Прийняття - мистецтво передати себе буттю. Теорія та введення в практику (A. Ленгле)

Виступ Альфріда Ленгле на 3 конференції з ЕА / 15.12.18 р. Київі: «Буття в світі: простір, захист, опора»

Прийняття має дуже важливе значення з точки зору Екзистенційного Аналізу. Ми потребуємо та робимо прийняття. Прийняття може бути надзвичайно складним. Та може перетворитися у мистецтво бути. Воно має важливе значення у Бутті. Люди знаходиться у світі як пловці. Ми знаходимось у постійному діалозі у світі.

Прокинувшись в ранці, ми маємо запитання

Що я маю сьогодні зробити?
Яким чином я можу сьогодні Жити хороше життя?
Яка є та реальність з якою я зіштовхуюсь, яку я маю прояснити?"
Що означає жити - екзистувати (Жити)?
Як я встановлюю стосунки з реальністю?

Є речі які я ловлю охоче, а є речі які мені не дуже подобаються. Ми можемо не займатися тим, що неприємно, тим, що не має для нас цінності.

Чому я маю займатися проблемами, коли є щось приємне та веселе?
Чому я маю взаємодіяти з умовами Життя які є неприємними, та які відсувають мене від задоволення Життям?

Ніхто не хоче страждати, проте наша дійсність взаємодіє не тільки з хорошим, але і з темним. Коли ми не взаємодієм с усім, що дає нам реальність, то ми й не живемо повним Життям. Екзистененція має якість - відкритість до Світу. Тобто відкритість до усієї реальності. Коли ми не займаємось тіньовою стороною життям ми не приходимо до сповнення. І таким чином ми стоїмо перед небезпекою не справитись з реальністю. Проте коли ми також приймаємо ті частини реальності, котрі приносять нам клопоти - по-перше, ми сприймаємо їх та бачимо, подруге, ми займаємо позицію стосовно цих даностей буття.

Фундаментальна позиція до реальності людини є - жити із внутрішню згодою з тим, що я роблю. Ця внутрішня згода починається з того, що я даю згоду на те, що є реальністю, є даністю. Якщо ми опустимось на базовий рівень, то ми звертаємось увагу чи є у нас згода на те, що є моєю реальністю. Це означає не жити тим, про що ми мріємо, що ми собі бажаємо про певні проекти. Ми відсуваємо у сторону свої бажання та займаємось тим, що є нашою реальністю. Та вже будучи на цій реальністю я реалізую свої задуми, мрії, проекти. Приклад, я запланував зайнятися спортом, проте в мене болить голова з ранку. Від так, що я можу з тим робити? Я можу злитися, що мої плани зриваються. Від так, те, що в мене болить голова - це моя реальність, та те що я хочу пробігтись з ранку - теж моя реальність. Я можу сказати, що я людина принципова та піду на пробіжку. Так, я зроблю собі ще гірше. Таким чином, треба відрізняти ту реальність, яка є нашим побажанням і ту реальність, яка є дійсністю. Я можу, наприклад, нехтувати частиною реальності, ніби її немає. Таким чином, людина не настільки добре пов'язана з реальністю, стає рабом цієї реальності. Звичайно я можу піти на пробіжку з головними болем, якщо я того захочу. І ці певні людськи сили, щодо вирішення, мають межі - головний біль може посилитись настільки, що я не зможу піти на пробіжку. З головним болем це простий варіант. Проте коли в мене грип або рак, умови стають набагато жорсткішими. Та навіть в цій ситуації, я можу нехтувати частиною реальності, ніби її немає. Проте результати такої поведінки, такого погодження з даності стають надзвичайно значущим

Якщо ми подивимось на життя, яке спрямовано на ціль, дуже важливо щоб ми займались тим, що є в даності. Якщо ми цю реальність присвоюємо та скажемо: "Так це моя реальність". Коли ми її бачимо і ми приймаємо умови які є, це і є мистецтво передати себе буттю. Що я маю зробити щоб по-справжньому бути в цьому світі? Від так ми маємо можливість те що є даністю, прийняти. Прийняти означає - я роблю щось своєю реальністю. Я кажу, що це є моєю реальністю - мій головний біль, мій рак. Це є виклик перед яким я стою. Цей виклик задає мені (перші) питання - "Чи можеш ти з цим жити?" "Чи в мене є сили, здатності жити з цим?". І як перед людиною виникає друге запитання - "Чи я готов з цим жити?", "Чи я внутрішньо говорю цьму так?". Дуже важливо щоб я представив себе своїй реальності і дав на неї свою згоду. Прийняти - це сказати так тому, що є тут. Коли я кажу так, це означає що оце може бути, ця реальність, і для мене це ОК. Я даю цьому бути. Прийняти - це Дозолити цьому Бути. І це означає, що це на сьогодні моя реальність і мені жити в цьому світі. Екзистенційне питання, яке з цим пов'язано - "Чи можу я з цим бути?" "Чи достатньо мені захисту, простору та опори, щоб могти бути?"

Наприклад, в мене є проблеми з моїм партнером. Звичайно це є моя реальність, щоб в мене були хороші стосунки. Але що я маю зробити, щоб стосунки були хорошими? Проте в цих умовах я відчуваю, що я ніби відсунутий в сторону. Я не маю достатньо простору в цих стосунках. Складно бути в цих стосунках. Коли я приймаю цю проблему, це означає, що я маю краще над цим попрацювати, щоб могти бути. І цілком практично, це означає, що я маю зайнятись цією проблемою. І це, є наразі моїм завданням яке потрібно виконати.

Не прийняти - це жити ніби проблеми не має і жити ніби в попри це. Коли ми таким чином ми поводимось зі складнощами нашого життя, це призводить до того, що ми будемо мати ще більше проблем, які будуть накопичуватись. Таким чином, ми маємо менше контакту за базисом реальності, в якій ми стоїмо. Таким чином, ми живемо все більше в уявленні, бажанні та менше в реальності. Це має розвертати до того, що ми по-справжньому тут не присутні. Це призводить до того, що ми більш не живемо в реальності, а живемо в омані (заблуждении). В складних життєвих ситуаціях, часто складно прийти до прийняття. Ви напевно знаєте всі стадії переживання горя за Кюблер-Росс. Та знаєте наскільки це складно.

1 - Заперечення

Людина не хоче прийняти, що в неї зараз рак. Наприклад, вона це заперечує та каже, що це помилка і такого бути не може. Складно прийти до прийняття реальності, яка руйнує мої плани. Яка дає страх перед болем, перед поганим майбутнім. Ми говоримо ні стосовно реальності.

2 - Гнівна відмова.

Людина злиться на життя та інших людей. Людина переживає неможливість відкладання цієї реальності.

3 - Торг із долею.

Наприклад, людина може собі обіцяти: "Якщо я вилікуюсь від раку, то я пожертвую таку то суму або поїду в подорож." Але доля не дозволяє ці речи поставити на шальки терезів.

4 - Депресія (відхід від Життя).

Під тягарем тієї реальності людина надломлюється та ніби відходить назад. Ми потребуємо ще одну фазу, щоб набратися сил. Людина втрачає надію. Чи може життя все ж таки бути хорошим? Людина розчаровується і здається. Це нормальний процес - людина під тягарем стає депресивною. В депресії людина ховається в середину від того, що є зовні. Проте життя відбувається далі. В стосунках з людьми. Людина помічає, що навіть тоді коли я депресивний - життя продовжується. 5 - Прийняття. Я тепер готовий жити з тим, що є даністю. Таким чином, я дозволяю раку, як частині своєї реальності бути в своєму житті. Я прийшов до новою реальності, в якій є рак. Тепер я готовий далі жити своє життя, навіть під тягарем раку. Моє життя вже більше не таке, яке я собі бажав, яке я собі уявляв. Воно змінилося. Проте в мене з'явився досвід, що навіть при цих умовах Я Можу Бути. Я Можу Бути, Я Можу Жити - можу ходити, говорити з людьми, спілкуватися та далі вести своє Життя. Навіть не дивлячись на те, яке б Життя я собі хотів. Я відкриваю, що навіть коли в мене є рак, я можу вести добре життя. Це означає, що я можу проживати Життя, навіть коли в мене є проблеми. Я можу Жити не дивлячись на те, що в мене є рак. Тоді, я не маю боротись з цією реальністю та поводитись так, ніби раку не має. Я можу подивитися в очі цієї реальності. Я готовий з цим зміненим Життям далі жити. Я не борюсь більше з реальністю, не намагаюсь її змінити. Боротися з реальністю - боротьба з вітряними млинами. Цю боротьбю ми можемо тільки програти. Екзистувати - могти довести до ладу водитись з фактами мого Буття.

Ми можемо це по іншому описати цей процес (Прийняття). Перше, перед тим як прийняти ми встановлюємо що так воно є тут. Стає виклик - чи є в мене сила, щоб це винести? Щось стає перед і мною, перекреслює мої плани та відбирає в мене надію. У людини виникає відчуття, що вона зруйнована - вона "лежить". Завдання етапу: встановити "Так, це є моя реальність". Екзистенційно говорячи завдання звучить так: "Чи є в мене достатньо внутрішньої опори, щоб далі могти з цим поводитися?". Тоді я переходжу до третього - я займаю певну, відповідальну, позицію і даю цьому бути, що відбувається, і далі живу своє життя. Від так, виникає те, що ми сприймаємо зовні та те, що ми сприймаємо з середині. Наступне - звільнення від моїх планів, очікувань та бажань. Я віднаходжу в собі нові здатності, задатки, щоб по-новому поводитись з цією реальності. Це та робота, яку ми робимо - ми допомагаємо жити людям у їх реальності. Одна четверта частина психотерапії витрачається на процес прийняття. Ми не можемо розв'язати якусь проблему, якщо ми її перед тим не прийняли. Я мушу признати та прийняти, що це є та проблема якою я маю зараз зайнятися. Тут я маю сказати: "Так це є проблема і це є моя проблема." Таким чином, я себе внутрішньо перевіряю - чи є в мене достатньо сили, чи є в мене внутрішня опора. Я не зможу нічого робити з цією реальністю до поки я не інтегрую цю реальність в свою внутрішню реальність і поіншому на неї подивлюсь, тоді в мене буде нові здатності с цим поводитись.

-------------------------------------------------------------------------------------

1. Я встановлюю, що це є моєю реальністю.

2. Встановлюю чи є в мене достатньо сили?

3. Зайняти відповідальну позицію та дати бути реальності.

4. Звільнитись від попередніх планів, очікувань та бажань.

-------------------------------------------------------------------------------------

Якщо я раптом розлучуся зі своїм партнером, чи раптом буду сидіти у візку - мій світ змінився. Екзистенциійне запитання - "Чи я готовий жити з цією реальністю і також радіти життю?" Цей світ більше не такий як я собі уявляв чи бажав. Я маю відпустити старе і звернутися до нового та з цим обходитися. Ми можемо спитатися себе - "Де мені складно щось прийняти?" Наприклад, як поводиться моя колега. Її зверхність, її нарцисизм. Можливо я не можу це змінити. Чи можу я з цим бути? Чи я готовий жити в інших умовах зі своєю колегою? Де мені складно приймати і чому? Наприклад, що мій партнер має інші бажання або уявлення про наші стосунки.

Як я можу прийняти свого пацієнта, якщо він не прогресує в терапії? Дуже важливо для психотерапевта/консультанта - прийняття. Протилежність - відштовхування. Важливо дати цьому бути - дати пацієнту/клієнту бути. Але також важливо щоб і терапевт/консультант міг бути. Коли я можу бути як терапевт/консультант якогось іншого, щоб він міг стати кращим. Але цього може не статись та це може привести до того, що я не Можу Бути як терапевт/консультант. Тому що я мабуть поганий терапевт. У поганих терапевтів клієнти не прогресують. Таким чином мій пацієнт не дає мені Бути. Я б із задоволенням був хорошим терапевтом. Чи помічаєте ви як проблема прийняття може себе приховувати? В саме таких ситуаціях ми потребуємо супервізії. Колеги, прослухав мене та як я працюю з клієнтом можуть сказати, що я роблю все вірно. Дуже важливо, щоб я отримав оце підтвердження та не потрапив у небезпеку де я відкидаю свого пацієнта. Це важливо, щоб я відкидаючи пацієнта, не став з ним боротися.

Жест Дати цьому бути стосовно власного Буття.

Особливою формою Прийняти - є Витримати. В Витримати, навантаження є таким сильним, що потребує усіх наших сил. Витримати зубний біль - я його виношу, але він дуже мене пригнічує, давить на мене. Це не означає жалітися, та долучати всіх людей, а самому це нести. Не втікати, а залишатись на тому місті де я є. Витримати складності стосунків - не тікати від них. Витримати - це є велика здатність людини. Тут часто трапляється непорозуміння. Часто люди плутають Витримати з відчуттям "Я лузер" "Я здався". Для цих людей замало просто Витримати. Людині здається, що це бути Пасивним. Проте Витримувати = бути Активним. Витримати - це екзистенційний акт, дія. Наприклад, дуже важливо прояснити чи є в цьому зміст у тому щоб Витримувати, чи нам треба розлучитись. Наприклад, можна занадто довго Витримувати та залишатись в відношеннях. Ми говоримо про здатність і що це означає Витримати. Витримати - це значить могти навіть у тих ситуаціях, коли нічого неможна зробити. Коли вже не залишається нічого що ми можемо зробити, все ж таки залишається те, що ми можемо зробити - Витримати. Це важливе знання і для терапевта і клієнта. Витримати - означає щось велике. Це означає, що я залишаюсь зв'язаним зі своєю реальністю і я не тікаю. Це говорить про те, що я відкритий до правди. Це означає, що я можу покластися на це и жити правдиво. Коли ми можемо витримати складну життєву ситуацію ми створюємо простір для Життя і даємо ситуації шанс, що з нею щось може бути. Деякі речі просто потребують часу, щоб з них щось було. Не слід при зіткненні з великою проблемою відразу розлучатися, наприклад, якщо партнер був невірним. Можливо щось можна витримати. Таким чином дати цій ситуації шанс, можливо щось вийде нове. Для пацієнтів ця здатність - витримати, виділити час, побути з цим, може бути новою здатністю, якої треба навчитися.

За Прийняти та Витримати стоїть Фундаментальна позиція стосовно Життя. Це означає, що ми приймаємо те що не можемо змінити і даємо цьому просто бути. Часто це означає, що ми саме ті люди, яких Життя одарувало - ми дуже багато чого отримали. Наше життя починається з обдарування, коли ми приходимо у цій Світ. Екзистувати - означає, що ми знаходимо себе у тих речах, що є давно реальністю. В багатьох речах, які є в даності є якийсь певний добробут. Але є речі які нас навантажують або загрожують. Екзистенційні філософи кажуть: "Ми представлені цьому світу. Вітру і дощу цього Життя". Але це не означає бути Жертвою, Пасивним. Бути представленим означає бути покликаним до певної дії. Мій креативний акт стосовно екзистенції полягає у тому, щоб зробити цю реальність моєю реальністю, яка є дана мені. Я даю речам дійсність, коли я роблю їх частиною своєї реальністю. Мій творчий акт - коли я говорю "Гаразд, нехай воно буде." Таким чином я відкриваю простір для моєї особистої екзистенції для того, що є в світі. Буття має пористий характер. Це як ніби клітинна мембрана, крізь яку все може проникнути. Таким чином, туди потрапляють хороші речи так і болючі, які нам загрожують. Я займаю позицію, що цей світ є набагато більшим чим я очікував. Речі є мені данні, моє завдання їх прийняти. Прийняти не означає, щоб мене доля волочила, це означає, що я з тим активно взаємодії, я те беру. Це означає початок, я стаю на певний старт. Це має безпосередній вплив на особисте буття. Це дає мені більше захисту, коли я прийняв речі. Коли це не прийняте, воно загрожує.

Друге це є велика онтологічна база екзистенційна. Це створює життєвий простір. Це парадоксальним чином робить мене вільним. Ми думаємо, що ми підкоряємось. Проте в реальності, ми перестаємо боротися проти реальності, дійсності. Коли мені не доводиться постійно оборонятися або боротися, мої руки звільняються. Чим більше в житті є неприйнятого тим більше вразливим є ця екзистенційна база.

В основі прийняття є опора. Захист та простір я також отримаю в процесі прийняття. Те що ми не можемо прийняти витісняється або переробляється за допомогою психодинамикі або копінгових реакцій. Коли ми можемо прийняти даності та умови нашого життя ми можемо стати спокійними. Це приводить до полегшення та довіреності Буттю. Це робить мене заново відкритим і нове може знову статися.

Я сподіваюсь що ці розмірковування вони приводять до того, щоб мі по-новому звернулись до теми Прийняття. В нас є засіб працювати над прийняттям - це захист, простір та опора, щоб прийняти та витримати, та це стало можливим. Воно має зворотну дію, коли я можу прийняти мій захист, простір та опори також зміцнюються.