Найкращі фільми Docudays 2020
Docudays - 17 міжнародний фестиваль про права людини.
1."Спогади про подорож до Литви" (1972)
Режисер: Йонас Мекас
Йонас Мекас - литовсько-американський письменник, кінорежисер, актор, поет і художник. У 1944 році разом із братом Адольфасом він покинув Литву через війну. Обидва були ув’язнені у трудовому таборі в Ельмсгорні в Німеччині. Через вісім місяців вони втекли, а до кінця 1949 року емігрували до США й оселились у Нью-Йорку. Там Йонас Мекас став активним учасником американського авангардного кіноруху.
У США він заснував журнал Film Culture, що скоро став одним із головних кіновидань. У 1962 році він заснував Кооператив кінематографістів, а у 1964-му – Синематеку кінематографістів. Мекаса справедливо називають «хрещеним батьком нью-йоркського кіноавангарду».
«Спогади про подорож до Литви» - кінощоденник Йонаса Мекаса. Стрічка поділена на три частини, кожна з них має свою сугестивну квінтесенцію: перша – життя Мекаса в США, друга – ностальгічні спогади та подорож на батьківщину, третя – перебування режисера у Відні. Мене одразу вразила ця кінокартина, зокрема друга частина, яка пронизує весь фільм тугою за рідним домом, з такими близькими пейзажами радянського селища у Литві. У цій роботі Йонас Мекас виступає і режисером, і закадровим голосом, і оператором.
Стрічка носить характер «світлої печалі». Вона сприймається, як щось добре, невловимо сумне, але водночас надзвичайно приємне і тепле.
Коли ти пишеш щоденник, то сідаєш увечері і обдумуєш прожитий день. Але коли знімаєш, головним виявляється вміння реагувати камерою тут же, на місці; реагувати так, щоб відзнятий матеріал висловив твої почуття в даний момент. І якщо я вибираю для фільму певну деталь, то повинна бути вагома причина, чому я вибрав саме її з тисячі інших ...
Йонас Мекас
2."Ґрейкі"(2019)
Режисер: Енрік Рібес
Енрік Рібес знімає документальне кіно. Його роботи були на фестивалях у Клермон-Феррані, Хемптонсі і «ДОКер Москва». Публікується у таких виданнях, як Dazed, Nowness, Vice та The Atlantic.
Короткометражний фільм Рібеса розповідає про спогади Мюріель Ґрей, яка згадує свого свого батька, який помер, коли вона була ще зовсім молодою. Через 30 років після його смерті Мюріель відкриває історію Хосе Карлоса Ґрея, який пережив концентраційний табір у Маутгаузені.
У фільм дізнаєтесь чому герой ходить на пляж лише у сороці та штанях та через що він працює вночі.
3."Я часто думаю про Гаваї" (1978)
Режисерка: Елфі Мікеш
Елфі Мікеш народилася у Юденбурзі (Австрія) у 1940 році. Опанувавши професію фотографки, вона переїхала в Берлін у 1964 році. Вона працює фотографкою іопертаторкою, а з 1976 року знімає власні ігрові та документальні фільми. Як операторка вона працювала з такими відомими режисер(к)ами, як Вернер Шретер, Роза фон Праунгайм, Моніка Тройт та Гаральд Бергманн. З 1991 року є членкинею Берлінської академії мистецтв у секції кіно та медіаарту.
Кармен - головна героїня,вона мешкає з матір’ю та братом на околицях Берліна. Її батько, пуерториканський солдат, покинув родину, і все, що залишилося на згадку про нього, – це кілька екзотичних листівок та колекція вінілу із записами карибських та гавайських мелодій. Кармен задумливо розповідає про своє буденне життя, сім'ю та недосяжну мрію - Гаваї.
Стрічка - своєрідний симбіоз візуального та аудіального. На фоні грає легка, замріяна музика, яка змушає відчувати спокій. З візуальної сторони: яскраві барви вбрань, макіяж Кармен та дрібнички, що гармонійно доповнюють картину.
Джерела