Як Держпраця легалізує корупційні схеми та знищує український бізнес
Один із ключових пунктів, які формують державу, — це правова та регуляторна система. Саме вона визначає, що є добрим, а що поганим, і створює правила й умови, за якими існує держава та її населення. Залежно від збалансованості правил, дозволів і обмежень, відбувається розвиток або занепад державних інституцій.
Наприклад, неякісно сформована система оподаткування може придушувати бізнес, змушуючи його ухилятися від податків або недоплачувати їх. Як наслідок, страждає наповнення бюджету, індексація пенсій, забезпечення фінансування шкіл, лікарень, армії, доріг та інфраструктури.
Іншим прикладом може слугувати недосконалість антикорупційного законодавства та процесуальних норм, які дозволяють корупціонерам уникати відповідальності за скоєні злочини. Як наслідок, маємо багато відкритих проваджень за корупцію, які руйнуються в судах, і виходить «спортивна рибалка — спіймали, показали, відпустили».
Схожу помилку зробив законодавець у сфері регулювання охорони праці. Вона виявилася настільки масштабною, що навіть ставить під загрозу функціонування критичної промисловості країни, такої як оборонні заводи, ядерна енергетика і загалом будь-який бізнес нашої країни.
З розширення та змін повноважень Державної служби України з питань праці (далі Держпраці) наказом Міністерства економіки №17954 від 27.11.2023р, яким було прийнято «Вимоги до спеціалізованих та експертних організацій».
Відтепер незалежні експертні організації, які здійснювали експертизу стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єктів господарювання, технічний нагляд і випробування машин та механізмів на підприємствах, не можуть функціонувати без повного впливу регулятора у вигляді Держпраці.
Фактично, згідно п.4 цих Вимог Міністерством економіки України зроблені такі умови, що без благословення Держпраці, експертні організації не мають право працювати!
На даний момент рішення з приводу видачі дозволів на роботу будь-якої установи в Україні монополізовано однією структурою — Держпраці. Ці дозволи видаються на підставі експертних висновків, які видають експертні організації. Отже для того, щоб мати вплив на кінцевого споживача (підприємства) потрібно мати вплив на експертні організації. Саме такую можливість за "щасливим" збігом обставин і дає рішення мінекономіки.
Наприклад, у Вас є ліфт — механізм підвищеної небезпеки, який може становити небезпеку для людини. Нормально, що має бути спеціаліст, який повинен прийти і зробити перевірку механізму і сказати, чи можна ним користуватися. Без цього висновку не можливо експлуатувати цей ліфт, оскільки не зрозуміло, наскільки це безпечно для людей.
Зараз Держпраці, користуючись монополією, яку своїм наказом дало їм Міністерство економіки, створює штучну систему перепон у вигляді додаткової регуляції, яка не визначена законом і процедурою. Вимоги виписуються не від необхідності, а від можливості їх виписати.
Таким чином, користуючись винятковою монополією вирішувати, яка експертна організація зможе «вписатись» у перелік вимог, Держпраці створило пул «своїх» експертних організацій, які чарівним чином «вписуються» у вимоги. Інші ж від 15 серпня 2024 року тепер не вписуються. Тепер організацій, які можуть сказати, чи має право Ваше підприємство працювати та експлуатувати обладнання підвищеної небезпеки чи ні, всього лише близько 15 на всю Україну, і вони загалом мають лише 87 експертів по різним напрямкам.
Тобто виникає така ситуація: наприклад, у кожному багатоповерховому житловому будинку є ліфт. Його має обстежити експерт експертної організації. Згідно з методикою це 8,3 людино-години на один ліфт. У Києві мінімум 10500 багатоповерхових будинків, у середньому по 4 ліфти, тобто приблизно 42 тисячі ліфтів. На кожен з них потрібно витратити 8,3 години. Це означає: 42000 х 8,3 люд.-год. = 348600 люд.-год., в одній добі 8 робочих годин, тобто виходить 43575 робочих днів, в одному місяці десь 22 робочих дні. Рахуємо - отримуємо 1980 місяців, а це 165 років.
Згідно переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 р. № 77, маємо 10 видів обладнання (котли, трансформаторні підстанції, обладнання АЗС, тощо), які мають право працювати тільки за наявності Дозволу та 11 видів обладнання, яке експлуатується на основі Декларації. І все це обладнання повинно експлуатуватися тільки після щорічного технічного обстеження.
Також підприємства по країні повинні отримувати дозволи на роботи підвищеної небезпеки та на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки а ці роботи є при виробництві дронів та снарядів, видобутку природних копалин та при вибухотехнічних роботах, ремонтах військової техніки, тощо.
На прикладі кількості часу лише на ліфтах, стає зрозуміло що на усі інші дозволи та перевірки буде треба кратно більше часу, який фізічно не можливо перекрити.
У 2023 році на Державному підприємстві «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» — флагмани економіки України з видобутку уранової руди, підприємство, що забезпечує виробництво уранового концентрату для українських АЕС, виникла критична ситуація. Це підприємство включене до Переліку підприємств, що мають стратегічне значення для держави. До його складу входять три відокремлені підрозділи: Інгульська шахта, Новокостянтинівська шахта, Смолінська шахта.
Станом на 8 вересня 2023 року вони повністю припинили свою діяльність через неможливість придбання вибухових матеріалів промислового призначення, передбачених переліком вибухових матеріалів промислового призначення, допущених до постійного виробництва і застосування в Україні.
Підставою для зупинки роботи Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» стала не відсутність необхідних вибухових матеріалів у виробників або постачальників, а неможливість отримання протягом 4 місяців у Південно-східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці свідоцтва на придбання вибухових матеріалів промислового призначення, в результаті чого підприємство не мало змоги виконувати заплановану виробничу програму.
Виникає питання, чому так відбувається?
На це можна відповісти цитатою класика: «Якщо зірки запалюють — значить це комусь потрібно». Комусь стало цікаво в ручному режимі вирішувати, чи буде працювати цей магазин, завод, склад, шахта чи будь-яке інше виробництво. Для цього була створена низка штучних перепон, а можливість проводити експертизу для отримання дозволу, що до речі, недешеве задоволення, отримали 15 фірм, у яких працює 87 експертів, які фізично не зможуть обробити таку кількість запитів.
Утворюється ситуація, де монопольний конгломерат створює узаконену корупцію, коли підприємство буде змушене просто купувати довідку у «правильної» фірми про те, що їм можна працювати. Або має припиняти своє існування. Та навіть якщо і купити таку довідку, у реальному вираженні ніхто перевірок робити не буде, оскільки, як вже було зазначено вище, фізично не вистачить часу. Тобто зараз Держпраці змушує всі підприємства в Україні купувати у «своїх» фірм папірець, на якому буде написано, що їм можна працювати. Не можеш купити — не працюй.
Будь-яка корупційна схема цікава саме цифрами грошей, які крадуть у процесі. Тож давайте порахуємо, що з цього мають зацікавлені особи на прикладі тих самих ліфтів.
Мінімальна ціна обстеження одного пасажирського ліфта вантажопідйомністю 320 кг, згідно з міжгалузевими нормами часу, становить приблизно 15 000 гривень. Це без додаткових коефіцієнтів на поверховість, країну виробника, швидкість підйому тощо.
Тобто при мінімальній ціні 15 000 грн сума обстеження 42 000 ліфтів буде щонайменше 630 000 000 гривень.
Враховуючи монополізацію ринку послуг, ціни на свої послуги "свої" експертні організації за допомогою коефіцієнтів зможуть встановлювати будь-яку ціну. А як ми знаємо, в нашій країні монополіст, тим більше регулятор, не збирається знижувати ціни. Вимушений покупець послуг і так не має вибору.
Згідно з переліком машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 р. № 77, маємо 10 видів обладнання (котли, трансформаторні підстанції, обладнання АЗС тощо), які мають право працювати тільки за наявності дозволів, що видаються через ці "свої" організації. Та ще 11 видів обладнання, яке експлуатується на основі декларацій.
Все це обладнання повинно експлуатуватися лише після щорічного технічного обстеження, яке, як ми розуміємо, також коштує грошей.
Окрім цього, підприємства по всій країні повинні отримувати дозволи на роботи підвищеної небезпеки та на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки відповідно до тієї самої постанови № 1107. Ці роботи є майже усюди: при виробництві дронів і снарядів, видобутку природних копалин, вибухотехнічних роботах, ремонті військової техніки тощо.
Нескладно порахувати, що лише на одних ліфтах у столиці в рік виходить 630 мільйонів гривень.
Якщо додати вартість обстежень, дозволів та декларацій за іншими позиціями, суми оборудок сягатимуть мільярдів гривень, які між собою розділять зацікавлені особи. Водночас уряд змушений вводити нові податки та просити кошти в інших країн для утримання лінії фронту.
Ось таку схему під час війни провернуло Міністерство економіки та Держпраця України для наживи деяких осіб, пов’язаних із СБУ, але про персоналії вже в наступному матеріалі.