День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, День боротьби за права кримськотатарського народу.

78 років тому, 18 травня 1944 року, сталінський режим розпочав депортацію кримськотатарського народу з його історичної Батьківщини - Криму.

Плани з депортації кримських татар керівництво срср розробляло вже з самого початку вигнання нацистських окупантів із Криму На шостий день Кримської наступальної операції, 13 квітня 1944 року був підписаний спільний наказ наркома внутрішніх справ срср Лаврентія Берії та наркома держбезпеки срср Всеволода Меркулова “Про заходи щодо очищення території Кримської АРСР від антирадянських елементів”. Для виконання завдання до Криму прибули 5 тисяч оперативних працівників нквс і нкдб срср, до таємної операції також залучили 20 тисяч бійців та офіцерів внутрішніх військ нквс.

У Постанові Державного комітету оборони срср від 11 травня 1944 року про виселення кримських татар зазначалося: депортацію проводять тому, що в період війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували з частин червоної армії та переходили на бік противника.

Ухвалюючи рішення про депортацію цілого народу, не бралося до уваги, що до складу Червоної Армії напередодні німецько-радянської війни призвали понад 5 тисяч кримських татар, а у період 1941-1945 років - ще близько 16 тисяч. Щонайменше п’ятеро з них були удостоєні звання Героя радянського союзу.

Операція з депортації почалася рано вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16-й годині 20 травня. Депортованим давали від кількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. Дорогою вигнанців годували рідко, а у деяких ешелонах вони отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничними коліями, або просто викидали з вагонів. У телеграмі НКВС на ім’я Йосипа Сталіна йшлося про те, що було виселено 183 155 осіб.

До 45 тисяч переселенців померли в місцях заслання від голоду і хвороб протягом перших двох років. Аж до 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення. На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на батьківщину під час хрущовської “відлиги”, кримських татар позбавили цього права надовго.

Лише 14 листопада 1989 року, на хвилі процесів горбачовської Перебудови, Верховна Рада СРСР прийняла декларацію, в якій засудила депортацію кримських татар, визнала її незаконною і злочинною. Почалося масове повернення кримських татар на Батьківщину. Нині у Криму їх проживає щонайменше 230-250 тисяч.