Не бійтеся любити себе

і визнавати, що те, що вам здається маленьким, насправді великий успіх. Твій особистий, перед тобою самою в першу чергу

«Вчора красива і розумна (такі люди – моя слабкість) @ninalevchuk спільно з @cosmopolitanukraineоголосили про початок класного проекту #30историйуспеха різних дівчаток. І цей проект мене зачепив. Бо він насправді надзвичайно мотиваційний. Ми ж всі звикли захоплюватися кимось, кого бачимо на екранах/обкладинках. Кимось, про кого пишуть і говорять. Нам здається, ось вони «так», а я, що я?

Хоча ж насправді це маленькі дівчатка роблять великі справи. І на них – маленьких і тендітних – чорт забирай і тримається весь цей великий світ. І нема нічого складнішого ніж якось просто визнати, дивлячись на себе в дзеркало: «Дівчинко, а ти ж насправді крута». А потім ще важче про це заговорити.

А тепер, власне, історія. Жила собі дівчинка. Дівчинка, яка в 10-ть програла шкільний конкурс краси і талантів доньці вчительки з паралельного класу. В 12-ь мала лише одну пару чобіт на два роки, бо більше не могло бути. В 14-ть була головним об’єктом булінгу, бо заучка і метр з кепкою. В 15-ть чітко знала, що треба змусити Карпати (та що там Карпати – Гімалаї) зрушити з місця, але зробити своє життя якісно іншим. В 18-ть прийшла на свою першу телевізійну роботу на стажування , вчепилася зубами і через місяць отримала офіційну посаду. В 19-ть взяла інтерв’ю в половини українського і не тільки шоу-бізнесу/культури/спорту. В 20-ть по вуха закохалася й вийшла заміж. В 21 народила найпрекраснішу в світі дівчинку. В 23-и зрозуміла, що її чоловік, здається, все життя писав лівою. В тому числі й своє особисте життя (метафора достатньо зрозуміла?).

І з того часу 10 років якимось невидимим, але дуже великим веслом гребла і розгрібала найбільші шторми – фінансові, емоційні, особисті, робочі. Великим веслом, яке, як і раніше, тримали одні й ті ж руки однієї й тієї ж дівчинки. Іноді я думаю: «Чорт, скільки ж всього можна було зробити б, скільки всього вивчити, яку кар’єру побудувати». А потім ти розумієш: «Крошка, ти лишилась одна з маленькою дитиною, розбитим серцем, невиплаченим кредитом, залишеним тобі разом з розбитим серцем, без даху над головою і лише на початку свого телевізійного шляху.

І це вже далі були нові проекти, десять робіт одночасно, виплачений кредит, ночі без сну перед монітором, сотні написаних сценаріїв, тисячі текстів, самостійно куплена квартира, машина, ще одна, безкінечна робота над собою, неперервний розвиток і навчання. І все на фоні латання розібраного на шматочки серця і зібраного знову для чогось нового, справжнього і прекрасного. І все це паралельно з вихованням найкрутішої в світі дівчинки, якій за кілька місяців 12-ть. 12-ть, КАРЛ! Але всі ці 12 років – це постійний і надзвичайно складний баланс між бажанням бути найкращою в світі мамою і бажанням не втратити жодної хвилинки, аби реалізувати всі свої вміння й таланти.

І так, зараз нарешті вже можна випустити з рук весло, човен достатньо міцний, аби керувати ним просто штурвалом з гідропідсилювачем. І бурі, вони вже не такі сильні. І навіть сильні бурі ти теж навчилась контролювати. Але й після цього так важко вимкнути дівчинку, яка програла шкільний конкурс краси, яка мала лише одні чоботи на два роки, яка жила з установкою «пахати, або смерть», яка мала голки різних розмірів і діаметрів для зашивання розірваного серця, яка завжди мама-тигриця, готова за першої потреби з’їсти за своє тигреня. Вимкнути і просто визнати: «Ти таки крута, дівчинко». Бо успіх, він вимірюється не кількістю лайків, розміром зарплати чи об’ємом автомобільного двигуна, він про кількість успішно виконаних найтяжчих життєвих задач.

Не бійтеся любити себе і визнавати, що те, що вам здається маленьким, насправді великий успіх. Твій особистий, перед тобою самою в першу чергу».

Джерело : cosmo.com.ua