Легенда про Йеннефер. Частина 2
Автор - TheFoxBride
Переклад - Noviy_Geroy
Частина 2
«Залиште мене в спокої»
Сльози не припиняли йти. Йеннефер витерла почервонілу щоку, залишивши на собі дрібний бруд.
«Горбата, горбата, Йенна – горбата!» — Пронизливий дитячий голос лунав по всьому напівзруйнованому сараю, коли кілька юнаків зібралися, щоб висміяти нещасну дівчину. «Твоя мама повинна була кинути тебе в лісі! Навіть свині не будуть з тобою лежати!» — продовжили вони.
«Вчителько Німуе». — Пані Озера повернула свою голову в бік зацікавленого обличчя, яке перед цим постійно мовчало.
«Вчителько? Скажи ж мені, чому я вас вчу?» — вона суворо відповіла і зухвало схрестила руки на грудях. Студент відразу пошкодував про це запитання, але оскільки тепер кожне око було націлене на нього, він вимовив у відповідь перше, що спало на думку: «Мистецтву оповіді»
Приглушений сміх і кілька людей, які закотили очі послабили напругу. Кам’яне обличчя Німуе зникло і ним поширилась посмішка: «Що ж ти хотів спитати?»
«Ви говорили про те, що ми самі обираємо, що є міфом, а що ні, але скажіть, чи базуються ці історії на правді?»
Німуе відчула тепле сяйво уваги, коли очі групи повільно повертались до неї. «Де ти вивчав магію?»
В юнакові додалося трошки сміливості і він гордо заявив: «Академія Бан-Ард». У відповідь на його слова багато слухачів закотили очі, втім ще більше закивали з повагою. Численні академії магії народилися в результаті тривалого миру між Північними Королівствами, Нільфгаардом та нелюдськими королівствами: Магакамом і Дол Блатанною. Хоча деякі новіші академії включали вступ студентів обох статей, Бан-Ард все ще залишався перлиною в короні магічної освіти виключно для чоловіків.
«А в Бан-Арді ти вивчав онейромантію? Науку про те, які сни можна побачити?»
Її питання було зустріте мовчанням та повільним покачуванням голови.
«Я мала учня…»*. Слова повільно покидали її голову і вона обмовилась. «Я мала хорошого друга, і дуже давно ми вивчали дочку Йеннефер. Ці довгі роки могли б стати десятиліттями, якби час щось означав у минулому. Завдяким дослідженням та снам мого друга, ми поєднали те, що вважали правдою, і те, що вважали бурхливими та захоплюючими дух подіями минулого. Саме з цих снів я і навчилась відрізняти реальність.»
Тишу натовпу зустріло гучне каркання ворон, що летіли над ними. Вони сіли на старе дерево і зловісно нависли над натовпом. Не звертаючи увагу на нових гостей, чарівниця продовжила свою оповідь.
«Тримай!» — хлопець підняв невеликий камінь і кинув прямо в Йеннефер. Він вдарився об шию і дівчинка заплакала від болю.
«Досить!» — сльози повернулися і почали текти щоками, утворюючи разом з брудом нові плями на її обличчі. Вона легенько повернулась, аби озирнутися, і побачила хлопчика, який збирався кинути ще один камінь.
«Я сказала… ПРИПИНИ!» — вона підняла руки вгору і щосили ВДАРИЛА ними прямо в бруд. Хвиля енергії затрусила землю і підкинула групу хлопців у повітря, вдаривши їх головами об дерев’яну стелю. Вони впали донизу, приземлившись із глухим стуком і почали переглядуватись. Ніхто не наважувався поворухнутися, оскільки всі всхулігаки були сильно збентежені.
Йеннефер порушила тишу. «Йдіть… геть.» — зашипіла дівчинка з волоссям, як вороняче пір’я. Зі страхом в очах хлопці щодуху поспішали. Вони ніколи більше не кинули б навіть найменшої образи на молоду дівчину.
Німуе вдихнула мить, перш ніж жінка в першому ряду заговорила: «Це був перший прояв її здібностей?»
«Про який ми знаємо. Травма, якої зазнала Йеннефер, змусила її проявити хаотичний викид сили, який приглушив біль та страждання лівчинки. Втім, вона ніколи б не змогла повністю освоїти свою силу, якби не один несподіваний гість…»
* — скоріш за все, мова йде про Кондвірамурсу Тіллі — онейромантку, спільно з якою Німуе вивчала дані про Цірі на острові Inis Vitre. Оскільки в оригіналі розповідь ішла про особу без певної статі ("...I had a dear friend..."), я лишив все так само і в перекладі.