З Росії пішов останній «мозок»: дайджест російської пропаганди

В РФ по-вуличному «вмонтовують» терористів та готують юних росіян до «героїчної» смерті. Головні фейки та наративи російської пропаганди за 12 травня.

1. Навіщо Ухті школа імені Мотороли
2. Молодих росіян готують до «героїчної» смерті
3. CNN йде в компанію до Al Jazeera, Reuters, AP
4. Росіяни у пошуках «своїх» в Україні
5. Що втратила РФ з відходом Siemens

По російських містах котиться флеш-моб перейменувань вулиць на честь «героїв-визволителів Донбасу». Офіційно затверджених героїв всього два: колишній ватажок «ДНР» Олександр Захарченко та нещодавно призначений «героєм» Володимир Жога. Його батько, нагадаємо, став єдиним, хто удостоївся офіційної аудієнції у Путіна на день перемоги.

З третьої кандидатурою не визначились, тому в деяких містах перейменовують просто в «героїв Донбасу».

Але ця спущена зверху ініціатива, іноді зустрічає супротив місцевої влади. Як, наприклад, в Ухті (республіка Коми) із сумнозвісним Моторолою.

Проте такі бунти придушуються швидко, за допомогою навіть не оргвисновків, а пропагандистів. Так, Захар Прилєпін 12 травня похвалився, що вже вирішив проблему.

Про що говорить увесь цей флеш-моб?

НАСПРАВДІ, причин щонайменше три. Перша: влада РФ намагається вмонтувати цих «героїв» у свідомість пересічних росіян, а виходячи з випадку з Мотороли, проходить це важко. Друга: насильно записати ветеранів Другої світової до лав «борців з українським нацизмом». Третя: підготувати російське населення до можливого включення «Л/ДНР» у склад РФ.

Таким чином: а) частина моральної відповідальності перекладається з Кремля на ту ж Ухту, адже формально це подають як «ініціативу на місцях»; б) населення разом з моральною відповідальністю буде нести і матеріальну. Адже «народні республіки Донбасу» (у разі їх входження до РФ) утримуватимуться за рахунок усіх росіян. За задумом Кремля, вони мають мовчки підтягнути ремінь: «своїм» допомагаємо, а не якійсь там Венесуелі!

Так само у ментальність росіян (насамперед, молодих) вже закладається ідея жертовності та честі загинути за батьківщину. На прикладах загиблих окупантів в Україні «малюють» нових героїв.

НАСПРАВДІ, підраховано, що у ході війни в Україні найчастіше гинуть саме молоді росіяни. «Медіазона» повідомила, що більшість загиблих росіян — саме молоді люди. 69 із них було не більше 19 років.

Так, багато з лютневих-березневих, можливо, і вірили, що їдуть в Україну на прогулянку, а не на війну, але нове покоління «гарматного м’яса» готують в Росії вже абсолютно свідомо. І тому бути готовим загинути за неї молодим і стати «заміткою про нашого хлопчика» в місцевій пресі (яких зараз тисячі) вже потроху стає нормою для росіян. Адже саме цього від них хоче Росія.

Умберто Еко колись перерахував 14 ознак вічного фашизму. Один із них – «кожного виховують, щоб він став героєм». Саме звідси і російські уроки ненависті до України на партах героїв у школах імені Мотороли.

12 травня телеканал CNN опублікував відео, на якому російські військові стріляють у спину мирним мешканцям під Києвом. У телекомпанії відзначили, що вбивство, яке сталося 16 березня, не було боєм. І звернулися по коментар до МО Росії. Проте відомство не відповіло на запитання журналістів.

У цей же день CNN повідомило, що в порту сирійської Латакії помітили російське вантажне судно «Матрос Позынич» із 30 тисячами тонн пшениці, яке окупанти викрали на тимчасово захоплених територіях України.

НАСПРАВДІ, про жодне з цих повідомлень у росЗМІ (навіть у телеграм-каналах) не відреагували. Можна не сумніватись, що CNN слідом за Al Jazeera, Reuters, AP та іншими світовими медіа-гігантами теж звинуватять у постановочних сюжетах. А щодо вбивства цивільних, то ООН на деокупованих територіях Київщини вже зафіксувала понад тисячу тіл,і ця кількість на жаль далі зростатиме. Декілька сотень з них були страчені або застрелені снайперами.

А перший «снайпер» вже йде під суд. Це Вадим Шишимарін з Кантемирівської дивізії. 28 лютого 2022 року він вбив беззбройну 62-річну людину з велосипедом у Чупахівці на Сумщині.

Він впевнений, що Міноборони РФ «не займається його справою». Його мати каже, що дуже «хоче, щоб він був удома якнайскоріше», але нічого не може зробити, бо «Путін роти всім позакривав». «Славному» воїну 21 рік. Йому загрожує 10-15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення. І щось нам підказує, що його ім’ям школу в Усть-Ілімську не назвуть.

НАСПРАВДІ, Росія усіляко намагається закрити витік інформації про долю своїх військових в Україні.

Телеграм-канал «Ищи своих» оприлюднив лист з Татарстану до Уповноваженої з прав людини РФ Москалькової, в якому її просять «вжити заходів» щодо нерозповсюдження контенту каналу, адже відомості про окупантів, які він публікує, виявляється «вызывают крайнюю обеспокоенность у подрастающего поколения».

Цікавий останній абзац цього листа. В ньому пропонується створити офіційний канал зв’язку для рідних і близьких окупантів «для з’ясування ситуації та виявлення проблемних питань».

Як можна створити офіційний канал для родичів окупантів, коли Росія офіційно не визнає їх загибелі чи полону? Проте, в Росії якось намагаються викручуватися.

А ось, хто так і не викрутився в сучасній Росії, так це Siemens. І це після 170 (!) років роботи на її ринку.

Ось лише декілька фактів з російсько-радянської біографії компанії. Перше її представництво було відкрито у 1853 році. При СРСР Siemens будував електростанції та постачав електротехнічне обладнання. Наприклад, для криголаму «Москва».

При путінській Росії Комісія з цінних паперів та бірж США звинувачувала Siemens у порушенні закону про протидію корупції за кордоном. На слуханнях оголосили, що у 2000-2007 роках компанія витратила 55 млн доларів на хабарі держзамовникам у РФ.

Представником медичного підрозділу Siemens до 2008 року працював Микола Шамалов, чий син Кирило був, як повідомляли ЗМІ, одружений з дочкою Путіна Катериною. У 2017-му Siemens потрапив у міжнародний скандал з поставкою санкційних труб в окупований Крим.

І ось кінець великої епохи. Офіційна Росія каже, що «нічого не трапилось, переживемо».

НАСПРАВДІ, крім Siemens, у РФ не залишилось жодного виробника, який пропонував би технологічні рішення повного циклу.

Siemens був одним із головних постачальників інтелектуальних систем управління та автоматизації для російської промисловості. Насамперед нафтогазової.

Фактично управління всіма газопроводами Росії від «Блакитного потоку» до «Північного потоку-2» велося за допомогою обладнання Siemens.

«Siemens — це не тільки електрички „Сапсан“, „Ластівка“ та електростанції» — пише профільний телеграм-канал «Юра, прости». Взагалі вся розробка «заліза» в «Роскосмосі» та ОАК (Об’єднана авіабудівна корпорація) була на системі Siemens NX/Teamcenter.

В «Енергомаші» намагалися використати її російський «аналог» – програму «Компас», проте вона не змогла впоратися навіть із мінімальними завданнями.

«Після уходу Siemens енергетика Росії залишилась без останніх «мізків», — констатують фахівці і припускають, що це надовго. Якщо не назавжди.

Але втративши голову про волосся не плачуть.

За матеріалами Центру стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України ©