Кремль знайшов собі «союзників»: дайджест російської пропаганди

Москва вигадала собі «союзників» у війні з Україною та погрожує Євросоюзу кінцем.

Головні фейки та наративи російської пропаганди за 15 травня.

1. РФ програла морській «бій» НАТО
2. Москва у пошуках «бойового братерства»
3. СССвці чекають на голодні бунти британців
4. Путіна вже ніхто не боїться

Зараз, коли процес приєднання Швеції та Фінляндії до НАТО став справою рутинною, а риторика Кремля з цього приводу більш «ядерно-яструбиною», цілком зрозуміло, що, принаймні один бій Путін вже програв.

НАСПРАВДІ, після приєднання до альянсу Фінляндії, спільний кордон з НАТО у РФ стане майже вдвічі довшим, ніж є зараз. До цього лише п’ять країн НАТО сусідили із РФ – це Латвія (270 км), Литва (266 км), Польща (232 км – з відірваною від решти РФ Калінінградською областю), Норвегія (219 км), та Естонія (333 км). І тепер їх стане шість. А кордон РФ з Фінляндією має протяжність 1272 км.

Отже, невдовзі на захід від Росії будуть або країни НАТО, або Україна (якої, між нами кажучи, Москві слід боятися ще більше). Ну і ще Білорусь – останній російський буфер перед «геополітичними супротивниками».

Згадаємо один з головних російських наративів на підтримку незаконної анексії українського Криму – «інакше там будуть бази НАТО». Отже, РФ боролась за Чорне море. Але…

По-перше, війська Альянсу там вже були. Ніхто ж не чув, щоб Болгарія, Румунія та Туреччина виходили з НАТО.

По-друге, після ганебної втрати флагманського крейсера «Москва» про боєздатність Чорноморського флоту вже пліткують навіть креветки у пакетиках на ринку тимчасово окупованого Севастополя.

По-третє, у «битві за Чорне море», Росія фактично втратила Балтійське, яке стане «внутрішнім морем» НАТО. Вже навіть офіційні російські воєнні експерти визнають: можливості Північноатлантичного Альянсу із блокування Балтійського флоту у Фінській затоці із приходом Фінляндії зростуть неймовірно.

По-четверте, Північний флот РФ, який мав би діяти у зв’язці з Балтійським, вже давно офіційно став найкорумпованішим.

Нагадаємо, з виділеного 1 мільярду рублів на ремонт ЗРК «Кинджал», «Ураган», «Форт» для кораблів Північного флоту вкрадено понад 692 мільйони. Тому про боєздатність цього балтійсько-північного морського угруповання, яке має протистояти Норвегії, Польщі, ФРН, Фінляндії та Швеції (у якої Росія закуповувала катери і видавала їх за «диво власної «оборонки»), говорити можна хіба що з іронією.

По-п’яте, НАТО критично наближається до Санкт-Петербургу – батьківщини всього ганебного, що відбулось в Росії за останні 100 років: від більшовиків до Путіна.

По-шосте, відповісти Фінляндії чимось серйозним, окрім смішного припинення електропостачання, РФ зараз не може. І в осяжній перспективі також.

Як бачимо, це вже визнають у самій Росії. А якщо додати до цього, що Туреччина (повторимось – країна НАТО) перекриє Босфор і Дарданелли для російських кораблів, то можна з упевненістю сказати, що свій перший (поки заочний) морський бій з НАТО – Путін вже програв.

Міжнародної підтримки своїй «антинацистській визвольної спецоперації в Україні» Путін так і не отримав. Але в російських ЗМІ і заявах офіційних осіб все частіше лунає термін «війська союзників».

Звичайно, були великі сподівання на Пекін. Але навіть після того, як до західної «фашистської» коаліції приєдналась Японія, КНР все одно лишається осторонь. А союзники Росії потрібні. І якщо до московської «осі» не бажає приєднатися Китайська Народна Республіка то є ж й інші «народні республіки».

НАСПРАВДІ, винайдення пропагандою таких «союзників» у вигляді «Л/ДНР» має на меті вирішення кількох завдань.

Перше: пересічних росіян, які все частіше задаються питанням: «чому ж онуки на відміну від дідів наодинці борються з нацистами?», заспокоюють появою ось таких «союзників».

Друге: майбутня відповідальність за скоєні злочини в Україні, розпорошується між російським «вермахтом» і «власовцями» з «Л/ДНР».

Третє: створюється ілюзія суб’єктності «Л/ДНР» (знову ж таки виключно в очах пересічних росіян).

Четверте: 16 травня в Москві пройде саміт ОДКБ, де цілком імовірно Путін буде говорити про бойове братерство і схиляти вірменів, киргизів, таджиків, казахів та білорусів також стати «союзниками», нехай і на якихось «безпечних позиціях».

Але вірмени добре пам’ятають як Росія вчинила під час останнього загострення у Карабаху. У Киргизстану (де заборонено георгіївську стрічку) з Таджикистаном величезні проблеми на кордоні між собою. Казахстан, як випливає з погроз чоловіка Симоньян, остаточно обрав іншу народну республіку, з якою має спільний кордон протяжністю 1782,75 км.

Тому залишається навіть не Білорусь, а одна людина, яка називає себе білоруським президентом, чий міністр оборони мріє що «незабаром до ОДКБ увійдуть десятки держав». Що це будуть за держави – сказати важко, але навіть сам Лукашенко досі не відвідав окупований Крим, хоч і обіцяв Путіну. Ось і все «бойове братерство». Ось і всі «союзники Росії». Якщо, звичайно, не вважати за таких її «армію і флот» чию репутацію нині всіма можливими засобами псують Україна та її союзники. Справжні союзники.

А тим часом у самій РФ передова СССовська группа (Симоньян-Соловйов-Скабєєва) зараз із кожного утюга волає про те, яка масштабна криза насувається на Європу і світ «через небажання припинити допомогу Україні».

НАСПРАВДІ, справи потроху стають кепськими у самій Росії. І ховати це за штучним зміцненням курсу рубля до долара все важче. Якщо центральні ЗМІ ще наглухо закриті (за винятком ексцесів на кшталт Lеntа.Ru), то на місцях, все частіше з’являються «проколи».

Так, мерія Барнаула відмовилася погодити пікет проти підвищення цін під приводом нібито «формування негативного ставлення до спецоперації в Україні». Таким чином сама місцева влада пов’язала зростання вартості продуктів з агресивною війною.

До того ж, росіяни стали частіше красти в магазинах. З лютого по квітень цього року зафіксували на 18% крадіжок більше, ніж попереднього року. Це випливає з даних розробника системи розпізнавання осіб NTechLab. Крадуть в основному харчі.

Ну, а поки СССовці очікують, коли ж британці почнуть красти зі своїх магазинів і влаштовувати голодні пікети на Даунінг-стріт, зазначимо, що середньомісячна російська зарплата дорівнює у перерахунку 712 фунтів стерлінгів. В той час як британці отримують 2352.

До речі, останні санкції напівголодний Лондон ввів проти Аліни Кабаєвої та екс-дружини Путіна Людмили Очеретної. На всяк випадок, нагадаємо Лаврову для «дзеркальної відповіді» прізвища трьох дружин Бориса Джонсона: Алегра Мостін-Оуен (до 1990 р.), Маріна Вілер (до 2018 р.), Керрі Саймондс (зараз). Може, в них теж є активи чи нерухомість у Барнаулі.

І наостанок про Євросоюз, якому за останніми прогнозами МЗС РФ, «настане кінець, якщо до нього вступить Україна».

Нагадаємо, ще наприкінці березня глава російської делегації на переговорах з Україною Мединський заявив: «Ми не заперечуємо прагнення України вступити до ЄС». Тепер офіційна позиція Москви звучить так:

НАСПРАВДІ, справа не стільки в словах Борреля чи планах ЄС додатково надати Києву 500 мільйонів євро на закупівлю важкого озброєння, скільки в тому, що Путін до останнього не вірив, що просування України до Євросоюзу буде настільки швидким.

У лютому все здавалось простим: швидка війна, капітуляція, парад, встановлення власного уряду, і питання євроінтеграції зняті.

При цьому сам Путін уже багато років намагається розколоти єдність ЄС. За задумом, 9 травня на євроінтеграції мала вже стояти крапка.

Але усе летить шкереберть прямо на очах. Союзники (та ж Угорщина або Німеччина) здаються в полон ворогам. Сербія, яка має бути в ЄС за три роки, обов’язково прийме усі його правила. Адже вільний ринок робочої сили, капіталів і решта «плюшок» набагато смачніші за «слов’янське православне братство». Разом із Україною, до ЄС швидко просуваються Грузія та Молдова.

Тому Росії залишається тільки надувати з останніх сил щоки і погрожувати: Євросоюзу – кінцем, Фінляндії – наближенням до її кордонів ядерної зброї, Польщі – «бути наступною в черзі на денацифікацію», а всьому світу, починаючи з Великої Британії, – голодомором.

І чим більше Путін це робить, тим менше його бояться. Починаючи з Владивостока, який до Токіо ближче ніж до Москви, і завершуючи навіть не Лісабоном, а Калінінградом, мешканці якого б могли б жити в європейському, а не сталінсько-путінському союзі. З його союзниками з «Л/ДНР».

За матеріалами Центру стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України ©