5 ознак, що твоя справа тобі не підходить.
Новий рік нагадує великий понеділок: час змінити те, до чого руки не доходили вже давно. Календарний привід покращити своє життя ніби спонукає піти нарешті до тренажерної зали, перейти на здорове харчування і почати вивчати англійську. Крім того, великі канікули залишають час, щоб тверезо оцінити власні професійні досягнення.
Життя надто коротке, аби марнувати його на те, що не подобається. Особливо якщо витрачаєш на таке чверть усього свого часу. Злети й падіння бувають у кожної людини, але деякі постійно повторювані ознаки можуть свідчити про неправильну траєкторію розвитку. Варто проаналізувати невтішні симптоми, щоб не стати заручником власної нерішучості й ненароком не присвятити все своє життя справі, до якої насправді байдужий.
Відсутність спілкування з колегами
Ми не стверджуємо, що потрібно знати імена всіх похресників шефа: достатньо підтримувати дружні стосунки з колективом. Відчуття, що ти займаєшся не тією справою, може викликати не лише низька оплата праці, а й невідповідність колективу. Це може свідчити ще й про небажання відносити себе до спільноти обраної професії.
Чи не соромишся ти своєї діяльності? Адже комунікація з колегами є частиною обміну досвідом і, як наслідок, професійного зростання. А якщо професійний сленг ріже вуха, а справедливі вимоги боса невимовно бісять, варто змінити місце роботи або вид діяльності.
Недостатнє застосування розумового й творчого потенціалу
Працювати й заробляти кошти гідною працею ніколи не соромно. Особливо коли ти студент і намагаєшся самостійно стати на ноги. Молодь часто підробляє офіціантами, бариста й кур’єрами. Ці професії забезпечать періодичний дохід і цікавий життєвий досвід. Однак якщо не бачиш свого майбутнього в цьому напрямі, то ризикуєш потрапити до «потенційної ями» з комфортними умовами роботи й нормальним рівнем зарплатні, але без самореалізації.
Такою пасткою можуть стати не лише вищезгадані позиції: до лабетів комфорту можна потрапити на будь-якій посаді. Тримай ситуацію під контролем і дій, коли відчуваєш, що у твоїй роботі мало тебе. Раптом ти займаєш чуже місце, хоча ще не знайшов свого?
Відсутність розвитку
Досить очевидний пункт, про який усе ж варто нагадати. Мотивація людини підживлюється досягненнями. Якщо чек бокс із новими професійними вершинами вже припав пилом, це ще одна ознака «не тієї» роботи.
Не тільки працівник дає користь справі, а й справа працівнику. Інакше вона лише забирає, забирає й забирає. Нащо носити паразита за плечима? Ти деградуєш, якщо не розвиваєшся: так втрачатимеш набуті важкою працею навички й компетенції.
Якщо всі можливі перспективи впираються в стіну вимушеної статичності, варто бігти назустріч новим перемогам.
Постійне пересилювання себе
Витримка – дуже корисний скіл. Жодна професія не може запропонувати суцільну насолоду: усюди є негативні сторони. Але якщо робота провокує на постійне «я мушу» замість «я зможу», це тривожний дзвіночок. Коли займаєшся справді своєю справою, труднощі сприймаються як виклики – Еверест, на який хочеться дертися.
Можливо, тобі просто байдуже до цінностей компанії-роботодавця, у якій працюєш, або ж робота не підходить тобі психологічно. У всякому разі, якщо все постійно робити через «не можу», ти почуватимешся нещасним, недооціненим і видушеним, як лимон. Воно того не варте.
Небажання робити краще
Робота «для галочки» не дасть багато користі ні для роботодавця, ні для працівника – вона стає механічною і виконується в режимі робота. Робота не тішать жодні досягнення, тож йому не треба старатися більше, ніж того вимагають. Щоб не заморозити продуктивність на рівні лінивця, слід змінити обставини.
