ГІД ФОРМОЮ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ — НІМЕЦЬКИЙ ПІХОТИНЕЦЬ
ЩО НОСИЛИ
— Це комплект форми зразка 1940 року, але його можна було побачити і наприкінці війни. 1945 року в німецькій армії вже використовували форму різного часу. Постачання було порушене, і зі складів видавали все, що мали. Комплект недовго залишався у вжитку навіть після війни, в окупаційних зонах до формування НДР і ФРН.
Німецька форма з вовняного сукна вважається жаркою для літа, зате вона зручна. Восени і ранньою весною в ній набагато краще, ніж у бавовняній гімнастерці Червоної армії. В ці сезони німці були у вигіднішому становищі.
ДЕТАЛІ
— Кепі зразка 1943 року надійшли до Вермахту замість пілоток. За зразок узяли головні убори гірських єгерів. На відміну від пілотки, в кепі є козирок для захисту очей від дощу та сонця. Закоти відстібаються, щоб закрити вуха і шию. Ближче до 1945 року модель спростили: закоти стали фальшивими, декоративними.
У бою носили сталевий шолом. У мене він зразка 1942 року, теж спрощений для здешевлення виробництва. Приміром, штамповка тепер без заломів на краях. І все-таки німецький шолом захищає вуха й шию краще, ніж радянський.
Колір просвітів на петлицях визначав рід військ. Зелений (потім сірий) просвіт — знак піхоти. В артилерії просвіти були червоного кольору. Шеврони рядовим не належалися.
На кишені — піхотний знак. Це не нагорода. Він видавався за 10—15 діб, проведених на фронті. По суті, це посвідчення учасника бойових дій.
СПОРЯДЖЕННЯ
— На спині у мене розвантажувальна рама, що кріпиться на портупейні ремені. Була запроваджена наприкінці 1941-го, щоб збільшити кількість предметів, які носить солдат. Її можна сполучати з ранцем або використовувати без нього.
На рамі закріплений бобовидний казанок (подібні досі використовують туристи) і секція плащ-намету з наметовим набором: кілочки, напівстійки. Намет збирається з чотирьох таких полотнищ. Під наметом закріплена сухарна сумка, в яку могли покласти все потрібне для короткої бойової операції: набір для чищення гвинтівки, светр, рушник, мильницю.
— Металевий циліндр — контейнер для протигаза. Хоч хімічна зброя під час Другої світової не застосовувалася, протигаз не можна було викинути. У зоні безпосередніх бойових дій відбувалося всяке, і деякі речі загублювалися. Але коли взвод виходив на поповнення і відпочинок, за брак предметів спорядження солдата могли покарати, зокрема грішми.
З Першої світової до Другої перейшли підсумки. Конструктивно вони не змінилися. У кожний вміщалося по шість набійниць на п’ять патронів гвинтівки Mauser. Додаткові патрони і невеликі гранати М39 могли носити в кишенях кітеля. На поясі також висіли лопатка, штик-ніж і фляга з кухлем.
ЧИМ ВОЮВАЛИ
— Автомат у звичайному піхотному відділенні Вермахту призначався лише для командира, а головним вогневим засобом був кулемет. Решта солдатів воювали з гвинтівками і мали прикривати кулеметника. У мене наймасовіша німецька гвинтівка — Mauser 98k. Під кінець війни її теж здешевили: фрезеровані частини замінили штампованими, дерев’яну ложу — фанерною. Багнет було заборонено заточувати, щоб уникнути використання солдатами з господарською метою. Відсутність заточування теж перевіряли при виході частини на поповнення.