Лилия Габриэль-Ткачук. Истории Дикой Гонки.
Я бігаю дуже давно, а до Києва переїхала недавно, трошки більше двох років. Наша команда Укртрансбезпеки приймала попередньо участь у “Пробігу під каштанами” і їм запропонували що ось є щось цікавіше. Оскільки я працюю в прес-службі Укртрансбезпеки, висвітлювала попередню їхню участь, вирішила і собі спробувати, щоб було легше написати, щоб краще написати про це.
Я дуже давно і багато бігаю, для себе. У Львові є така ГО “Горгани” - вони люблять нічні марафони - от щось таке мені завжди було цікаво. Але там тільки біг, складний, по пересіченій місцевості, але все ж таки тільки біг. Тут, ну я думала - якісь гірки, кудись вилізти, але я не уявляла, що буде настільки складно. Тут однаково повинні бути розвинені навички як бігуна, так і загальна фізична підготовка.
Насправді у мене було багато страхів, що все таки мені вже 51 рік, мої колеги усі набагато молодші. Було дуже страшно чи я справлюся і чи не дуже вони відстануть через мене. Але виявилось що все гаразд. За рахунок того, що можна було пробігати штрафні кола, а я непогано бігаю, то в принципі все вийшло добре.
В мене син також дуже хотів прийняти участь, але я йому сказала що це тільки командний забіг. Я, нажаль, тоді не дуже вірно зрозуміла опис події, але він сказав що до наступного разу збере команду для цього.
Свого сина я долучила до бігу дуже рано. Він тоді тільки почав трішки ходити і ми разом ходили на стадіон университетський. Він грався в пісочку стрибкової ями, а я в той час бігала. А одного дня побачила, що він закинув іграшки і почав бігти за мною. І от с того часу і він почав бігати.
Коли я йому розповіла що ми будемо приймати участь у Дикій Гонці, він дуже мені заздрив, його це дуже захопило. І, гадаю, йому би ще більше сподобалося, бо він ще ходить в зал, а коли був підлітком, захоплювався екстремальним велосипедом BMX. Я після Гонки йому сказала - “Там було щось типу твого квотера, але треба було забігти” і він мені - “О, супер, я б так хотів”. А, як виявляється, можно було й в одиночному заліку приймати участь, то я його обов’язково запрошу на наступний забіг.
Команда моя вся дуже була задоволена, отримали багато емоцій, всі в захваті були. Випробовувати себе - це завжди круто, тому що людина ніколи не зрозуміє своїх сил, поки не випробує себе.
Щодо участі у наступних забігах - подивлюсь наскільки в мене будуть успіхи в залі. Після гонки зрозуміла, що потрібно походити в зал і попрацювати над руками, тому що я працюю в прес-службі і, відповідно, нічого важчого за ручку в руках не тримала, зрозуміло що в мене доволі слабкі руки.
Але про такі речі ніколи не пошкодуєш. Пошкодуєш тільки якщо їх не спробуєш.