YABLуневий │MILCULT │ INSITE │
Ліні Костенко
Легендарній поетесі та шістдесятниці Ліні Костенко 19 березня виповнився 91 рік! Талановита і вже культова постать української літератури своїми крилатими фразами надихнула багатьох українців. Тому пропонуємо послухати кілька пісень українських виконавців, які взяли за основу її безсмертні вірші.
За усю свою творчість Ліна Костенко написала десятки віршів, які у той чи інший час надихали українців на сміливі вчинки у часи неспокою, або ж змушували задуватись про важливе та насущне. Деякі з поезій українські артисти увіковічили у піснях, які вже встигли набути статуси хітів. Пропонуємо і вам послухати деякі з них та згадати про неповторну творчість іменинниці Костенко.
Автор:Уляна Журба©
«Театр 360 градусів» покаже онлайн відеовиставу «Шинель» за Гоголем
Культурний проєкт «Театр 360 градусів», який восени показав перший в Україні спектакль з інтеграцією 3D-технологій, готує другу онлайн-прем'єру.
Це буде сімейна вистава Театру на Подолі українською мовою — «Шинель» за Миколою Гоголем. У ній творці об'єднають сценічне мистецтво і саунд-спецефекти, щоб максимально перенести глядача у театральну залу під час перегляду онлайн. Саму постановку зрежисувала Валерія Федотова, а відеоверсію — Валентин Кондратюк.
Безкоштовна онлайн-прем'єра відеоспектаклю відбудеться вже 1 квітня — у День народження Миколи Гоголя. Після неї всі охочі зможуть переглянути його протягом 10 днів. Щоб долучитися до перегляду, потрібно просто зареєструватися на сайті проєкту.
«Шинель» — це історія про Акакія Акакійовича, людини, яка зіткнулася з неприйняттям його суспільством, глузуванням і булінгом. Постановка зачепить і зворушить як дітей, так і дорослих, тому організатори закликають переглянути її усією сім'єю.
Що ще робити цієї холодної п'ятниці, якщо не дивитися на фото молодого Бреда Пітта?💔
Алан Бадоєв і Таню Муіньо розповідають про українські музичні кліпи в документалці СПАЛАХ
Сьогодні Україна — центр якісного і недорогого кліпмейкінгу для відомих виконавців із США, Європи та усього колишнього СНД. Коли інтернет знищив кордони, українські режисери музичних відео почали успішно конкурувати з усім світом.
У новій серії йдеться про унікальні кліпи 1990-х і гламур 2000-х, роль телеканалу M1 та про те, як Україна отримала визнання світових режисерів і стала місцем свободи для них.
Героями та героїнями стали режисери Алан Бадоєв, Леонід Колосовський, Таню Муіньо, Віктор Придувалов, креативний продюсер і музикант The HARDKISS Валерій Бебко, виконавці та продюсери Олег Скрипка, Юрій Бардаш та MONATIK, художниця по костюмах і стилістка Леся Патока, співвласники компанії Radioaktive Film Дарко Скульський та Євгенія Яцута.
“Антон і червона химера”: про що український фільм від номінанта на “Оскар”
В українському прокаті стартує стрічка-довгобуд україно-грузинського виробництва “Антон і червона химера”.
Ця робота цікава перш за все постаттю режисера — Заза Урушадзе покинув цей світ у грудні 2019 року, а його стрічка “Мандарини” була номінована свого часу на “Оскар” як “краща стрічка іноземною мовою”. Чи можемо ми назвати фільм “Антон і червона химера” наступним шедевром покійного режисера? Про це і поговоримо.
Події відбуваються в німецькому селищі Одеської області у 1919 році. Перша світова війна закінчилася, Російська імперія знищена, а до влади прийшли комуністи, що активно на той момент йшли до створення СРСР. Загін комуністів захоплює українські землі, в тому числі, вищезгадане селище. Головний герой — це маленький хлопчик Антон, на очах якого комуністи вбивають його родичів та односельчан. Проте Антон та його друг Яша не сприймають події навколо, як щось погане. Для них це така гра — вони продовжують радіти своєму дитинству, незважаючи на жорстокість комуністів. Комуністи, в свою чергу, чекають, коли до них приїде Троцький і візьме все під свій особистий контроль. Мешканці села тим часом готують партизанський спротив червоній владі.
Я прекрасно розумію, що тема боротьби українців та комуністів вже встигла набриднути у вітчизняному кіно, але “Антон” справді мав потенціал стати унікальним у своєму жанрі. Фільм Зази Урушадзе міг би зайняти приблизно ту ж позицію, що й італійська драма “Життя прекрасне” (про хлопчика, що завдяки батькові сприймав полон в концтаборі як своєрідну гру).
Проблема стрічки полягає в тому, що історія дуже часто “відкидає” Антона та Яшу на другий план, ніби змушуючи забувати, що головні герої тут вони і екранний світ ми маємо бачити їхніми очима. Нас постійно відволікають на лінію того ж Троцького, його помічниці та ще на купу не дуже потрібних цій концепції сюжетних ліній. А оскільки всі вони є дуже схематичними, слугують функцією (треба продемонструвати нам поганих комуністів), то й особливої зацікавленості не викликають — подібного роду історій ми бачили чимало.
Менше з тим, коли стрічка таки повертає нас до дітей, екранний світ миттєво стає неймовірним. Дуже добре продемонстрована дитяча наївність, невинне сприйняття жорсткого світу. В цьому плані влучними є сцени, коли Антон та Яша ховаються у невеличкому тунелі всередині купи сіна, тікаючи у свій особистий світ. Вони підслуховують розмови червоних про те, що всіх у селі потрібно знищити, але їхні вуха інтерпретують ці слова безвідносно до реальності. Батьки та родичі Антона і Яші намагаються їх захистити від правди, а тому коли Антон помилково рятує Троцького від полону, після чого Троцький нападає на селище, між Антоном та мамою звучить такій діалог:
- Мама, а що ми зробили?
- Врятували людині життя.
Ці слова звучать на фоні того, як Троцький з армією страчують людей. Під час цього діалогу стає вже неможливо стримати свої емоції та не заплакати.
Дуже точно підібраний акторський склад. Тут хочеться хвалити майже всіх: від Павла Шпегуна, який зіграв своєрідного Іуду в селищі і видав дуже крутий епізод, до Володимира Левицького та Себастіана Антона, що стали двома не схожими одне на одного уособленнями спротиву комуністичній владі. Та головна зірка тут Микита Шланчак, що, власне, і зіграв хлопчика Антона. Той випадок, коли перед нами ідеально підібрана дитина-актор, чого насправді досягти дуже важко. Його органіка, справжність та віра у історію вражають. Микита зіграв не гірше за дітей з “Хлопчика у смугастій піжамі”!
З технічної точки зору стрічка теж виконана на досить високому рівні. Операторська робота допомагає створити потрібну атмосферу, а саундтрек місцями додає емоційності там, де цього не вистачає режисурі.
Не дивлячись на згадані недоліки, на фільм таки варто піти заради сильної історії, яка говорить про значення, унікальність дитинства в житті кожного — незважаючи на навколишні обставини та весь зовнішній світ.
Зендея та Джон Девід Вашингтон у фотосеті для W Magazine💔
Роман Балаян отримає «Золоту дзиґу» за внесок у розвиток українського кінематографа
Про це йдеться на сайті Української Кіноакадемії.
Так, під час урочистої церемонії вручення V Національної кінопремії «Золота дзиґа» нагороду за внесок у розвиток українського кінематографа вручать одному відомому українському режисеру Роману Балаяну.
«За свою кар’єру я отримав безліч відзнак та премій. Але коли тебе нагороджують за внесок — це накладає ще більшу відповідальність. Я дуже радий, що отримав цю почесну нагороду!» — прокоментував цю новину Роман Балаян.
Роман Балаян — режисер, відомий за стрічкою «Польоти уві сні та наяву» (1982). Наприкінці 2020 року у Довженко-Центрі провели виставку за цією картиною. Працював на кіностудії ім. О. Довженка, де зняв фільми: «Каштанка» (1975), «Поцілунок» (1983), «Бережи мене, мій талісмане» (1986) та інші. Окрім цього, у 1978 році третій фільм кінематографіста «Бірюк» був номінований на головну нагороду Берлінале — «Золотого ведмедя».
Нагадаємо, раніше «Золоту дзиґу» за внесок у розвиток українського кінематографа отримували: українська актриса театру та кіно Лариса Кадочникова, режисер, сценарист, педагог Вячеслав Криштофович, кінооператор Юрій Гармаш та акторка Ада Роговцева.
4 онлайн-ресурси із безкоштовними записами вистав, концертів, опер
Сьогодні той факт, що ви не їздите на останні прем’єри у Бургтеатр і не з’являєтесь на Бродвеї (через брак часу чи грошей) — не виправдання неосвіченості та не причина змінювати інтереси. Сучасний світ завдяки комунікаціям дозволяє втілити в життя популярну цитату Гамлета: «Я міг би замкнутись у горіховій шкаралупі й вважати себе царем нескінченного простору». Підбірка, яку ми пропонуємо — не лише чудова знахідка для тижнів карантину, а й чудовий освітній інструмент, що ознайомить зі світовим контекстом і перенесе на найбільші сцени світу. Поїхали!
Ninateka.pl
NINATEKA — фантастичний проєкт, запущений поляками в рамках програми популяризації власної культури. Його сайт побудований за принципом каталогів, у яких зібрано: документальні та художні стрічки, записи вибраних концертів польських виконавців (жанри варіюються), вітчизняні мультфільми, відеоарт, радіопрограми, а найперша категорія — драматичні, постдраматичні та оперні вистави.
Ресурс пропонує зручний пошук за фільтрами, де можна пробити ім‘я режисера, жанр, рік створення, так і категорію — театр, кіно, арт тощо. І кожен відео- чи аудіоматеріал тут не просто «викидають» в мережу, а супроводжують детальним описом, цікавими фактами, посиланнями на схожі речі.
Польща — це одна з “мекк” сучасного театру і музичної культури, а NINATEKA — ресурс, що містить близько 7000 безкоштовних аудіо та відео. Розумієте, в чому зв‘язок? Мова йде про те, що тут без придбання підписки, без реєстрації та смс у HD-якості можна подивитися вистави таких режисерів, як Крістіан Люпа (Wymazywanie за Томасом Бернхардом), Кшиштоф Варліковський (легендарна (A)pollonia, «Буря» Шекспіра), Ян Клята (Transfer!) та інших.
ARTE.tv
ARTE — мабуть, найпопулярніший у світі канал, який займається трансляцією культурних подій. Заснований 1992 року, він із того часу регулярно є “свідком” та першим інформатором про найважливіші івенти у світі виконавських мистецтв. Перші покази Піни Бауш, прем‘єри в Авіньйоні — все це задокументовано саме завдяки ARTE.
Сьогодні компанія не збирається втрачати позицію монополіста-гіганта: канал працює шістьма мовами світу і має купу додаткових пропозицій та сервісів, в тому числі й безкоштовних. Наприклад, не так давно вони викладали на кілька днів трансляцію опери «Казки Гофмана» в режисурі Кшиштофа Варліковського, зараз на каналі “висить” Штокгаузен в Нідерландській опері. Стежте на YouTube — і не пропустите найважливіше!
OpenTheatre.net
І наостанок — до вітчизняних звершень. Може, хто ще не знає, але ми в Україні вже два роки як маємо надважливий для перформативного сектору й унікальний у своєму роді проєкт — OpenTheatre. Цей сервіс збирає та викладає у вільний доступ найкращі сучасні українські прем‘єри, враження та критику, почасти — записи виступів неукраїнських колективів на наших фестивалях.
Унікальний він тому, що вперше (хочеться сказати: з часів існування інтернету) ми отримали можливість фіксувати та відстежувати сучасний театральний процес. З наших улюблених — тут є «Ведмідь» з фестивалю «Оперний вікенд» у постановці Антона Літвінова, австрійський проєкт Bauhaus Tanzt, який показали в Мистецькому Арсеналі та на Гогольфесті, дахівський «Сон Аліси» та «Світ у горіховій шкарлупі» за Стівеном Гокінгом, що переміг свого часу у Taking the Stage.
Моніки Белуччі забагато не буває, особливо перед вихідними!
Тільки погляньте на ці кадри з фотосету 1994 року😍
Дякуємо за увагу З ВАМИ БУЛИ 👇
