Радість від роботи, що виснажує кістки.

Я пам’ятаю той тиждень коли переїжджав до своєї власної квартири. Як завжди, я все робив сам. Вантажив, заносив, розставляв по своїм куткам.

Я не мав тоді шаленої кількості меблів, але ті, що були в наявності – зроблені з важкого та щільного дерева. Несучи на останній поверх стільці та крісла, частини дивану, котрі не поміщалися в ліфт, під кінець дня я був повністю виснажений.

Боліло все, аж до кісток.

Але я мушу сказати, що ця тяжка фізична робота була для мене часом радості. Це було справжнім випробуванням для мого тіла, та все ж, воно залишило найкращі враження, змішані із втомою, насолодою та вдячністю.

Наступного дня я відпочивав, і відчував себе повністю живим, присутнім у цьому світі. Я нікуди не поспішав і не відволікався на незручності. Я зрозумів, що вчора взяв усі труднощі та стрес на себе, прийняв їх як належне, та зробив усю роботу без скарг та пошуку виходів.

Згодом мені так сподобалось це відчуття, що я вирішив спробувати щось схоже в повсякденному житті.

Виявилося, що найчастіше я відчуваю себе так, коли майже кричу від болю у м’язах, коли озираюся на день із задоволенням від виконаної роботи, розуміючи, що я зробив усе можливе аби досягти поставленої цілі.

Щоб відчути таке задоволення, потрібно просто відпочивати. Так, після виснажливої праці, болітиме все тіло, але ти будеш вдячний, що воно є і відновлюється. Ти будеш розуміти, що це відновлення важливе для подальшого зростання. Ти будеш розуміти, що сьогодні ти заслуговуєш на відпочинок.

Всю повсякденну роботу ми повинні робити до болю в кістках, до втоми, щоб кожного проклятого вечора ми могли справді відпочити, усвідомлюючи, що прожили день не дарма.

Пиши в коментарях, як ти відпочиваєш після важкого робочого дня.