Героїчна оборона Донецького аеропорту - символ української мужності, оплот українського дух

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.

Після бою 26 травня 2014 року все літо в аеропорту не відбувалося значних сутичок, проте з вересня 2014 року розпочалися важкі бої.

Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. У цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході.

Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту — у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал, 13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи — на фінальних етапах битви українські вояки утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником.

20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.

За час боїв українська армія вибудувала оборону, створивши лінію укріплень навколо злітної смуги по периметру навколишніх сіл — у Пісках, Водяному, Опитному, біля вентиляційного стволу шахти Бутівки.

Спроби встановлення контролю над донецьким аеропортом російські найманці почали здійснювати 17 квітня 2014, на 10-й день після проголошення терористами невизнаної так званої “Донецької народної республіки”. Цього дня до летовища прибули від 70 до 200 бойовиків “ДНР”, над входом до аеропорту було вивішено прапор цієї терористичної організації, проте аеропорт залишився під українським контролем. 6 травня робота летовища припинялася через загрозу безпеці польотів.

Переглянути кінострічку КІБОРГИ

Історія людей, які, незалежно від освіти, професії та мови, приїхали в ДАП захищати Україну. Це не лише воєнна історія, скільки історія про смисли. Цей фільм про те, за що воюють наші хлопці, про що вони думають і чим дихають. У фільмі є все — і внутрішні конфлікти, і любов, і дружба, і силу духу. https://sweet.tv/movie/16836-kiborgi Промокод для перегляду: V2IE5JC2P4

Українські сили

До оборони аеропорту в різний час були залучені 3-й полк спецпризначення, зведена ротно-тактична група 72 ОМБр, десантні бригади України та добровольці з Добровольчого українського корпусу (Правий сектор). Селище Піски обороняли підрозділи батальйону МВС “Дніпро-1”, артилеристів і танкістів 93-ї механізованої бригади, танкісти 1-ї танкової бригади, які також виконували бойові завдання на території аеропорту. Північні підступи до аеропорту обороняли військовослужбовці Зведеного загону Повітряних Сил. У жовтні на посилення в Піски та аеропорт перекинуто підрозділи 95-ї аеромобільної бригади, 79-ї аеромобільної бригади, 74-го розвідувального батальйону, добровольчого батальйону “ОУН”. З другої половини листопада Донецький аеропорт та навколишні поселення обороняли бійці 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади, які завдяки своїм успіхам при знищенні бойовиків у першій половині грудня, зокрема російських спецпризначенців, стали відомими на весь світ. В січні 2015 року в обороні нового терміналу брали участь бійці 3-го батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади.

Важливу роль для оборони аеропорту має ефективне командування і той факт, що в аеропорту командири залишають лише добровольців.

Бої після Мінських угод

Спроби штурму Донецького аеропорту терористи активізували у вересні після підписання так званих “мінських угод”. На думку Ю. Бутусова, саме мінські угоди спровокували загострення протистояння, оскільки аеропорт потрапив у зону відведення українських військ, натомість для терористичних банд бойове здобуття аеропорту важливо як демонстрація політичної перемоги.

Станом на 4 вересня українські піхотинці 93-ї механізованої бригади та бійці 3 полку спецпризначення утримують аеропорт. Перебуваючи в оточенні та під обстрілами, бійці примудрилися захопити полонених – 7 військовослужбовців російської армії, серед них – один офіцер-артилерист. Українські війська тримають оборону за 800 м від межі Донецька, тут щодня відбуваються бої, позиції сил АТО вороги обстрілюють з артилерії та мінометів — до 50 обстрілів щодня.

9 вересня у боях окупанти втратили три танки та 2 БТР, водночас позиції українських підрозділів були обстріляні з установок залпового вогню “Град”.

12 вересня близько 19-ї години розпочався черговий штурм проросійськими бойовиками українських військ із застосуванням артилерії, Дмитро Тимчук: “Штурм був відбитий. Після цього терористи двічі обстріляли аеропорт зі ствольної артилерії і мінометів”.

14 вересня бойовики здійснили чергову спробу нового штурму аеропорту, обстрілюють із 2 “Градів”, штурмують за допомогою 6 танків, за попередніми неофіційними даними, загинуло п'ять мирних жителів, близько 10 осіб поранено.

15 вересня в бою біля аеропорту загинули троє бійців АТО, ще декілька чоловік отримали поранення. За даними РНБО у штурмі брали участь близько 200 бойовиків. Того дня сили АТО в районі аеропорту знищили 12 бойовиків та два танки, ще один танк був захоплений.

17 вересня атаки на українські сили були надзвичайно сильними, з'явилася інформація, що в них беруть участь до роти контрактників ГРУ ГШ МО РФ.
18-19 вересня терористи обстрілювали аеропорт та зробили чергову спробу його захопити, обстріл вівся з району Азотного та Курахового із застосуванням 5 танків з міста і ще 2 з тилу, українські військові змусили їх відійти.

Наприкінці вересня оборону аеропорту і Пісків здійснювали підрозділи 79-ї миколаївської аеромобільної, 93-ї дніпропетровської механізованої бригад, 3-го кіровоградського полку спецпризначення, добровольчого корпусу “Правий сектор”, батальйону МВС “Дніпро”.

22 вересня 2014-го загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час мінометного обстрілу російськими збройними формуваннями з боку села Спартак вояк Олексій Пінчук.

28 вересня 2014 танк Т-72 з угрупування “Дизель” з боку вулиці Путилівська Роща прямою наводкою підбив українську БМП 93-ї бригади Сергія Колодія, БТР 79-ї бригади Олексія Тищика, яка щойно прибула у ДАП разом з десантом, а також танк 17-ї танкової бригади. У відповідь на обстріл висунувся український танк під командуванням Євгена Межевікіна, що знищив Т-72 разом з екіпажем. Було підбито також інший танк проросійських сил. Всього того дня загинуло 11 українських бійців, двоє з яких станом на 2017 рік вважаються зниклими безвісти.

1 жовтня 2014 відбулася чергова спроба бойовиків атакувати аеропорт. Українські десантники відбили напад терористів, убито 7 з них, близько 10 отримали поранення, загалом за добу на аеропорт було здійснено 4 атаки, під час однієї з них бойовикам вдалося прорватися у будівлі терміналів. О 6-й ранку 2 жовтня почався новий масований наступ терористів на позиції українських військ, так звані “непідконтрольні” бойовики з 2-х (в інших джерелах 4-х) танків та зенітних установок ЗУ-23-2 обстрілювали українські позиції в аеропорту; за добу було здійснено 2 штурми, терористи із втратами відступили. 3 жовтня у соціальних мережах з'являються дані, що у бою попереднього дня втрати терористів могли сягнути 200 чоловік — за непідтвердженими даними. Того ж дня речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко повідомляє, що під донецький аеропорт направлено цілий підрозділ російських безпілотників та військову техніку для терористів. О 18:20 медіацентр АТО повідомив, що частина старого терміналу Донецького аеропорту охоплена пожежею. Під час штурму бойовики застосували проти українських військових димові шашки та під їх прикриттям захопили перший поверх. Контратакою сил АТО терористів було відкинуто на вихідні рубежі.

3 жовтня увечері в новинах УТ-1 повідомлялось, що під час чергового штурму проросійськими бойовиками Донецького аеропорту загинули п'ятеро українських військових, у прес-центрі РНБО не підтвердили, але й не спростували цю інформацію. Вранці 4 жовтня прес-центр РНБО оприлюднює інформацію про 1 загиблого та 3-х поранених. Згодом РНБО повідомляє, що при спробі штурму аеропорту було вбито 12 терористів. Того ж дня проведено часткову ротацію сил АТО, довезено велику кількість зброї та набоїв.

5 жовтня вранці бойовики здійснили 2 атаки, речник штабу АТО Владислав Селезньов повідомив: “О 5:10 була перша атака з танками та стрілецькою зброєю. Піхота пішла за підтримки танків, як завжди. Друга атака була о 9:50. Танки вийшли на вогневі позиції і почали бити прямою наводкою по терміналах”. Увечері того ж дня починається посилений штурм аеропорту, бої тривали до пізньої ночі, українські військові відбили атаку при вогневій підтримці підрозділів у Пісках.

7 жовтня представник полку особливого призначення “Азов” Андрій Дзиндзя заявив, що у боях за аеропорт Донецька тільки в останні дні загинуло більше ніж 400 терористів: “У терористів в Донецьку почалася паніка. У морзі нарахували 427 терористів, яких привезли з аеропорту, і це тільки за вихідні дні. Бійці Мотороли, які поранені лежать у лікарні, кажуть, що їх зливають і сьогодні буде їх останній бій. Також бійці розповідають, що їх командир зрадив, залишив в аеропорту, а сам втік роздавати автографи на честь 6 місяців ДНР”.

У ніч з 8 на 9 жовтня терористичні угрупування здійснювали ще одну спробу захопити аеропорт. Вранці 9 жовтня через пункт пропуску “Ізварине” з Росії входить чергова колона техніки, повідомив координатор групи “Інформаційний спротив” Дмитро Тимчук, довезені набої перекидаються в район Донецького аеропорту — близько 50—60 % всіх мінометних мін, артилерійських та реактивних снарядів, що прибувають з РФ.

Українських військових, котрі утримують Донецький аеропорт, обстрілюють з російської системи “Тюльпан” — 10 жовтня 2014-го повідомив генерал Микола Маломуж: “Застосовувались танки, БТР, самохідні артилерійські установки. Згодом почали застосувати системи “Град”, “Ураган”. А тепер підтягнули систему “Тюльпан”, надзвичайно потужну, з боєзарядами до 130 кілограмів, які використовуються для завдання ударів по бліндажах, укріплених спорудах. На озброєнні української армії “Тюльпанів” немає. Це російська зброя”.

11 жовтня бойовики здійснювали чергову спробу штурму аеропорту, із — як зазначили в РНБО — значними втратами.

12 жовтня Президент України Петро Порошенко повідомив таке: “Наші відважні воїни героїчно тримають оборону Донецького аеропорту, який вже став символом мужності і героїзму. З вражаючими мужністю і відвагою. Українськими кіборгами прозвали вороги цих героїв. Карбувати їхній подвиг в літописі української бойової слави треба буде золотими літерами. Держава належним чином оцінить їх мужність”.

13 жовтня після артилерійської підготовки бойовики вчергове атакують Донецький аеропорт, штурм відбито. Уночі з 14 на 15 жовтня під прикриттям артилерійського та мінометного обстрілів бойовики намагалися штурмувати українські позиції, без визначних успіхів. 15 жовтня на брифінгу речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко повідомив, що на території аеропорту в даний час перебувають тільки українські військові: “Всі, хто намагався захопити аеропорт, зараз або вбиті, або відступили”.

Уранці 16 жовтня бойовики підігнали до аеропорту бульдозер — для використання в штурмах; подібна інженерна техніка, котра терористами використовувалася, виведена з ладу в ході бойових зіткнень.

17 жовтня на брифінгу РНБО повідомляється, що, за оперативними даними, понад 70 % особового складу терористичного підрозділу, створеного з колишніх міліціонерів, що штурмував донецький аеропорт, дезертувало. Разом із тим, у другій половині дня розпочався інтенсивний бій за аеропорт, інтенсивність обстрілу є однією з найвищих за весь час боїв, вибухи чутно в центрі та північній частині Донецька, імовірно, застосовуються великі артилерійські системи, можливо, танки та САУ. Того ж дня старший лейтенант ЗСУ Дмитро Сорока, що тривалий час захищав донецький аеропорт, оповів подробиці боїв: “Патронів достатньо, техніка підходить… Я дзвонив в приймальню штабу АТО, говорив, що якщо додадуть кілька танків і декілька сотень чоловік, це буде стримуючим фактором. Бойовики розуміють, що коли в аеропорту або поруч є 7—10 танків, то 2 або трьома танками заїжджати не варто… Там зараз десантники, спецпризначенці. Іноді буває зв'язок з жителями Донецька по телефону, іноді нам дзвонять і розповідають, що з парку ім. Щербакова звезено понад сто постраждалих і поранених з боку “ДНР”. І ми розуміємо, що коефіцієнт 1/5 або 1/7. Не менше. За одного вбитого з нашого боку бойовики втрачають 5—6 своїх. Ми чули, що керівництво, ті, хто штурмує аеропорт, — росіяни, але приєднуються також хлопці з Донбасу”.

19 жовтня при відбитті атаки російських збройних формувань на Донецький аеропорт загинув солдат Петро Максименко.

20 жовтня відбулося 2 штурми аеропорту “неконтрольованими” терористами із застосуванням гранатометів та мінометів, якихось цілей нападниками не досягнуто.

Увечері 21 жовтня терористичні батальйони “Оплот” та “Восток” здійснили дві спроби штурму донецького аеродрому, але зазнали втрат і відступили. Станом на ранок зазначені бандформування, зазнавши серйозних втрат, тимчасово призупинили участь в активних бойових діях. Ці терористичні групи проходять доукомплектування та поповнення бойовою технікою шляхом ресурсів із території РФ. 22 жовтня “неконтрольовані” збройні формування намагалися штурмувати диспетчерську вежу, після втрат відступили.

23 жовтня під час “режиму тиші” “неконтрольовані” бойовики вчергове здійснили атаку на летовище, наслідком чого став підбитий БТР нападників. 24 жовтня бойовики “ДНР” перекривають північну частину Київського району Донецька з метою заблокувати всі підходи до аеропорту, сайт 062 з посиланням на очевидців: “Проїзд з площі Шахтарської на проспект Київський перекритий. Концентрація людей в камуфляжі з предметами, схожими на зброю”, “На “Вільнюсі” перекривають дорогу, хтозна чому”, “Сказали, беруть аеропорт в кільце, поставили танки, і тому перекрили дорогу”.

24 жовтня президент Росії Володимир Путін заявляє, що, згідно з його точкою зору — мотивуючи мінськими домовленостями — українські війська повинні залишити аеропорт у Донецьку.

25 жовтня журналіст російського телеканалу “Дождь” Тимур Олевський, котрий 24-го перебував у Донецьку та в Донецькому аеропорту, в ефірі одного телеканалу розповів, що терористи того дня почали обстрілювати одне одного, лише потім атакували аеропорт: “Самі вони діяли достатньо дивно — вони декілька годин обстрілювали власні позиції з „Градів“ та мінометів. Таке враження, що одне угруповання воювало з іншим та било по тим місцям міста та будівлям аеропорту, де українських військових немає”. Також журналіст зазначив, що українська армія в аеропорту відстрілюється дійсно вельми обережно: “Це дійсно точкові постріли і вони припиняються тільки-но припиняється обстріл з іншого боку”.

27 жовтня українські військові провели успішну операцію по ліквідації терористичної бази поблизу донецького аеропорту: танкісти на 4 танках виїхали на бойове завдання та зруйнували базу бойовиків, котра розміщувалася в гіпермаркеті біля донецького аеропорту.

30 жовтня бойовики тричі обстріляли українські підрозділи, точним вогнем у відповідь вогневі точки бойовиків нейтралізовані.

31 жовтня “кіборги” повідомили, що під час одного з нападів бойовиків на Донецький аеропорт українські військовики запропонували здатися ворогам, котрі потрапили у безвихідне становище, ті відмовилися і загинули: “Один з них був тяжкопоранений, наші повезли його до лікарні, але по дорозі він помер. Тепер його тіло в морзі в Красноармійську. При ньому були: табельна зброя, військовий квиток, паспорт громадянина РФ, а також індивідуальний жетон”.

2 листопада військові повністю зачистили одне з приміщень нового терміналу — на другому поверсі раніше були бойовики. Після цього зведені підрозділи десантників і розвідників, підняли над аеропортом 3 українських прапори, це вони здійснили під постійним обстрілом з важкої артилерії і “Градів”. 5 листопада аеропорт 4 рази терористи обстріляли з артилерії, гранатометів, мінометів і стрілецької зброї, після прицільного вогню у відповідь атакових дій не відбулося.

4 листопада В. Селезньов зазначив, що з 10:15 у Донецькому аеропорту тривав обстріл позицій сил АТО зі стрілецької зброї та АГС. З 14:30 бойовики застосували 100-міліметрові протитанкові гармати МТ-12 “Рапіра” та вели прицільний вогонь по силах АТО. Українські військові вогнем у відповідь знищували вогневі точки бойовиків. В бою загинув воїн-десантник Миколаївської бригади.

6 листопада під час мінометного обстрілу в ході штурму російськими бойовиками диспетчерської вежі аеропорту загинув сержант 79-ї бригади Юрій Голота.

7 листопада у прес-центрі АТО повідомили про знищення вогнем артилерійських підрозділів близько 200 бойовиків, які напередодні обстріляли українських бійців в Донецькому аеропорту. Внаслідок вогневого нальоту було знищено, або пошкоджено 4 танки сепаратистів, 2 БТРа, 2 гаубиці Д-30 та 1 БМП. Того дня загинув підполковник Павло Колесников, 79-та бригада, загинув при зміні позиції від кулі снайпера.

У ніч з 7 на 8 листопада солдат Богдан Здебський загинув — у той час до аеропорту пробивався черговий загін десантників, Богдану та іншим снайперам дали завдання прикривати прохід підкріплення. В часі обстрілу терористами та російськими військовими одного з українських вояків важко поранило, Здебський відтягнув його у безпечне місце, зайнявши згодом його позицію. Бронебійні кулі терориста потрапили йому у груди та пробили обидві легені. 8 листопада 2014-го загинув під час ранішнього бою в аеропорту Донецька старший прапорщик Сергій Баранов-Орел. При виставленні “секретів” поблизу нового терміналу двоє десантників зазнали смертельних поранень — потрапили в засідку та вступили у нерівне вогневе протистояння з російськими бойовиками. Сергій помер від важкого поранення та втрати крові.

10 листопада один із “кіборгів” заявив, що бойовики воюють не лише з українськими військовими, а й обстрілюють російські війська.

В 10-х числах листопада українські силовики в аеропорту Донецька затримали і допитали росіянина, що брав участь у бойових діях на боці бойовиків. Під час допиту бойовик зізнався, що приїхав із Пермської області, буцімто для того, щоб забрати сестру, однак потім узяв зброю в руки та почав воювати проти українських військових.

12 листопада вранці бойовики вчергове обстріляли українські позиції в аеропорту, поранено одного з військовиків. На одному з блокпостів біля аеропорту затримано автомобіль, у ньому перебувало двоє російських військових — приїхали воювати на боці терористів, одним із завдань затриманих було збирати інформацію. Росіяни не розгледіли український прапор та вирішили, що приїхали “до своїх”. Один із затриманих — Бондарук Олександр Петрович, — мав при собі набір документів, які вказували, що він проживає у Мурманську. Вранці 12 листопада від розриву міни під час обстрілу біля Опитного загинув солдат 93-ї бригади Богдан Муштук.

13 листопада група “ІС” повідомляє, що Росія перекинула до Донецького аеропорту серйозно озброєний снайперський підрозділ — найновіші вироби російського військово-промислового комплексу — великокаліберні снайперські гвинтівки. Того ж дня в часі довезення продовольства та проведення планової ротації особового складу були поранені п'ять військових — терористи із засідки вели вогонь з великокаліберних кулеметів, автоматичних гранатометів й снайперських гвинтівок. Увечері терористи здійснюють іще одну спробу штурму, яка була відбита, при цьому терористи намагаються знищити комунікацію між захисниками об'єкту та основними українськими силами.

14 листопада під час двох атак бойовики втратили 10 людей. Разом із тим в околицях аеропорту поблизу села Спартак та Піски було знищено 2 позиції бойовиків. 14 листопада терористи обстріляли колону поблизу аеропорту Донецька біля села Первомайське Ясинуватського району — військові виходили на ротацію та потрапили у засідку, машина згоріла. Загинули вояки 28 бригади Руслан Біленко та Іван Ворохта.

16 листопада українські сили розгромили чергове угруповання бойовиків, що штурмувало донецький аеропорт. При цьому знищено 23 бойовиків, 27 поранено.

18 листопада у бою від кулі снайпера загинув солдат 74-го окремого розвідувального батальйону Полянський Ілля Анатолійович.

19 листопада українські військові — 93-тя мехбригада — відбили у бойовиків стратегічну висоту поблизу Донецького аеропорту. З цієї позиції ворог регулярно обстрілював захисників аеропорту. Протягом доби терористи 5 разів обстрілювали донецький аеропорт з “Градів”, мінометів та стрілецької зброї.

21 листопада при проведенні зачистки території поблизу летовища підірвалися на фугасі 3 вояки, один з них загинув.

Під час боїв біля аеропорту вночі 21—22 листопада загинуло 2 розвідники — повідомила активістка Олена Білозерська. Один із загиблих розвідників — хлопець з Івано-Франківщини на прізвисько “Морпєх”, другий — Всеволод Воловик, досвідчений військовий. 22 листопада біля аеропорту “Донецьк” — поблизу населеного пункту Піски — бандити здійснили спробу атакувати опорний пункт одного з українських підрозділів, атаку відбито із нанесенням ворогові численних втрат.

23 листопада один з терористів здався українським військовим в аеропорту — прийшов по злітній смузі з піднятими руками. У бойовика виявився російський паспорт, хоча він запевняє, що з Вінниці, та що в аеропорту опинився випадково.

27 листопада “гобліни” з так званої “Новоросії” 13 разів намагатися атакувати позиції українських військ поблизу аеропорту “Донецьк”, безрезультатно. 28 листопада терористи тричі обстрілювали аеропорт, 29-го від 12.00 штурмовий загін найманців почав атаку з відкриттям вогню із установок “Град”; бій триває в районі нового терміналу. Через масований обстріл донецького аеропорту і прилеглого селища Піски двоє військовослужбовців з 79-ї бригади важко поранені. 29 листопада при обороні аеропорту загинув молодший сержант 79-ї бригади Андрій Горбань, ще 15 поранено.

У період з 30 листопада і до 11 грудня поступово проводивши ротацію кіборгів, які тримали позиції Донецького аеропорту, зайняли позиції бійці 90 аеромобільного батальйону, який пізніше ввійшов у склад новосформованої 81 аеромобільної бригади. Себто всі бої першої половини грудня довелося вести кіборгам з цього батальйону, при чому, досить успішно. На долю цього славнозвісного батальйону ще припаде не мало труднощів, але основних втрат бійці 90 батальйону зазнали після січневого взяття нового терміналу. Зі слів кіборга “Доктора Хаоса”: “30 листопада проривались ми туди як справжні лицарі, а виходили як боягузи, на КАМАЗах, через сепаратистські блокпости”.

Вранці 1 грудня з'являється інформація, що українські військові підірвали старий термінал Донецького аеропорту та відійшли, мовляв, отримали відповідний наказ. Ближче до середини дня на брифінгу в РНБО повідомляється, що військові не підривали навмисно старий термінал аеропорту — жодного спеціально спланованого підриву терміналу не було, там тривають запеклі бої, сенсу щось підривати немає. По тому оприлюднюється, що в Донецьку за участю української та російської сторін проходять переговори щодо припинення штурму аеропорту. Прес-центр АТО: “З метою врегулювання кризової ситуації, яка склалася в районі міжнародного аеропорту Донецьк, приймаються заходи з боку спільного центру з контролю і координації питань припинення вогню. Сьогодні з ранку в зазначений район виїхали керівники спільного центру української і російської сторін. Українську сторону представляє генерал-лейтенант Володимир Аскаров, Росії генерал-лейтенант Олександр Ленцов”.

Під вечір того дня волонтер Юрій Бірюков повідомляє таке: “Оперативна по донецькому аеропорту, 20:56 понеділка: загалом, чутки про якийсь спецназ з Росії — не чутки. Прибуло кілька десятків якихось специфічних “космонавтів”, які повели масу організмів на штурм. Загалом, якщо потім росіяни говоритимуть про нас, як про негостинну націю — не дивуйтеся. За даними перехоплення “Сепаррадіо” — 27 спецпризначенців вирушили сьогодні вранці додому, у затишних трунах… близько 25—30 місцевих організмів теж закінчили свій життєвий шлях. Поранено двох польових командирів”.

2 грудня “спікер народної ради ДНР” А. Пургін заявив, що сторони домовилися про перемир'я в донецькому аеропорту. Він заявив, що до 9—10 числа планується почати відведення важкої техніки.

3 грудня Д. Тимчук заявив, що підрозділи бойовиків, які брали участь у штурмі Донецького аеропорту, відведено вглиб бойових порядків для відновлення боєздатності. У ході переговорів українських військових з бойовиками та росіянами було досягнуто домовленостей про взаємну евакуацію вбитих і поранених. Однак північніше цієї ділянки обстріли із застосуванням артилерії продовжувались. За даними групи ІС серед терористів, які загинули в боях за аеропорт 1 грудня було ідентифіковано труп в. о. начальника штабу однієї з бригад спеціального призначення ЗС РФ.

Заступник комбата 95-ї окремої аеромобільної бригади “кіборг” “Аскольд” повідомляє, що загалом протягом тижня перед 7-м жовтня загинуло понад 600 бойовиків: “До дня народження Путіна, наприклад, вони людей не шкодували. У боях в аеропорту сепаратисти гинули сотнями. За тією інформацією, яка до нас доходить, вони змогли вивезти звідти 600 загиблих, а інших навіть не змогли ідентифікувати. З нашого боку аеропорт прикривала реактивна артилерія”.

Протягом 4 грудня терористи 8 разів атакували захисників Донецького аеропорту, щоразу змушені були відступати, залишаючи на полі бою убитих поплічників. Станом на ранок 5 грудня українські військові були змушені покинути старий термінал — повідомив журналіст Андрій Цаплієнко: “Рашисти забрали своїх” двохсотих “і пішли брати реванш. Кіборгам довелося піти зі старого терміналу… вранці туди все ж повернулися „найвідчайдушніші“… А спостерігачів як корова язиком злизала, зате журналістам стало легше проїхати на передову. Кажуть, „режим тиші“ можливий тільки тоді, коли на гради і урагани глушники надінуть”.

5 грудня терористи намагалися здійснити лобову атаку, однак це намагання не увінчалося успіхом. Захисники нового терміналу змусили бандитів відійти, залишивши на полі бою тіла убитих терористів.

За 6—7 грудня у Донецькому аеропорту бойовики 8 разів обстрілювали з артилерії, гранатометів, мінометів, стрілецької зброї та проводили атаки на позиції українських військових. Напади були відбиті із застосуванням вогневої підтримки.

8 грудня РНБО повідомило, що в Донецькому аеропорту зруйновано старий та новий термінали. Проте українські бійці продовжують тримати оборону аеропорту та успішно відбивають атаки бойовиків.

10—11 грудня в часі чергового “перемир'я” бандугрупування 4 рази обстріляли захисників Донецької фортеці.

11 грудня один український боєць зазнав поранень, підірвавшись на розтяжці поблизу Пісків. Того ж дня під контролем міжнародних спостерігачів від наглядової місії ОБСЄ проведена заміна особового складу, ротацію вдалося провести без жодного пострілу та втрат серед військовослужбовців.

12 грудня українські військові розбирають завали на території старого терміналу, де лежать тіла двох українських “кіборгів” — загинули в боях минулого тижня. Того ж дня бойовики здійснюють три спроби спровокувати на бій українських військових, обстрілювали “кіборгів” із гранатометів та РПГ, також діяв снайпер — відкрив вогонь з території монастиря.

15 грудня, під час доставки конвоєм необхідних речей для захисників аеропорту, бойовики відкрили вогонь по колоні; напад було відбито.

31 грудня українські спецпризначенці звільнили одного із захисників Донецького аеропорту з ворожого полону — під час відпустки в одному з населених пунктів Донеччини його було викрадено бандитами — планували переправити до “ДНР” задля подальшого обміну на гроші. Наслідком спецоперації було затримання силовиками трьох злочинців, “кіборга”, що зазнав поранень унаслідок тортур, доставлено до Маріупольської лікарні швидкої допомоги.

1 січня 2015 року бойовики зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами були відкинуті назад. Втрати захисників — 1 загиблий і 1 поранений.

6 січня загинув український вояк — при мінометному обстрілі терористами.

У ніч на 11 січня з Донецького аеропорту було евакуйовано 6 поранених “кіборгів”, про це у Твіттері повідомив Петро Порошенко. Крім того бійцям були доставлені боєприпаси та продовольство. У штабі АТО повідомили, що терористи протягом ночі двічі обстріляли з гранатометів новий термінал донецького аеропорту, з реактивної артилерії — метеовежу донецького летовища.

12 січня лідер донецьких бойовиків Олександр Захарченко висловився, що “не бачить ніякого сенсу” дозволяти ротацію сил АТО в Донецькому аеропорту і “офіційно” відмовився видавати поранених. Того ж дня у соцмережах з'явилась інформація, що в результаті запеклих боїв за аеропорт було знищено 15 росіян, 13 отримали поранення.

13 січня в результаті масованих обстрілів террористами, обвалилась Диспетчерська вежа аеропорту, яка в народі стала символом його оборони. Пізніше речник АТО А. Лисенко уточнив, що вежу зруйновано частково — до 5 поверху. Того ж дня один з “кіборгів” повідомив, що бойовики знову висунули їм ультиматум — піти до 17:00 з Нового терміналу, якщо вони цього не зроблять, то їх знищать. По українських бійцях б'ють із двох сторін танками з 400 метрів і артилерією. В.о. керівника прес-служби Генштабу Владислав Селезньов повідомив, що бійцям надається артпідтримка. О 14:45 у штабі АТО повідомили, що ситуацію в Донецькому аеропорту стабілізовано. У прес-центрі також повідомили, що з 6 ранку до 14 години вівторка незаконні збройні формування 42 рази обстріляли позиції українських військових.

В результаті довготривалих боїв, нападники зазнали серйозних втрат. Українські бійці продовжують контролювати територію.

В результаті невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків. Журналіст Петро Шуклінов повідомив — під час обстрілу загинуло від 50 до 250 російських військових: “Поки відбилися. За одними даними, допомога прийшла. За іншим, зовсім незначна. Але підсумок поки такий: російські артилеристи продовжують сходити з розуму, але горілі останки російських солдатів завалили рубежі вздовж лінії нашої оборони. Цифри називаються різні (за даними перехоплень) — від 50 до 250 кадрових російських військових у землі. Це тільки район аеропорту. По лінії розмежування цифр поки немає. Частина території дійсно втрачена”.

14 січня один із лідерів бойовиків під час інтерв'ю російському телеканалу “Росія-24” заявив, що українські військові покидають територію Донецького аеропорту. Пізніше спікер АТО А. Лисенко заперечив цю інформацію і запевнив, що попри обстріли українські військові продовжують утримувати позиції.

Під час операції звільнення нового терміналу 26 травня 2014 року не загинув жоден український військовий

26 травня 2020 року минуло рівно шість років з того дня, коли підтримувані Росією сепаратисти вперше зайняли новий термінал Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф’єва. Саме цю дату прийнято вважати початком оборони летовища. Тоді сепаратистам за допомогою співробітника місцевого СБУ без бою вдалось взяти під контроль будівлю.

Однак уже за лічені години бойовики змушені були поспіхом залишати територію аеропорту. Сепаратисти не змогли розвинути успіх, зазнавши численних втрат. За словами опитаних Радіо Свобода військових, які 26 травня 2014 року були в аеропорту, в ході боїв були вбиті близько сотні бойовиків. Такі ж дані наводять лідери угруповання “ДНР”, щоправда, за їхньою версією, серед загиблих є і мирні мешканці Донецька.

Українські силовики натомість вийшли з бою без втрат, надовго закріпившись на стратегічно важливому об’єкті. Таким був результат операції, яку за підтримки штурмової авіації та бойових гелікоптерів здійснили українські силовики. Щоб відтворити хід операції, Радіо Свобода поспілкувалось із безпосередніми учасниками тих подій – бійцями 3-го окремого полку спеціального призначення з Кіровограду. Тоді саме вони складали кістяк оборони летовища і брали участь в операції, що стала початком тривалих та кровопролитних боїв за Донецький аеропорт.

Андрій Б., командир оборони аеропорту, полковник 3-го окремого полку спеціального призначення “Ще 24 травня ввечері була спроба блокувати старий термінал, де перебувала більша частина нашого підрозділу, який тоді здійснював охорону і оборону Донецького аеропорту. Під’їхала машина, в ній близько 30–40 людей зі зброєю. Всі були в однаковій чорній формі. Вони спробували блокувати в’їзди до старого терміналу. Була оголошена тривога. Оскільки вони підійшли на достатньо близьку дистанцію, я дав команду зробити попереджувальну чергу. Після цього, через декілька хвилин, вони поїхали. 25 травня, а це саме були вибори президента, усе було спокійно. А вже десь о третій годині ночі 26-го черговий офіцер розбудив мене і доповів, що до нового терміналу почали під’їжджати вантажівки, автобуси, мікроавтобуси з озброєними людьми. На той час ми тримали всі основні об’єкти аеропорту, крім нового терміналу, оскільки аеропорт ще працював у штатному режимі: здійснювались вильоти літаків, посадка пасажирів. Саме в той момент до зльоту були готові два літаки. Пасажири вже пройшли всі процедури і сиділи в залі очікування.

Представник СБУ, який постійно здійснював контроль в новому терміналі, мав електронні ключі від усіх приміщень. Він міг увімкнути ліфт, піднятись на будь-який поверх, відкрити будь-який кабінет. Після того, як бій закінчився, ми передивлялись дані відеоспостереження, і там були кадри, як цей представник СБУ здійснив допуск бойовиків на поверхи. І прикордонники, які на той час були в терміналі, теж вели відеоконтроль і в телефонному режимі мені доповідали про пересування бойовиків. До моменту, коли їх викрили, вони мені говорили те ж саме.

Коли ми ще задовго до 26 травня запропонували керівництву аеропорту виставити патрулі, щоб вони бодай перебували в приміщенні, вони відмовились. Вони сказали, що аеропорт міжнародний, постійно прилітають іноземці, і ми своїм виглядом будемо їх лякати. І навіть коли я запропонував пустити патрулі в цивільному одязі, мені відповіли, що у цьому немає потреби, що аеропорт під контролем прикордонників і служби безпеки аеропорту. Тому нас там навіть не було, що бойовики згодом і використали на свою користь”.

Перший постріл в Донецькому аеропорту зробив кіровоградський снайпер

“Терористи зайшли до нового терміналу, захопили поверхи і вийшли на дах терміналу. О 3:30 на мій мобільний подзвонив Ходаковський – колишній командир донецької “Альфи” (зараз – командир угруповання “Восток” – авт.) і запропонував зустрітися на нейтральній території, щоб обговорити ситуацію. Ми зустрілись біля старого терміналу. Нам в ультимативній формі поставили вимогу, що ми повинні негайно звільнити територію аеропорту. Нам гарантували коридор для безперешкодного виходу. Вони знали про кількість особового складу, про кількість нашої техніки і навіть розташування постів. Про це я доповів командуванню і отримав вказівку: якомога довше тягнути час, щоб встигла прибути підтримка. Після цього я вийшов на зв’язок з бойовиками, сказав, що нам потрібен час, щоб зібратись, познімати пости і таке інше. Тобто ми блефували і заявляли про готовність вийти з аеропорту.

На той час два літаки вилетіли з аеропорту, пасажирів у новому терміналі вже не було. Ми знову зустрілись з бойовиками і поставили вимогу: щоб не було непорозумінь під час нашого виходу, особовий склад, який обслуговував аеропорт, теж мав бути евакуйований. Десь через півтори години вони залишили територію. Адміністрація аеропорту нам доповіла, що всі цивільні працівники виїхали. Але ми продовжували тягнути час, бо вже знали, що десант готується до вильоту на допомогу нам. Тим складом, який був в аеропорту, ми б не змогли утримувати його, хоча б тому, що кількість бойовиків була втричі більша, ніж нас на момент захоплення нового терміналу.

​Тоді вони вже зрозуміли, що ми тягнемо час. Почались спроби через радіостанції залякати нас: нецензурщина, погрози лунали. Вони розуміли, що ми затягли їх у пастку. І коли вже перші гелікоптери з’явились в районі аеропорту, була спроба підбити один з них з переносного зенітно-ракетного комплексу. Тоді й спрацював наш снайпер. І, як тепер вже модно говорити, – це був перший постріл за історію оборони аеропорту. Цей бойовик з ПЗРК стояв на одному з країв даху. Тоді він, навіть не ховаючись, підняв ПЗРК, а гелікоптер саме готувався до посадки. Після цього й пролунав постріл”.

Бойовики розстріляли вантажівку з власними пораненими – командир

“Бойовики поводилися дуже зухвало. Махали нам руками, частина навіть порозлягалась на даху нового терміналу. Як мені здалось, вони навіть не очікували, що ми чинитимемо опір. Бойовики розраховували, що здамо аеропорт без бою. Так от, на даху старого терміналу розташовувались наші снайпери, які спостерігали за діями сепаратистів. Командири визначили для них цілі. Тобто кожен з них мав вже по дві-три цілі, по яких він повинен був працювати за командою. Командою якраз і став цей перший постріл.

Спочатку у них була впевненість у собі. Але коли почали працювати бойові вертольоти, зенітні установки, все це змінилось на паніку. Перша ознака: коли вони своїх поранених завантажили на два КамАЗи і розпочали евакуацію через Путилівський міст, а тоді там блок-пости стояли. От перша машина, яка поїхала, то її прийняли за КамАЗ Збройних сил України і знищили. Всі поранені в ньому загинули. У другій машині водій не впорався з керуванням, перевернувся і особовий склад частково теж загинув, а частково зазнав нових травм в результаті ДТП. Ще один КамАЗ так і залишився під старим терміналом.

Але загалом у них був шлях для відступу, кудою вони виносили своїх поранених і вбитих. Ми після повної зачистки знайшли багато місць для надання медичної допомоги: знаходили і медичні препарати, і шприци, перев’язувальний матеріал. Думаю, на той час це були їхні найбільші втрати. У нас був один поранений на даху терміналу – легке поранення осколком в щоку – і дві людини, які були на диспетчерській вежі, але там теж поранення були настільки незначні, що вони повідомили про них тільки на третій день.

Я довгий час стримував хлопців, щоб вони не відкривали вогонь. Вони були настільки впевнені у своїх діях і у своїй підготовці, що декілька разів по радіостанціях запитували про те, щоб я дав дозвіл на відкриття вогню. Вони були готові до бою ще до того, як я закінчив переговори з Ходаковським. І це мені дуже сподобалось. Дехто потім говорив, що ми довго чекали команду. Але те, що ми зробили, було правильно. Бо якби тими силами, що у нас були, ми розпочали бойове зіткнення, я не знаю, як би воно закінчилось”.

Євген (ім’я змінене на вимогу військовослужбовця), льотчик штурмового літака Су-25: “Нас одразу попередили, що в бойовиків є ПЗРК”

“Ми вилетіли в Донецький аеропорт з Чугуєва. Треба було відволікати максимальну кількість людей. Вся операція – це цілісний замисел, у якому є головні дійові особи, а є другорядні. Саме такою була роль авіації. Ми мали відволікти частину сил бойовиків від людей, що виконували основні завдання. Також ми прикривали транспортні гелікоптери з особовим складом. Якби нас там не було, то всі бойовики переключилися б на них, тому ми їх постійно смикали, розпорошували їхні зусилля, щоб вони не могли сконцентруватись на основній групі.

На той момент ще не велись повномасштабні бойові дії. Але коли ми летіли в аеропорт, ми знали, що у бойовиків є переносні зенітно-ракетні комплекси (здатні підбивати літаки – ред.). Нас про це одразу попередили. Єдиний тактичний прийом, який тоді можна було використати, – це досвід Афганістану. Там для боротьби з ПЗРК використовували атаки з великих висот. Тобто атакувати слід було з висот, на яких самонавідна ракета ПЗРК є малоефективною. Відтак впродовж 95 відсотків усього часу, який ми проводили над аеропортом, ніякої небезпеки не було. До того ж, у другій половині дня над ДАП була сильна хмарність, що допомагало ховатись. Також, судячи з історії експлуатації Су-25 в умовах бойових дій, ракети ПЗРК проти нього не надто ефективні. Було багато випадків, і в Чечні також, коли літаки прилітали із завдань пошкоджені, але таки прилітали. Штурмовик броньований, живучий, міцний, і ракети ПЗРК зазвичай не надто його пошкоджують. Бувають, звісно, випадки, що влучать так влучать. Тому паралельно з плануванням вильоту завжди готується пошуково-рятувальне забезпечення (евакуація льотчика на випадок падіння – авт.). І на якийсь певний відсоток льотчик теж вірить, що в разі чого його підберуть свої.

В той день ми використовували ракети С-8. У неї відхилення від цілі 25–30 метрів. Ми робили все можливе, щоб це відхилення максимально скоротити. На даху нового терміналу були представники незаконних збройних формувань, які зі стрілецької зброї постійно стріляли по літаку. І також один раз вони пустили ракету, але оскільки в другій половині дня була значна хмарність, ракета полетіла в нікуди. Під час пострілу з ПЗРК я саме працював над аеропортом. Але в той момент був на безпечній висоті. Побачив тільки, що «свічка» пішла вгору. Але це було бездумно. Бо якби вони справді підбили літак і він впав би у центрі Донецька, то там було б багато біди.

Це для всіх був новий досвід. Усі ж були переконані, що ніяких зовнішніх загроз для країни немає. Вперше завжди дуже важко. В декого і руки трясуться, і ноги. А от мені в той день не вистачало таблетки від головного болю – чи то через погоду, чи через сильне емоційне напруження”.

Позивний “Ден”, старший солдат 3-го окремого полку спеціального призначення: “У нас теж була паніка”

“Вночі 26-го ми були по периметру на постах. О третій я по рації почув, що сепаратисти під’їхали до терміналу і почали його займати. Ніякої команди нам у зв’язку з цим не надійшло. Тобто тоді я навіть не уявляв, що буде така “заварушка”. Але в бінокль було видно, що по даху нового терміналу вже хтось ходить, що розставляють людей і пости. А вже о першій дня почали літати Су-25. Кидали теплові пастки. А ми досі не розуміли, що відбувається. У нас на той час ні бронежилетів не було – нічого. Тільки автомат і “розгрузка”. Було страшно. Всі з постів підтягувались до терміналів. Більшість тримали оборону там. А я у складі групи з 20 людей – напрямок ймовірного прориву з Путилівського мосту. Вони не змогли нічого зробити на новому терміналі і почали там лізти. До повної зачистки пройшло дві доби. Дві страшні доби.

Тоді з нас ніхто ще не брав участі у бойових діях. Хіба миротворці за кордоном. А більшість не мала жодного досвіду. Тому і у нас було трохи паніки. Але вони, мабуть, думали, що ми здамось. Їхали з надією, що розставлять своїх людей по колу, а ми піднімемо руки і здамось. А коли почались бойові дії, то вони виглядали дуже неграмотно. Почали бігти хто куди, з усіх точок намагались потрапити до нас. Лізли через паркани, через Путилівський міст, котилися тими насипами. У них не було стратегії.

Стрілянина не змовкала фактично цілу добу. Пригадую, ми зайшли вночі у двоповерхову будівлю на території аеропорту, щоб там тримати оборону. Я розклав каремат, просто впав і заснув. А кожні дві години треба було йти чергувати. Це було дуже важко”.

В Донецьку нас називали американським спецназом – солдат

“А через п’ять днів в YouTube з’явилось звернення до нас. Записували його в центрі Донецька. Сказали, що кіровоградський спецназ молодці, дали хороший бій, але начебто між нами стояв ще американський спецназ, і це вони спровокували бій. Мовляв, у всьому винні американці. До речі, ми коли тільки прилетіли в Донецьк сьомого квітня, то нас у військкоматі поселили. Там нас хтось сфотографував. Ми потім в інтернеті ці фотографії знайшли.

А підписані вони були, наче це американський спецназ Blackwater (колишня назва однієї з найбільших приватних військових компаній в США – ред.) в Донецьку. Потім представник “ДНР” приходив. Нас вивели, ми поспілкувались. А того ж дня ввечері в інтернеті знов з’явилось повідомлення про те, що на зустрічі були присутні тільки найбільш підготовлені американці, які знають російську і українську. Вони потім ще намагались проникнути на територію цього військкомату, паркан ламали. А у нас ще навіть набоїв в автоматах не було.

26-го мене дуже здивувало і втішило, коли прилетіли п’ять Іл-76 вже після закінчення бою. Я подумав: ну все, я лечу додому і більше сюди не повернусь. У мене там кросівки були, то я одразу їх викинув, щоб без зайвих речей летіти. Всіх наших забрали, окрім однієї групи – близько 12 чоловік. І от всі підходять до нас по черзі і кажуть: “тримайтесь, пацани”. А їм на зміну 72-а бригада. У них вже й БМП були. Я тоді взагалі вперше в житті БМП побачив. Думаю: ну що це таке робиться? Я додому хочу, а вони тут на своїх БМП. Нас залишили, і отак ми півроку просиділи – із 7 квітня по 3 жовтня. А одразу після зачистки нам говорили: от, хлопці злітають, ви прикривайте літаки, а вас вночі “вертушка” забере. Чекали день, два, тиждень, а потім почали розпаковувати речі і облаштовуватись. За нами ніхто так і не прилетів. Через півроку пішки вийшли”.

Втрати

За даними українського незалежного проекту “Книга пам'яті полеглих за Україну”, які були оприлюднені в січні 2018 року, підтверджені дані щодо втрат українських військових за період 242 днів оборони Донецького аеропорту становлять 100 осіб загиблими. Волонтер проекту Герман Шаповаленко підкреслив, що число 100 — не заокруглення, а верифікований перелік. Точне місце загибелі чотирьох бійців не вдалося встановити, тому їх імена не були внесені до цього переліку. Ще четверо чоловік на січень 2018 були відсутні у тому списку — їх тіла не були знайдені. Враховуючи ці фактори, повний перелік імен, за словами Шаповаленка, може дещо змінюватися в залежності від того, що вважати територією ДАП, тому перелік може мати 99—109 прізвищ. Число поранених оцінюють у 440 осіб, згідно повідомлень у ЗМІ.

За даними Українського тижня, на січень 2018 року у боях за ДАП загинуло 101 українських військовиків, ще 9 вважалися зниклими безвісти.

За даними російської сторони, станом на 22 січня 2015 року загальні втрати Збройних сил України у Донецькому аеропорту і околицях в районі Пісків складають 597 осіб.