Бельтайн: свято вогню, родючості й життєвої сили
Бельтайн — одне з чотирьох головних свят Колеса року в кельтській традиції, поряд із Самайном, Імболком і Лугнасадом. Його відзначають у ніч із 30 квітня на 1 травня, і воно символізує перехід від весни до літа та наростання буйної сили природи. У давнину це свято мало величезне значення як у ритуальному, так і в соціально-економічному житті кельтів.
Слово Beltane (або Bealtaine ірландською, Bealltainn шотландською гельською) походить від староірландського Beltene, що найчастіше перекладається як «вогонь Беленуса» або «яскравий вогонь». Bel (або Belenos) — ім’я одного з шанованих кельтських богів світла й сонця, а tene означає «вогонь». Бельтайн — це насамперед свято священного вогню, що несе очищення, захист і родючість.
Корені Бельтайна сягають дохристиянських часів, коли землеробство й скотарство були основою життя. Перехід від зимового застою до літньої активності супроводжувався численними ритуалами, які забезпечували зростання врожаю, плодючість худоби та благословення шлюбних союзів.
Свято мало не лише релігійну, а й магічну функцію: воно відкривало брами між світами, щоб залучити прихильність духів природи.
Головний символ свята — парні вогнища Бельтайна, між якими проходили люди та проводили худобу. Цей ритуал мав очищувальне та захисне значення.
Вважалося, що проведення худоби між вогнищами оберігає тварин від хвороб і псування в літній сезон. Люди ж отримували благословення на здоров’я, родючість і удачу. У деяких регіонах вугілля з цих вогнищ приносили додому, щоб запалити нове домашнє вогнище — для оновлення родинної сили.
Травневе дерево й весільні ритуали
Одним із найвідоміших символів свята є травневе дерево (maypole) — високий стовп, прикрашений яскравими стрічками й квітами. Він символізує Дерево Життя, світову вісь, а також чоловічий початок, що проникає в родючу землю. Таким чином, танці навколо майського дерева — це не просто веселощі, а потужний ритуал родючості.
У Бельтайн традиційно укладали обітниці на шлюб — тимчасові союзи, які можна було продовжити або розірвати через рік і один день. Такий союз дозволяв парі перевірити свої почуття й сумісність без соціального тиску. Згодом цю традицію засудила церква, але у фольклорі й серед неоязичників вона збереглася як символ свободи.
Ключові символи: травневе дерево, відкрите полум’я, парні вогнища, Зелений Чоловік, Травневий Король і Королева, фейрі.
Кольори свята: зелений, білий і червоний — основні. Жовтий/золотий, рожевий, коричневий — уособлення цвітіння й родючості.
Рослини: травнева гвоздика, первоцвіт і гілочки глоду — символ весняного пробудження. Бузина (відганяє злих духів, приваблює фейрі), дуб (сила Рогатого Бога), верба (образ Богині).
На святковому столі: молочні продукти, свіжа зелень. Пиріжки з яйцем та цибулею, кислі щі, вівсяне печиво. Напої: пиво, грог, сидр, трав’яний чай, медовуха, настоянки на травах.
- Закохані, 2 Кубки — символізують єдність Бога й Богині;
- Сонце, Сила, Король і Королева Жезлів — пристрасть, сексуальність, життєва енергія, щастя;
- Туз Жезлів і Туз Кубків — чоловіче й жіноче начала;
- 4 і 6 Жезлів — святкування, радість.
Особливу увагу приділяли межам — пороги будинків, хвіртки, перехрестя: у Бельтайн ці місця вважалися порталами для духів і потребували особливого захисту. Над дверима вішали гілки глоду чи горобини, обв’язані червоними нитками, і обкурювали травами.
Сучасні неоязичники — віккани, друїди, реконструктори кельтських традицій — відзначають Бельтайн як свято кохання, життя й «зеленої» природної магії. У Великій Британії та США популярні костюмовані фестивалі з театралізованими процесіями, вогняними шоу, весільними ритуалами та танцями навколо травневого дерева. Один із найвідоміших — Beltane Fire Festival в Единбурзі, що щороку збирає тисячі учасників.
Але вшанувати це свято можна й у вузькому родинному колі: запалити свічки, прикрасити простір живими квітами, накрити стіл і подякувати силам природи за повернення весни.