Чому виникає бажання зістрибнути?

Вам коли-небудь траплялося опинитися в розташованому на великій висоті місці та відчути непереборне бажання стрибнути?

Ірраціональне бажання стрибнути з великої висоти досить поширене: половина опитаних в одному з досліджень заявили, що їм траплялося відчувати подібне. Це почуття настільки спантеличує, що захопило розум багатьох допитливих людей – від Жан-Поля Сарта (в книзі «Буття і ніщо») до довгих обговорень користувачів на Reddit. Французький філософ вважав дану схильність моментом екзистенціальної правди, яка демонструє свободу вибору між життям та смертю.

Сартр називає це почуття L’Appel du Vide, або «поклик порожнечі». Це французька екстравагантність у виборі слів (фр. «Appel» – «заклик») або порожнеча дійсно може закликати вас накласти на себе руки?
Недавні дослідження душевної рівноваги, страхів і когнітивної діяльності показали, що «глас безодні» цілком реальний і володіє певною силою.
Виявляється, висота – не те, чим здається.

Помилкове сприйняття вертикальної відстані, низький ступінь контролю над положенням тіла в просторі, слабкий зв’язок з вестибулярним апаратом, переоцінка висоти та ін. – провокують появу акрофобії, або страху висоти – однієї з найбільш поширених фобій, якій піддається кожна двадцята людина. Втім, на відміну від страху змій, павуків або крові, акрофобія може сприяти виникненню парадоксальної реакції: імпульсу зустрітися зі своїм страхом лицем до лиця і стрибнути.

Пояснення прагненню стрибнути було запропоновано Адамом Андерсоном, нейровченим з Корнелльського університету, де використовують томографію головного мозку, щоб визначати поведінку й емоції людини. Андерсон вважає, що «феномен висоти» викликаний схильністю людей приймати ризиковані рішення в момент небезпеки.

«Люди більше схильні до ризику, коли виявляються в небезпечній ситуації, – пояснює Андерсон. – Вони випробовують долю в спробі уникнути гіршого».

У випадку з висотою цим ризиковим рішенням стає ідея стрибнути.

«З огляду на те, що мені самому не дуже комфортно на великій висоті, я сприймаю землю як безпечний простір», – розповідає Андерсон.

Звичайно, це звучить як нісенітниця, оскільки стрибок неминуче призвів би до смерті, проте наша підсвідомість (включаючи практику негативного підкріплення і знецінення майбутнього) більше концентрується на короткостроковій перспективі.

«Страх висоти та страх смерті можуть виявитися не настільки вже й близькими, як нам завжди здавалося, – пояснює Андерсон.

Все це нагадує нам, що ми не повинні особливо турбуватися про те, що нам стає тривожно на великій висоті.

«Найнебезпечніше, якщо ви не боїтеся. Відсутність страху приводить до частих повторів ризикованих дій, що зазвичай стають причиною смерті» - говорить вчений.