Водохреще
“Дня 5 сѣчня наш народ светкує врочистость, которая зветься голодная кутья, або третяя кутья, то єсть третяя и вже остатняя. Весь геты день ничого не роблять для себе, постять, не єдять весь день, а то̑льки ввечори, напившися перед тым святоє воды, єдять постныє стравы, и кутью з сытою. Некаторыє господары и старыє жонки справляють собѣ в геты день, по старому звычаю и̑х предков, святую воду до питья з тріох церков. Принесеная з трох церков Святая вода вживається «в ро̑зных чарах и болячках».
На Водохрещи або «Іордани» рано тога дня церковная прислуга при помочи колькох чоловѣк выбирає безпечныє местца на рѣчци, там вырубують в ліоду грецки хрест до самає воды. Посля канца службы в церкви по̑п иде з процесиіою в гетоє мѣстце и святить воду.
Посля посвяченья народ з вѣдрами, горшками, ѕбанками и бутельками розбирає одто̑ль воду и разносить єѣ в свои домы. Люди не єдять у геты день до обѣду, пака не принесуть іорданскоє воды, напившись єѣ перед тым то̑льки тогды садяться ѣсти. Господары вливають трохи гетоє воды в корыто, где поять свою худобу, льють таксамо в колодезь, сыплять туды заодно и зерна ро̑знага бо̑жья, коб им гето всіо ишло, як з воды. Посля ходить по̑п з дяком з молитвою по хатах. По̑п має в руцѣ тройную восковую свѣчку, якою высмалюють хресты на стѣнах и столях, а дяк крейдою пише хресты на дверах дому, на лиштвах и в вушаках. Робиться гето по повѣрьи, коб лѣтам безпечныє були хаты и люди од грому и чумы. Иншіє малюють собѣ крейдою фигуры, якіє ѣдуть на конѣ и кажуть: «вже поѣхали Коляды од нас на бѣлых конях», всегда показуючи на згаданы малюнок. Усѣ мысливци брали з собою сває рушници и стреляли з и̑х порохом на вѣтер уверх, а гето берегло, як думали, и̑х рушници од уроков.
Господары запалюють з кадильници в попа вогняную губку и накурують єю свои пчолы, коб и̑м не шкодила ніякая зараза, а девчата одна одной подсмалюют воласьє, котороє выгледає по боках.”
“Бѣдна кутья, чи Убога кутья, бо не єдять напроти Водохреща, кажуть: до воды говѣють.”
“Казали Бѣла Коляда, на бѣлому конѣ ѣхав.”
“Третя Велѣя уже перед Водохрещами. Уже смотрять на детей.
У которы день Вода, перед Крещеньєм, у етот день и картопли засыпають и стоги кладуть.”
“На Воденьє девчата идут до колодезя, несут воду в роти. На ліоду креста вырезають да ставять, з ліоду. Да насекуть хвойнику да натычуть кругом.”
“Водопостьє перед Крещеньєм, коли постять щирым постом до вечеры.”
“Водопостьє вечеру варать, а котора хоче гадать, то сама собѣ наварить соліоных з лушпайками картопліов, ни з ким не говорить и ложиться спать, а вночи присниться сон, шо хлопец воду подає, за того пойде.”
“На Водяну коляду, перед Крещеньєм, треба босому по снѣгови ити, шоб дерево не мерзло.”
“Водяна коляда — ночью идуть до церкви воду святить.”
“На коляду Водяную пишуть крыжи, около хаты хазяин ходить з булочкой и пише крыжи и зайде до запѣчного окна и говорить той хазяин баби: «Где ліон посѣяти?» А тая з хаты каже: «Где посієш, нехоє Бог родить».”
“На Водяную кутю хозяин ложит булочку и крейдом крест на дверях дѣлаєт — то Коляда уєзжаєт.”
“В суботу Водянуха. Осветиться вода, приносят воду, понапиваються воды и вечерают. На други день, на Хрещеньє рано встає хозяин чи хозяйка, етой водой окропляют свою хату, худобу.”
“Водянуха (5 янв.) — по̑здно вечором очерчують зовнѣ вокруг всѣ будовы крейдою, чтобы в хоромы не лѣзли ужи (змѣи); дерева обвязують соломеньыми перевеслами; єсли дерево непло̑дноє, то трясуть іого, приговаруючи: «Христос народився, казав и тобѣ родити»; внутрѣ дома обписують крейдою всѣ стѣны, двери и пѣчку розными фигурами дерев, птиц, звѣрей, всадников — и всіо гето в самому безобразному види; на вечери першую ложку ячмѣньоє кутьи подкидають на столю, щобы родився высокій ячмѣнь; после вечери со стола собирають сѣно, котороє положано ще перед Рождеством Христовым; Тогды же внесяный сно̑п из розного збо̑жья, стоявшій досіо̑ль за столом, хозяин тепер з покутья выносить на головѣ в клуню.”
“Вѣничок пересеки и в пѣч на Голодну коледу — для худобы добра.”
“Против Крещенія — Голодна кутья. Як Коляды заходять, сегодня Голодна кутья, завтра Коляды розговляються.”
“Перед Крещенієм уже Голодна кутья. Уже в окно, як вечерають, гукають мороза, як кутью уже єдять: «Мороз, мороз, ходи кутью ѣсти, а влѣтку не йди, бо ратаи батогами вуши пообсекають». И тогды хресты пишуть на ету саму кутью крейдою бѣлой по всѣх — и по хлеву, и по хати, и по плотох, вездѣ ето хрещики писали.”
“На Голодну кутю хочуть бабы сажать. Уже пытають: «Коли Голодна кутя була?».”
“Посѣй што на Голодну кутю — всіо черви зєдять. Док у той день не сѣють. Уже и пытаються: «Коли у нас была Голодна кутя?».”
“Картоплю як садить, да шоб не в той день, як Голодна кутя, бо як посадиш у таки день, черви подєдають все.”
“На Голодну кутью иде хазяин у сад из сокирою, дык хазяйка за и̑м солому несе. Хазяин говорить: «повырубаю», а хазяйка каже: «вона на лѣто вродить», доє обяже кажне дерево.”
“Як уже повечерали, дык хазяйка кочоргою под пѣч суне, де куры ховаються, да каже: «Сокочѣть, не сокочѣть, а яєчка несѣть».”
“На Голодну кутью уже метуть хату, несуть смѣтья на дво̑р, дык на сметник не заносять, а по снегу кидають да розязують вѣник и тыє прутки постыркають в снѣг да кажуть: «Мела вѣником двѣ недѣли, щоб розвивався сад на два годы».”
“На Голодну кутю перед Крещеньєм деркач секли. Посекуть, посекуть на порози в хати и выкинуть на дво̑р. И казали хто рубає — хазяин ти хазяйка: «Што робили, одроблюйся, што шила, одшивайся, шо вишивала, одшивайся».”
“Петро у той день, у которы Голодна кутя, то в той день и Петро и ще Стрѣчаньє в той день.”
“После Голодной кутьи вже розписуються з Колядами, ну, хрестики всюду мѣлом ставять.”
“Спочатку перед Крещеньєм Голодница.”
“Голодница. Водосвѣщеньє. Той день не єдять, постять, кутьи з козлячками наварать.”
“От, кауть, Перши коляды — кутья, и Други коляды.”
“На Крещенскую кутью гукають мороза. Погукають раза два-три да и вечерають.”
“На Крещенскую кутью колодец складывали из палочок, замок вѣшали: «Милой мо̑й, напой водой».
“Я и сама на Постну кутю (Кутя-ворожка) ввечери подметаю хату, секу на порози деркач изметены.”
“Низчемная кутя — палали черевики, ворожили — гребешок под голову, ложуся и мовчу, и замки клали: «Ложусь я спати. Приснися той молодец, з ким стать мнѣ под венец». И бачиш. Дрова вносили, шоб парне было.”
“На Остатню кутью гукають мороза.”
“В Крещенскій вечор була Писана коляда: вырезали з ліоду крест, поливали іого бураковым квасом, ставили святую воду и сно̑п на покути. Потом ишли в клуню и в хлѣв и кропили всіо святою водою. Кропив хозяин, а всѣ домашніє несли голубцѣ и пироги и после каждого кроплѣнья одкусовали од и̑х.”
“На Писану коляду перед ужином хозяин иде в комори и в клуни хрестик напише, шо вже коляда розписалася на цѣлый ро̑к, и вже седає вечерати, постукає в стѣнку и кличе: «Морозе, просимо вечерати».”
“На Писану коляду хресты на дверях у хлевѣ писали глиною, щоб чорт не входив.”
“Хозяин вечером маже глиною на дверях кресты — Писана коляда.”
“Писана Коляда, бо хрести пишуть»”
“У Коляды тож на Послѣдню кутью уже тую бороду под скатерть положуть тоє стукають кулаком по скатерти и щитають зернятки: ско̑льки буде зерняток, сто̑льки буде ко̑п жита.”
“Перед Крещеньєм Послѣдня кутья.”
“Проти Крещенья Постна кутя. От, тогды тоже ворожать.
Замыкають воду в ведрѣ. Замкне замком, ключ забере и каже: «Суждяны, рождяны, хто сей замок одомкне, той мо̑й буде». “Мосток мостять над пелькою. Кидали и чоботы. Потом колья щитають.”
“На Постну кутю вѣник перерубують пополам и выносять на улицу, на перекріостках. Выносять увечери, шоб нихто не бачив.”
“На Постну кутю огню накладом и перескакуєм церез огонь — брехни треба попалить в селе. Возьмем ко̑ль соломы, запалим и скачем. Крали и з хлева скубли застрѣшуваник.”
“А в тей день, шо Постна кутя, нельзя сыпать у погреб: все поѣли миши да здоровущіє.”
“На Постну кутью дѣвки хвартухи кидали и палали.”
“На Постну кутю деркачи розсекали и через ворота бросали. Деркачик найшов — розсѣк и выбрасив.”
“На Постную кутью пекли пироги. Несли и̑х в хлѣв и оставляли над худобою, щобы воны переночовали. Утром на Крещеніє приносили в хату и зєдали и̑х.”
“Обвязывають на Постную кутю груши, шоб родили.”
“Гадали под Постну кутью. На Постну кутью приглашали мороза.”
“Я и сама на Постну кутю ввечери подметаю хату, секу на порози деркач изметены.”
“Терпека — идуть воду светить, и без святой воды штоб не обѣдал и не снѣдал. Єто посный день перед Крещеньєм.”
“Терпик — посны день, идут воду светити, просля Коляд, Рожества.”
“На Терплячку варимо кутью посну; молоко з конопель натовчем. Терплячка — хто може, то терпѣли. Терпи, то буде гарны жених.”
“Терплять люди да воду святять и не єдять. Як Терплячка, то голодна кутья.”
“Три кутьи: на Роздво, на Хрещеньє и на Терпуна. Тогды уже люди терпят, ничого не єдять.”
“На Терпуна свѣтят свѣчку да приходят до хаты, варят вечерю, помоляться Богу, садяться вечерять да засвѣтят свѣчку и ко̑лько в хати є — подпальвают от тако на лобу, на потылици, чуть высмаливають на висках, шоб грому дѣты не боялися. Хрестики свѣчкой на бельци робили та записывали на дверях чи на столѣ чи на вокнѣ. Запишем коляду — так то называється.”
“Той день перед Хрещеньєм терплят, не єдят до вечера.”
“Третія Велѣя вже перед Водохрещами.”
“А на третью кутью святять воду и крейду. А приходили до хаты, то записвали коляду, писали таки хрестики, букетики выписвали.”