Мінімалізм - філософія багатих.
Мінімалізм — це ідеологія жебраків. Це спосіб жити економно, коли вічно бракує грошей. Це вибір людей з примітивними потребами й нерозвиненим смаком. Зустрічалися такі думки? Так от, все зовсім навпаки.
Обмеженість засобів примушує робити запаси та чіплятися за речі. Закуповувати пачками шкарпетки на дешевому розпродажі. Прихоплювати в магазині зайву банку тушкованого м'яса зі знижкою. Тримати на балконі зламану етажерку("влітку відвеземо на дачу") і стару шубу на антресолях("її ще можна перешити"). Нічого не викидати — раптом знадобиться.
Крім того, бідність — це вічний страх здатися бідним. Звідси любов до "багатого" інтер'єру, до блиску, надмірності, до "не гірше, ніж у людей". З глибин такого погляду благородна порожнеча мінімалізму здається кричущою ознакою убогості й повного життєвого провалу.
Тільки відчуття "мені достатньо" утихомирює бажання купити ще ось ці прикольні черевики й ту милу сумочку. Тільки людина з достатком може собі дозволити свободу від зайвих речей. Тому що знає: коли їй щось знадобиться, вона просто піде і купить. І тільки пристойний рівень доходу дає можливість оточити себе дійсно якісними речами.
Тому що мінімалізм — це не про відмову, а про твердження. Його сенс не в тому, щоб зробити все порожнім та холодним, а в тому, щоб відмовившись від зайвого, приділити увагу головному. У всьому: в інтер'єрі, одязі, в тому, як проводити вільний час, з ким спілкуватися і на що витрачати своє життя.
Мінімалізм за замовчуванням зовсім не має на увазі аскетичних подвигів, байдужості до комфорту і нелюбові до себе. У ньому може бути присутнім елемент розумної економії, але вона не ставиться основною задачею. Обмежується кількість — а не якість. Навіть навпаки. Чим менше речей, тим більше уваги приділяється вибору кожної з них.
Насправді якщо у тебе єдині туфлі, вони мають бути й зручними, і міцними, тішити око і підходити до усього іншого гардеробу. Дозуючи потік інформації, знаходиш джерела, які найбільшою мірою тебе влаштовують. А чим вужчий твоє коло друзів, тим менше ймовірність, що в ньому опиняться випадкові люди.
Прибічник мінімалізму свідомо відбирає кожен елемент, яким наповнює своє життя. Цим він відрізняється від тих, хто існує серед хаосу випадкового, надмірного, необов'язкового. Той, хто займається таким пильним відбором, вже точно не вибере абищо.
Немає нічого безглуздішого опублікованої в Інтернеті фрази: "В нашій країні й так у більшості населення мінімалізм". Більшості населення такий рафінований стиль життя просто не по кишені. Але головне, що не по нутру.
Дивитися углиб, а не вшир. Знаходити свободу в самообмеженні. Бачити красу порожнечі, незаповненої тиші. Таке не кожному під силу.
