Оперативна інформація про події в Україні та світі станом на 06.00 10.08.2022

Продовження повномасштабного вторгнення рф залишається основоформуючим чинником суспільно-політичної обстановки в Україні.

Водночас, продовжують розвиватися події з російським ракетним тероризмом, які віднедавна знову доповнені ядерним шантажем, спрямованим щонайменше проти всього європейського континенту.

Окрім того, росія, скоріше за все, задіює гібридні методи для зриву реалізації Україною зернових контрактів, виконання яких стало можливим після перемовин у Стамбулі.

Щодо міжнародних чинників:

Сьогодні, 9 серпня, ще два судна вийшли із порту “Чорноморськ” з загальним обсягом вантажу 70 тисяч тонн. Так, судно RAHMI YAGGI доставить “зерновим коридором” 5,3 тис тонн продовольства до Туреччини, ще майже 65 тис тонн кукурудзи балкер-панамакс OCEAN LION доправить до Південної Кореї.

Довідково. За повідомленням заступника міністра економіки - торгового представника України Тараса Качка, розраховується, що три українські порти за місяць зможуть обслуговувати до 80 суден. Він також зазначив, що це дозволить вийти на показник експорту до 3-3,5 млн тонн продукції на місяць. Така активність є підтвердженням, що власники суден і трейдери вірять, що під міжнародним патронатом буде виконана “зернова угода”. Світ потребує продовольства з України. Дійсно в ньому є потреба і величезний попит (за матеріалами інформаційної агенції “УНН”).

Разом з тим, прослідковується ймовірні спроби противника підірвати фінальну реалізацію українського зерна у пунктах призначення. Так, Посольство України в Лівані повідомило, що кінцевий покупець відхилив вантаж через затримку доставки на 5 місяців. Це було перше судно, яке вийшло з українського порту в Чорне море після вторгнення росії. На його борту перебуває приблизно 26 500 тонн кукурудзи. Зараз для цього вантажу шукають іншого покупця в Лівані чи в іншому місці.

Речниця міністерства економіки Лівану заявила, що уряд не причетний до вантажу, оскільки зерно було призначено для приватної компанії. Речник генерального секретаря ООН зазначив, що Організація Об’єднаних Націй також не втручається в те, куди прямують судна, які вирушають з України, оскільки це комерційні рішення (за матеріалами Посольства України в Лівані та українського видання Babel).

У тренді іноземних медіа були такі публікації:

американське видання Foreign Affairs опублікувало колонку Александера Віднмана (колишній очільник європейського відділу Національної ради безпеки США), який закликає Америку перестати “ходити навшпиньки” довкола росії.

Десятиліттями Америка ставила в центр своєї політики щодо Східної Європи росію ― через примарні надії на хороші відносини з кремлем і сподівання уникнути чергової холодної війни, пише автор. Навіть після повномасштабного вторгнення рф в Україну ключові особи в США орієнтуються на москву, а не на Київ, тоді як мають ставити в пріоритет реальну Україну, а не вигаданий образ росії. Віндман аналізує історію позиції США щодо російсько-українських стосунків, яка сформувалась у 1989 році під час секретної наради в Білому домі, де обговорювалися пріоритети Сполучених Штатів на випадок розвалу Радянського Союзу. Основними загрозами тоді було визначено утворення нових ядерних держав, втрата ядерної зброї чи її поява на чорному ринку, а також громадянські війни в пострадянських країнах. Аби зменшити ці ризики, американці вирішили діяти спільно з росією. Влітку 1991-го президент США Джордж Буш старший, виступив у Києві з сумнозвісною промовою, яка увійшла в історію як “Котлета по-київськи” (гра слів, англійською назва страви звучить як “київський боягуз”). У промові Буш фактично застерігав Україну від відновлення незалежності й попереджав про “небезпеки суїцидального націоналізму”, ігноруючи право українців на самовизначення.

У ті роки, пише Віндман, лише незначна меншість у Білому домі вважала, що треба допомогти зміцнити незалежну Україну, яка мала б стати оплотом проти російського реваншизму. Більшість вірила, що США можуть перетворити росію на стабільного союзника. Цей підхід тримався десятиліттями, і навіть нещодавно адміністрація Джо Байдена зосередила аналіз ризиків російсько-української війни на наслідках для рф, а не для України, пише Віндман. Якби США вчасно побачили, що саме Україна є перспективним двигуном демократизації в регіоні, то гарантії безпеки України були б більш твердими, ніж у Будапештському меморандумі. Якби після Помаранчевої революції США підтримали реформи Віктора Ющенка, Янукович міг не виграти вибори 2010 року, і Революція гідності, яка зробила Україну вразливою до російського вторгнення, можливо, й не була б потрібна. Можливо, тоді не був би анексований Крим, не почалися б окупація Донбасу і, зрештою, повномасштабне вторгнення, розмірковує автор. Побоювання щодо політичної відповіді з боку москви завжди перешкоджали тіснішим відносинам із Києвом.

Відхід від росієцентричного підходу ― найкращий спосіб захистити інтереси США, резюмує Віндман. Ідея відродження демократії, яка стала основою внутрішньої та зовнішньої політики президента Байдена, якнайкраще знайде відображення в тріумфі демократії в Україні. Але щоб досягти його, Америка має припинити думати про “нормалізацію відносин із постпутінською росією”.

Згідно з оцінками американського дослідницького центру “Інститут вивчення війни” (ISW):

• повідомлення про ймовірно сфальсифіковану заяву росії відволікає увагу від реальних ризиків спричинення Росією ядерної катастрофи на Запорізькій атомній електростанції. російські війська продовжують здійснювати постріли поруч з ядерними реакторами та зберігати військове обладнання біля них, скоріше за все це робиться з метою, навʼязування світу побоювань щодо ядерної катастрофи та зниження бажання Заходу надавати додаткову військову підтримку Україні;
• російські війська здійснили спроби наземного наступу на північний захід від Словʼянська та на північний схід і південний схід від Бахмута, а також на північний захід і південний захід від міста Донецьк;
• окупаційна влада відклала відкриття Антонівського мосту після того, як Сили оборони України завдали йому і будівельному обладнанню поблизу суттєвих пошкоджень;
• російські війська розгортають менш професійні окупаційні сили та посилюють тиск на українське населення в тимчасово окупованих районах.

За матеріалами Міністерства оборони Великобританії, опублікованими на офіційній сторінці в соціальній мережі Twitter:

• протягом суботи-неділі російські війська продовжили зосереджувати зусилля на зміцненні своєї оборони на півдні України. Незважаючи на зміщення акцентів, рф продовжує атакувати українські позиції в Донецькій області;
• протягом крайніх 30 днів наступ росії на місто Бахмут було її найуспішнішою віссю на Донбасі; однак за цей час Росії вдалося просунутися лише на 10 км;
• на інших ділянках Донбасу, куди росія намагалася прорватися, за цей 30-денний період її сили не набрали більше 3 км; майже напевно значно менше, ніж планувалося;
• незважаючи на постійне інтенсивне використання артилерії в цих районах, противник не зміг сформувати достатньо боєздатне угрупування військ для того, щоб забезпечити більш суттєвий прогрес.

Загальні бойові втрати противника з 24.02 по 09.08 орієнтовно склали: