Чому двієчники більш успішні за відмінників?

Багато з нас чули в дитинстві суворий наказ батьків: «Вчися на одні п’ятірки!» А коли приносили погану оцінку (для когось це була і четвірка), то покірно слухали палку тираду мами та годинами студіювали підручники. Як часто показує життя, погоня за оцінками в школі абсолютно даремна. Скільки разів ви стикалися з тим, що вчорашній золотий медаліст приходить влаштовуватися на роботу в компанію, якою керує колишній «ганьба класу», який списував у нього всі домашні завдання?

Спробуємо разом з психологами відповісти на запитання, чому діти, які відстають, часом набагато краще влаштовуються в житті, ніж відмінники.

Не женуться за оцінками

Для більшості відмінників оцінки — це показник успіху: якщо одержав п’ятірку — молодець, чогось досягнув. Щоправда, такий спосіб мислення взагалі не допускає того, що будь-яка оцінка суб’єктивна і залежить не тільки від якості знань, а й від інших факторів, наприклад, від ставлення вчителя, а іноді й просто від його настрою. Ті ж, що відстають, не потребують підтвердження свого успіху гарними оцінками. На шляху до мети вони керуються не схваленням людей збоку, а внутрішньою задоволеністю від виконаної роботи.

Не намагаються заслужити добре ставлення

Для відмінників, як правило, дуже важливо справити на вчителя приємне враження. Саме тому багато з них намагаються бути старанними учнями, тягнути руку навіть на найбільш нудних уроках і беззаперечно догоджати вчителям. Діти з посередньою успішністю зазвичай не намагаються нікого вразити. Вони хоч і відносяться до вчителів з повагою, але не намагаються отримати ласку них.

Як показує досвід, ставши дорослими, такі ж моделі поведінки двієчник і відмінник використовуватимуть і в стосунках з керівництвом.

Не роблять все самостійно

Багато відмінників, навіть давно закінчивши школу, продовжують керуватися правилом «якщо хочеш зробити добре, зроби це сам». Вони зі шкільних часів звикли в будь-якій справі викладатися на 100% і контролювати все особисто, тоді як трієчники, ледарі та дурисвіти використають можливості інших людей залежно від їх здібностей («у Наташі спишу математику, з Петром сяду на хімію»).

У дорослому житті й відмінники, і двієчники продовжують дотримуватися цього принципу: одні тягнуть на собі все, поки не залишаться без сил, інші делегують завдання підлеглим чи колегам.

Дозволяють собі діяти неідеально

У психології відомий термін «синдром відмінника», коли людина будує своє життя за принципом «або робити все ідеально, або не робити взагалі». Жити з таким переконанням неймовірно важко, адже досягти успіху у всіх сферах неможливо. Людина буде або цілодобово сидіти на безперспективній роботі, змушуючи себе ще більше старатися, або, навпаки, ніколи не зважиться зайнятися тим, що їй дійсно подобається, через страх зазнати невдачі.

Не розпорошують свої сили

Двієчник ніколи не буде примушувати себе робити те, що йому не до душі та в чому він не бачить сенсу, а сфокусується на тому, що для нього по-справжньому цікаво. П’ятірочник же буде змушувати себе зубрити до посиніння, лише б не просідати за показниками успішності.

Згодом нерідко трапляється так, що «людина-відмінник» і в дорослому житті витрачає сили на те, що їй не подобається — чи то на ненависну роботу, чи на токсичні стосунки.

Їм є чим зайнятися, крім навчання

Поки однокласники годинами сидять за підручниками, щоб не пасти задніх в гонитві за успішністю, двієчники та трієчники витрачають свій вільний час як душа забажає: читають, займаються спортом, танцюють або просто граються з хлопцями у дворі.

Як відзначають психологи, дітям-відмінникам дуже важко буває розслабитися, адже вони знаходяться в постійному напруження, не тільки розумовому, але і психологічному. На жаль, часто цю проблему п’ятірочники беруть з собою і в доросле життя: їх переслідують безпричинна тривога і страх не виправдати чиїсь очікування.

Уміють приймати не тільки злети, але і падіння

Напевно, всі ми знаємо відмінників, для яких отримати четвірку означало розписатися у власній нікчемності й бездарності. У житті такі люди переживають невдачі дуже болісно, ​​а будь-який, навіть найбільш незначний промах сприймається ними як трагедія. Ті, що відстають, звикли отримувати не тільки гарні оцінки, а й погані. Для них «незадовільно» не кінець світу, а лише оцінка в щоденнику. У житті такі люди набагато легше адаптуються до стресу і швидше відновлюються після провалів.

Готові йти на ризик

Тих, хто колись перебивався з двійки на трійку, навчання в школі навчило діяти за ситуацією, викручуватися, а десь навіть йти на ризик. Їх майбутнє не розписане батьками на кілька десятиліть вперед, а тому вони дозволяють собі мріяти, жити не за планом і легше ставитися до власних помилок.

Якщо двієчник якось зрозуміє, що хоче кинути університет, змінити професію або виїхати жити в іншу країну, то, швидше за все, він це зробить. І, як не дивно, справа йому вдасться.