19:00, кожен охочий вшанувати пам’ять розстріляних може прийти до Бабиного Яру та біля різних пам’ятників на території заповідника взяти символічні камінці й лампадки, щоб покласти до меморіальних місць.
1. Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” - https://babynyar.org/ua.
2. Мультимедійний інтерактивний проект “Бабин Яр: пам’ять на тлі історії” http://memory.kby.kiev.ua/.