Ярослав Гришин: Українські перспективи застосування лізингу в секторі дорожнього будівництва

Юридична фірма Ярослав Гришин и Партнеры у співпраці із Українським об’єднанням лізингодавців за підтримки USAID "Трансформація фінансового сектору" закінчило ґрунтовне дослідження – "Перспективи застосування лізингу в секторі дорожнього будівництва. Аналіз світових практик та перспектив їх застосування в Україні".

Про якісні результати дослідження розказав керуючий партнер юрфірми, адвокат і правозахисник Ярослав Гришин у власному блозі на Цензор.НЕТ

Українські перспективи застосування лізингу в секторі дорожнього будівництва

У листопаді 2020 року Українське об’єднання лізингодавців за підтримки USAID "Трансформація фінансового сектору" закінчило ґрунтовне дослідження – "Перспективи застосування лізингу в секторі дорожнього будівництва. Аналіз світових практик та перспектив їх застосування в Україні".

Ресурси Державного дорожнього фонду – на реконструкцію доріг та дорожню безпеку

З 2016 року українська влада розпочала здійснювати заходи і виділяти фінансування на відновлення доріг в Україні. Тоді парламент ухвалив декілька законів, направлених на реформування системи реконструкції доріг в країні. Їхня мета – виправити критичну ситуацію з дорогами в країні.

В рамках цієї реформи для цілей фінансування дорожнього будівництва в Україні створили Державний дорожній фонд (ДДФ).

Прийняті закони чітко визначили: доходи бюджету від певних податків і зборів мають направлятись на наповнення ДДФ, щоб забезпечити постійне і передбачуване фінансування дорожніх робіт.

Державний дорожній фонд наповнюється із таких джерел:

  • Акцизний збір із палива і транспортних засобів, що виробляються в Україні;
  • Акцизний збір із палива і транспортних засобів, що імпортуються в Україну;
  • Імпортне мито на нафтопродукти, транспортні засоби і шини до них;
  • Плата за користування дорогами транспортних засобів не габаритних розмірів чи ваги;
  • Плата за використання платних доріг;
  • Запозичення, що залучені до Державного бюджету для реконструкції доріг;
  • Плата за надання доріг в оренду чи концесію.

Відповідно до новоствореного законодавства, ресурси Державного дорожнього фонду мають направлятись на реконструкцію доріг державного, регіонального і локального значення, а також на дорожню безпеку. Пропорція розподілу коштів за цими трьома напрямками вирішується кожен рік в держбюджеті.

Новітня історія до відновлення доріг в Україні

За законодавством, обласні і місцеві органи влади відповідають за стан доріг, які класифіковані як обласного чи місцевого значення. Тепер ці органи (а не Укравтодор) визначають і вирішують, які саме місцеві дороги ремонтувати і у якому порядку.

Безпосередньо Укравтодор відповідає за реконструкцію доріг державного значення, що тепер фінансується з Державного дорожнього фонду. В той самий час, обласна і місцева влада відповідає за реконструкцію доріг обласного і місцевого значення, що тепер фінансується також з ДДФ або може фінансуватись додатково з обласних і місцевих бюджетів.

В Україні існує значна потреба у відновленні доріг. Помітні зміни після проведеної реформи – це дозволило збільшити обсяги дорожніх робіт і їхнє фінансування. Тож можна стверджувати, що внаслідок реформи значно розширено обсяг ринку дорожніх робіт в Україні.

Можна очікувати, що і надалі цей ринок продовжуватиме розвиватися і зростати. Оскільки потреба у реконструкції доріг в Україні не зникне у найближчі кілька років, а тільки зростатиме.

Активними гравцями на цьому ринку з боку виконавців є компанії, що спеціалізуються на дорожніх роботах і мають досвід таких робіт в Україні. Загалом таких компаній налічується близько 450 – це і українські гравці, і компанії із іноземним капіталом.

Важлива умова для реалізації планів держави з реконструкції доріг – успішна діяльність виконавців цієї реконструкції за конкурентних умов. Для забезпечення такої діяльності, за умов раптового зростання ринку, виконавцям знадобляться значні ресурси для збільшення своїх потужностей. Основними серед таких ресурсів виступають механізми фінансування обладнання і техніки, що і забезпечує реалізацію виконавцями робіт із реконструкції автодоріг.

Для визначення потреби виконавців дорожньо-будівельних робіт в капіталі для підтримки і збільшення потужностей в рамках дослідження "Перспективи застосування лізингу в секторі дорожнього будівництва. Аналіз світових практик та перспектив їх застосування в Україні" розроблено прогноз розвитку ринку такого обладнання в Україні. Прогноз показав, що цей ринок ймовірно зростатиме в середньому на 7,7 % впродовж наступних років і досягне рівня 400 млн. дол. США (11,7 млрд. грн) у 2022 році.

Лізинг – зручний інструмент для придбання техніки

Дієвим механізмом фінансування придбання обладнання і техніки є лізинг. Який за сьогоднішніх умов може забезпечити компаніям, що займаються реконструкцією автодоріг, необхідні ресурси для збільшення своїх виробничих потужностей. Це у свою чергу дозволить дорожньо-будівним компаніям успішно встигати за темпами зростання ринку і забезпечувати реалізацію планів держави в дорожній сфері.

Аналіз послуг лізингу техніки та обладнання для дорожнього будівництва у таких країнах як Федеративна Республіка Німеччина, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Нідерланди вказує на значну популярність та затребуваність цього інструменту за кордоном. В деяких країнах будівельні компанії на 52,3 % фінансують придбання основних засобів за рахунок лізингу, що вказує на значну популярність та затребуваність цього інструменту.

Досвід деяких країн показує, що особливої актуальності придбання техніки в лізинг набуває тоді, коли уряд країни оголошує про масове дорожнє будівництво. У таких випадках потужностей основних гравців в цій галузі не вистачає, що зумовлює або значну потребу цих гравців у збільшенні власних потужностей, або появу нових компаній, які спеціалізуються на дорожньому будівництві. В обох випадках, єдина можливість для таких компаній швидко профінансувати збільшення потужностей і придбання досить дорогої техніки без значних власних грошових вливань – це придбання її за допомогою лізингу.

Українські реалії лізингу в будівельній галузі

В Україні рівень проникнення лізингу в будівельну галузь помітно нижчий. Це вказує на значний потенціал зростання ринку лізингових послуг, і значний потенціал подальшого його проникнення і диверсифікацію в будівельну галузь загалом, і в дорожнє будівництво зокрема.

Відповідно до оцінок, проведених в рамках дослідження, виявлено:

– вихід лізингових компаній на ринок дорожньо-будівельної техніки може надати приріст ринку лізингових послуг в середньому на 533 – 2 134 млн. грн на рік в продовж найближчих трьох років, або від 1 600 до 6 401 млн. грн за три роки.

Таким чином активність лізингу на ринку дорожньо-будівельної техніки може забезпечити збільшення ринку лізингу в середньому на 2,5-7,7% щорічно відносно обсягів ринку 2019 року.

Через специфічність і вузьконаправленість деякого з обладнання для дорожнього будівництва, лізингові компанії можуть зіткнутись з додатковими ризиками ліквідності предмету лізингу у разі його вилучення. Щоб мінімізувати такі ризики нелізинговим компаніям варто концентруватись на більш універсальному обладнанні, що користується попитом у інших галузях і користується попитом на вторинному ринку. Серед такого обладнання варто розглядати екскаватори, бульдозери, навантажувачі та самоскиди.

Додатковою можливістю зменшення ризику неліквідності предмету лізингу у разі вилучення може бути налагодження співпраці із постачальниками цього обладнання, досягнення домовленостей щодо викупу його у разі вилучення, або проведення обміну на умовах програм Трейд-Ін.

Прискорення розвитку фінансового лізингу обладнання і техніки для дорожнього будівництва можливо збільшити за рахунок надання податкових стимулів та урядових програм фінансової підтримки. Світова практика підтверджує дієвість таких механізмів для розвитку окремих галузей економіки та ринку фінансового лізингу.

Для створення сприятливих умов Національний Банк України розробляє нову модель регулювання лізингової діяльності, яка покликана розширити доступ лізингових компаній до фінансування. Дозволятиметься залучення коштів:

– від учасників (акціонерів) та афілійованих осіб лізингової компанії;

– від інших надавачів фінансових послуг, а також міжнародних фінансових організацій;

– на умовах субординованого боргу від кваліфікованих інвесторів, у тому числі тих, що не є фінансовими установами;

– шляхом розміщення емісійних боргових цінних паперів, у тому числі шляхом публічної пропозиції корпоративних облігацій серед фізичних чи юридичних осіб, за умови дотримання вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком.

Надалі джерела фінансування можуть додатково розширюватися відповідно до рівня зрілості ринку.

Автор: Ярослав Гришин, адвокат і правозахисник, керуючий партнер міжнародної юридичноїх фірми "Ярослав Гришин та партнери"