2022.

2022 рік пройшов залишаючи за собою ниючі рани на душі. Які з часом почали заростати перетворюючись у панцир. Його все одно можна розламати, він технічно не зупинить кулю, але є першим і фундаментальним захистом спільноти, без якого вона оголена. Але рани продовжуватимуть нити, це «любимая мозоль» на найближчі 30-40 років.

Нерозривне коло, живий щит, який виник з 24 лютого став потроху перетворюватись у людську багатоніжку. Відірвати лице не вийде — нитки з Азовсталі. Trash talk, hate speech, friendly fire («blue-on-blue» тепер імовірніше “blue-on-yellow”). Проте, in varietate concordia чи не так?

Не треба зачаровуватися, щоб не розчаровуватися. Так само не треба думати, що 23 рік буде легшим за попередній: permacrisis нікуди не дінеться.

Бажаю успіхів, самовдосконалення, натхнення та пильності. З 23, йоу!

P.s. Бундючиться вельможний лорд, Що сотні слуг у нього; Дурний, як пень, лихий, як чорт, А строїть з себе Б-га. © Robert Burns