Де межа самозахисту?
Гарантоване право
Право на «необхідну самооборону» гарантується статтею 36 Кримінального кодексу України. Йдеться про те, що нападнику можна завдавати шкоди, необхідної для негайного порятунку свого життя чи життя інших. Але закон наголошує, що при цьому не можна перевищувати межі необхідної оборони.
Що таке межі необхідної оборони
«Метою самооборони є захист, тож якщо людина після нейтралізації нападника добиває його ногами, то мова про захист вже не йде, і це більше схоже на розправу. Або якщо людина під час сварки після удару в щелепу дістає рушницю та вбиває нападника, то така реакція теж не виглядає адекватною», — пояснює голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.
За вихід за межі необхідної оборони настає кримінальна відповідальність. Вбивство при перевищенні заходів самооборони загрожує виправними роботами на строк до 2-х років, обмеженням волі на строк до 3-х років або позбавленням волі до 2-х років. Завдання тяжких тілесних ушкоджень — громадськими роботами до 240 годин, виправними роботами до 2-х років, арештом до 6-ти місяців або обмеженням волі до 2-х років.
У кожному випадку, коли йдеться про перевищення меж необхідної оборони, слідству й судам доводиться досліджувати комплекс обставин. Один із головних моментів — оцінка мотивів. Якщо доводять, що людина не оцінила рівень заподіяної нею шкоди, покарання можуть скасувати.
Пленум Верховного Суду України ще в постанові 1991 року зазначив, що стан необхідної оборони виникає не тільки в сам момент, коли на вас нападають, але й якщо існує реальна загроза цього.
«Важливо, що не може вважатися перевищенням меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи, або нападу групи осіб, або вторгнення у житло. І це незалежно від тяжкості шкоди, яку було заподіяно нападнику», — каже Олександра Матвійчук.
Як самозахист може стати умисним вбивством?
Існує кілька законодавчих колізій, які можуть надати правоохоронцям підстави інкримінувати людині, яка оборонялась, умисне вбивство. Однак у будь-якому випадку, це все детально досліджується в суді.
— Зброя. Вогнепальна зброя, яку людина застосовує під час оборони має бути зареєстрованою.
— Умисел. Умисними вважатимуться дії, коли людина, наприклад, розуміла, що було достатньо одного удару для дезорієнтації нападника, але на цьому не зупинилася. Це трактується як перевищення меж самооборони.
— Першоджерело. Якщо людина, яка нібито оборонялася, сама була першоджерелом агресії та конфлікту, її дії можуть кваліфікувати як умисне вбивство.
— Тяжкість. У ситуації крайньої необхідності застосовується принцип «меншого зла». Наприклад, якщо злочинець розмахує ножем перед кимось з ваших близьких, а у вас в руках пістолет, то вам варто стріляти в руку з ножем, а не в голову нападника.
Уявна оборона
Іноді людина помилково сприймає певні обставини за посягання на себе. Це зветься уявною обороною. Приміром, коли вночі сусіда сприйняли за грабіжника та вдарили його. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність лише у випадках, коли обстановка давала людині достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала помилковості свого припущення.
З одного боку, законодавство наділяє правом захищатися, з іншого — треба враховувати межі необхідної оборони, щоб з потерпілого не перетворитися в нападника.
