Як ми думаємо: словами, картинками чи інакше?
Дослідження внутрішнього мовлення є напрочуд складним завданням. Чи думаємо ми зазвичай словами або образами? З ким найчастіше ми розмовляємо подумки? І чи здатні ми ясно усвідомити, що відбувається в нашому мозку у певний момент?
Про що ви думали секунду тому? Або, точніше, як саме ви про це думали? Відповісти на це запитання складніше, ніж здається.
Психолог Рассел Гелберт з Університету Невади у Лас-Вегасі вже кілька десятиліть вивчає, що відбувається у свідомості людей.
Дослідник виявив, що думки, які проносяться в нашій голові, є набагато різноманітнішими, ніж можна було б припустити.
"Багато людей вважає, що вони думають словами, але вони помиляються",
- пояснює він.
За роки досліджень Гелберт вивів п'ять категорій думок: внутрішнє мовлення, яке відбувається у дуже різних формах, внутрішнє бачення (може містити зображення предметів, які бачили в реальному житті, або уявних образів), почуття, як-от гнів чи радість, сенсорне усвідомлення (приміром, усвідомлення того, яким є на дотик килим під вашими ногами), несимволізовані думки.
Ці останні важко визначити, це - й не слова, і не образи, але це - також думки і вони, безсумнівно, присутні у вашій свідомості.
Кожна категорія може мати дуже різні прояви. Внутрішнє мовлення, приміром, може відбуватися у вигляді одного слова, речення, якогось монологу чи навіть бесіди.
Що таке внутрішній діалог, відомо будь-кому, хто колись репетирував важливу розмову чи обмірковував аргументи у суперечці.
Але людина, з якою ми розмовляємо подумки, це не хтось інший - зазвичай цей голос належить іншому боку нашої особистості.
Під час дослідження 2015 року Мальгожата Пучальська-Василь, психолог з Люблінського католицького університету імені Павла II, попросила студентів описати види внутрішніх голосів, з якими вони розмовляли.
Дослідниця склала список чотирьох найпоширеніших внутрішніх співрозмовників. Ними стали - вірний друг, батько або мати, пихатий суперник і безпорадна дитина.
Кожен голос може спливати у різних ситуаціях - батько критикує з турботою, пихатий суперник зосереджується на успіху, а не на підтримці. Ми примірюємо на себе ці різні ролі, щоби впоратися з непростими ситуаціями, як-от складний іспит або спортивна гра.
Нещодавно Гелберт почав поєднувати свій метод дослідження з МРТ-сканами мозку. Його дослідження показало, що те, що люди кажуть про свої думки, і те, що насправді відбувається в їхньому мозку, збігається.
Утім, дослідники наголошують, що вони не роблять узагальнень, а їхні висновки стосуються лише учасників експерименту.
Фаміра Рейсі, співробітниця Лабораторії внутрішнього мовлення при Університеті Маунт-Роял у Канаді, та її колеги нещодавно застосовували інший метод дослідження думок.
Вони просили учасників перелічити думки, які виникали в їхній голові одна за одною у певний час.
Результати виявилися схожими на те, що з'ясували попередні дослідження. Під час виконання своїх повсякденних справ люди розмовляли із собою подумки про все: від навчання до своїх емоцій, інших людей та самих себе.
"Достатньо досліджень свідчать, що внутрішнє мовлення відіграє важливу роль у регуляції поведінки, вирішенні проблем, критичному мисленні, міркуванні про майбутнє",
- зазначає Фаміра Рейсі.
