Січеславщина. Край п`яти січей

З 1991 року українська інтелігенція наголошувала, що територія нинішньої Дніпропетровської області нерозривно пов'язана з історією українського козацтва та його адміністративно-військових центрів-січей.

Зокрема, на землях Дніпропетровщини упродовж XVI–XVIII століть існувало 5 із 8 запорозьких січей: Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Покровська, з якими тісно пов'язані процеси заселення степових теренів, формування українського етнічного простору та національно-визвольні змагання українського народу.

За часів УНР край мав назву земля Січ з центром у Катеринославі, а у 1918-1919 роках місто носило неофіційну назву Січеслав (Січослав).

Згодом назву «Січеславщина» почали використовувати здебільшого, аби показати українську автентичність краю. Посприяв цьому й відхід у минуле Російської імперії, відтак частина патріотично налаштованої громади почала іменувати край Січеславщинною, оскільки вірила у незалежну українську державу.

Назва «Січеславщина» дуже близька нам, адже це повернення до однієї із найвагоміших сторінок української історії - періоду Запорізької Січі, славного козацтва.

Така назва підкреслює бурхливу і цікаву долю нашого регіону та славетніх нащадків запорізьких козаків.

Козаки прославили Січ, а ми своєю звитягою прославляємо Україну.

Під час війни на Сході України жителі Дніпропетровщини, як і наші предки-козаки встали на шляху російської навали, чим заслужили повагу та покрили славою свою землю.