НАЙВАЖЧЕ БУЛО ЧУТИ, ЯК ЛЮДИ Б'ЮТЬ У ДЗВІН І ЗАКІНЧУЮТЬ ВИПРОБУВАННЯ", - СПЕЦКОРЕСПОНДЕНТ ПРО ПЕРШЕ ВІЙСЬКОВЕ РЕАЛІТІ-ШОУ
Чубашев: Головна мета проекту "Рекрут" - показати процес відбору курс, що триває півроку навчання військовослужбовців, які хочуть стати частиною Сил спеціальних операцій ЗСУ. Для діючих спецпризначенців це просто підвищення свого фаху, а для тих, хто на даний момент не служить у ССО, це чи не єдиний спосіб перевестись у цей рід військ. Наш проект показує, як відбувається цей відбір, а я там потрібен, щоб показати це від першої особи. Адже обличчя всіх тих, хто виявили бажання пройти курс, є державною таємницею і показувати їх не можна. ССО свого часу показали знятий на основі архівів фільм "Гарт Сталевих", але там немає облич. Тому у нас з'явилось бажання показати трохи більше м'яса.
Між собою ми це називаємо реаліті-шоу. У нас відзнятий майже терабайт відео, а що ми з цого зробимо - побачите!
- З чого починався курс? Скільки людей було відібрано? Скільки пройшло людей?
Чубашев: Це називається Q-курс. Це система навчання - 6 місяців, за які ти проходиш "натівську" систему навчання і за великим рахунком стаєш оператором ССО. Перед тим, як пройти цей піврічний курс, ти маєш вибороти право навчатись і пройти селекцію. В когось вона була два тижні, в когось три. На етапі селекції ти є кандидатом. Після селекції - курсантом.
Все почалось з підготовки спорядження та фізичної підготовки. Коли я подивився "Гарт Сталевих", то зрозумів, що мій рівень фізичної підготовки недостатній для того, аби пережити такі випробування. Спорядження дуже важливе. Є елементи, які можуть врятувати тобі життя і здоров'я.
- Вам рекомендували, що саме брати із собою? Чи ти сам збирав сумку?
Чубашев: Я не буду кривити душею. У мене був "засланий" - той, хто вже проходив курс. Він підказав, що має значення, на що звернути увагу. Це багато в чому мені допомогло. Багато хто вибув, бо не взяв з собою, наприклад, достатньої кількості шкарпеток, або поганий рюкзак, який розвалився у поході.
- Вам не видавали нічого? Все треба було принести з собою?
Чубашев: В перший день нас пошикували, переглянули спорядження і сказали, що можуть видати спальник, каремат, флягу і наплічник ALICE, розроблений ще у 60х роках. Це наплічник, який не розлізеться, але який угробить тобі спину.
Кінець селекції - це тільки початок. Я знаю дуже багато, але на початку ми підписуємо договір про нерозголошення. Щоби люди не знали, до яких конкрено випробувань їм готуватись.
- Яка мотивація людей, які ідуть на такі випробування?
Чубашев: Вона в кожного своя. Для когось це можливість перевестись туди, де він мріяв служити з дитинства. Хтось хоче просто перевірити себе. А комусь керівництво сказало відзняти проект :)
Стасюк: Хтось побачив фільм про розвідника чи спецназівсця, хтось прочитав книгу. Це просто мрія, мрія дитинства. Якщо у них з'являється можливість перевірити себе, стати в ряди спецпризначенців - вони намагаються це зробити.
- "М'ясо" - так називають фізичні навантаження. Які були найскладнішими?
Чубашев: Біг. Кожен прийом їжі починається із забігу в мінімум 1500 метрів, одразу після прийому їжі також біг. Ходите ви тільки тоді, коли на вас наплічник. В душ, в туалет, в їдальню, до чергового - всюди бігаєте.
На селекції формується чітке відчуття, що за тобою стежать. Навіть якщо ти в душі або у теалеті. ти впевнений, що десь є інструктор і він спостерігає.
Система покарань - це фізичні навантаження. Одночасно вони є валютою. На селекції нічого не дається просто так. Ти за все маєш заплатити. Наприклад, за втрачений ніж ти маєш "заплатити" вправою "бурпі".
- Тренування проходили тільки чоловіки?
Стасюк: З нами була одна дівчина. Вона була доволі мотивованою, але не підготована фізично.
Чубашев: Її поява мене шокувала. Я не міг уявити, як жінка може пройти те, що пройшли ми. Дівчатка, все дуже просто: хто з вас готовий два тижні не чистити зуби? Не митись?
- Якщо потрібно, то люди погодяться.
Чубашев: За всю історію Q-курсу його пройшла лише одна жінка. Це морський піхотинець США. Одна. А такий курс проводиться в багатьох країнах.
- В усіх країнах стандарти однакові?
Чубашев: Кожна країна тренує спецпризначенців для власних потреб, але обирають або американську систему, або британську. Американська найбільш розповсюджена на території НАТО.
- Ви називали один одного на ім'я чи за номерами?
- На першому шикуванні нам присвоїли номери, роздали клаптики тканини, ми мали нашити їх на форму, спорядження і головний убір. З одного боку, це для зручності інструкторів, яким не треба запам'ятовувати твоє ім'я та звання, з іншого боку, це психологічний пресинг. туди приходять різні люди - різні у званнях, посадах, регаліях, підготовці тощо. А тут всі на одному рівні. раз на три дні серед нас обирали старшого, це був за віком наймолодший рекрут. Жодного разу не поставили офіцера.ми всі мали його слухати, а за "косяки" - качатись. Спочатку нас питали, чому ми його не слухаємо, а потім - чому ми не вчимо його життю.
Ті, для кого це випробування було дуже важким, могли підійти і вдарити у дзвін. Це означало, що ти вибуваєш за власним бажанням. Єдиний спосіб завершити селекцію. навіть якщо у тебе є травма - маєш тричі вдарити у дзвін. потім твій номер кріпиться на дошку з написом "Спецназ не для всіх".
Інформація взята із сайту http://www.armyfm.com.ua