Джулі К. Браун: журналістка, яка змінила систему, викрила Епштейна та не отримала за це Пулітцерівську премію
(Редакторський переклад Сергій Чернявський по відкритим джерелам)
Джулі Найп Браун (1961) журналістка-розслідувачка газети Miami Herald. Браун виросла в неповній сім'ї-тільки мама займалася ії вихованням. Покинула дім у 16 років і працювала різноробочою, перш ніж змогла дозволити собі вступити до коледжу. Вона закінчила з відзнакою Університет 1987 році, отримавши ступінь з журналістики. Після коледжу працювала у Philadelphia Daily News, перш ніж приблизно у 2000 році приєднатися до Miami Herald.
Працюючи в Miami Herald , Браун провела чотири роки, досліджуючи моделі жорстокого поводження у тюремній системі Флориди. Її репортерська робота спонукала до проведення у 2018 році федерального розслідування порушень громадянських прав у виправній установі Лоуелла в Центральній Флориді.
Саме вона вважається авторкою повторного відкриття справи про сексуальне насильство проти Джеффрі Епштейном, завдяки серії звітів, опублікованих у листопаді 2018 року. Саме вона розпочала розслідування справи Епштейна на початку 2017 року та наполегливо викривала факти про велику кількість обвинувачів та кампанію тиску, спрямовану на їхнє мовчання. Браун виявила 80 потенційних жертв (яким було 13 та 14 років на момент насильства) та задокументува-ла вісьмох осіб, які погодилися розповісти свої історії.
У 2008 році Епштейну дозволили визнати себе винним лише у двох правопорушеннях, пов'язаних із проституцією на рівні штату, хоча секс з неповнолітніми дівчатами юридично вважається зґвалтуванням. Секретна угода, яку тодішній прокурор США Алекс Акоста уклав з Епштейном, призвела до зникнення федеральних звинувачень у торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації , закриття розслідування ФБР , яке могло б виявити десятки жертв, та надання імунітету будь-яким можливим співучасникам, що захищало впливових чоловіків. Репортаж Браун про угоду у 2018 році викликав критику Акости, який на той час став міністром праці США , і на нього чинився тиск з вимогою піти у відставку. Зрештою, він пішов у відставку після того, як Епштейна заарештували та висунули звинувачення у липні 2019 року.
Після повторного арешту Епштейна багато з колег хвалили Браун та газету Herald за їхні репортажі. «Ось що трапляється, коли репортер відмовляється відмовитися від статті», – написала у Твіттері газета The Columbia Journalism Review після арешту Епштейна.
Джеффрі Берман, федеральний прокурор Південного округу Нью-Йорка, також зазначив на прес-конференції, що його команді «допомогли чудові журналістські розслідування». Але вона написала у відповідь у Твіттері: «Справжніми героями тут були мужні жертви, які зіткнулися зі своїми страхами та розповіли свої історії». Статті Браун були зібрані під назвою «Перекручення правосуддя» та знову з’явилися в соціальних мережах.
То чому ж вона не отримала Пулітцерівську премію?
Попри те, що серія «Правосуддя збоченців/Перекручення правосуддя» (2018) спричинила відставку міністра праці Олександра Акости та арешт Джеффрі Епштейна, у 2019 році Пулітцерівська премія обійшла Браун стороною.
Згідно з критичним листом та аналізом, опублікованим у Gatestone Institute, навколо цього рішення розгорілася суперечка. Адвокат Алан Дершовіц, який представляв інтереси Епштейна (і як виявилося також користувався його послугами), відкрито звертався до Пулітцерівського комітету з вимогою не нагороджувати Браун, називаючи її розслідування «фейковими новинами» (fake news) та звинувачуючи у викривленні фактів щодо угоди 2008 року. Крім того, професійна спільнота вказувала на можливу консервативність комітету, який віддав перевагу висвітленню трагічних подій (стрілянина в Паркленді), а не перегляду «старої» справи, яку Браун фактично реанімувала.
Тож незважаючи на те, що серія розслідувань Браун під назвою «Perversion of Justice» вважається одним із найвпливовіших зразків сучасної розслідувальної журналістики, вона не отримала Пулітцерівську премію у 2019 році. Згідно з матеріалами критиків (зокрема видання Gatestone Institute), це викликало значний резонанс у професійній спільноті.
Критика рішення: Деякі дослідники медіа припускають, що Рада могла вважати розслідування «запізнілим», оскільки перші факти про Епштейна були відомі ще за десятиліття до того. Однак саме Браун вдалося знайти нових жертв та розкрити роль Александра Акости (тодішнього міністра праці США) у підписанні таємної неправосудної угоди. Відсутність премії для Браун часто називають одним із найбільших прорахунків комітету, наголошуючи на тому, що її робота привела до реальних політичних наслідків -відставки міністра та арешту злочинця.
Тож ії розслідування 2017 року щодо Джеффрі Епштейна отримало численні журналістські нагороди, зокрема премію Джорджа Полка. І вона потрапила у 200 найвпливовіших людей США 2020 року по версії журналу TIME.
Свій Пулітцер вона отримала, коли була членом команди Herald, яка отримала цю премію у 2022 року за висвітлення обвалу кондомініуму в Серфсайді.
Книга «Perversion of Justice: The Jeffrey Epstein Story» що вийшла у липні 2021 року, стала бестселером. У ній детально описано не лише злочини Епштейна, а й шлях самої журналістки: як вона роками боролася зі скепсисом редакторів, обмеженими ресурсами регіональної газети та залякуваннями з боку адвокатів мільярдера.
Cтаном на лютий 2026 року, книга набула нової хвилі популярності через масове розсекречення нових файлів Міністерством юстиції США (так званих «файлів Епштейна»). Браун продовжує активно коментувати ці документи, вказуючи на те, що багато впливових імен досі залишаються прихованими або потребують детальної перевірки.
Проєкт екранізації за книгою Браун наразі перебуває на етапі активного виробництва. Команда: Виконавчими продюсерами виступають Адам Маккей («Влада», «Гра на пониження») та Кевін Мессік. Джулі К. Браун залучена як продюсерка та консультантка сценарію. За останніми даними, після затримок, викликаних страйками сценаристів, робота над міні-серіалом триває. Проєкт позиціонується як драматичне розслідування у стилі фільму «В центрі уваги» (Spotlight).
Ії статті це доказ того, що розслідувальна журналістка досі є найдорожчим, але й найвпливовішим продуктом регіональних та гіперлокальних медіа.
UPD. Центр етики та державної служби Школи права Університету Маямі (Miami Law) також відзначив репортерку-розслідувачку газети Miami Herald Джулі К. Браун 18-ю щорічною премією імені Вільяма М. Гвевелера (William M. Hoeveler Award). На честь Браун юридична школа провела віртуальну церемонію нагородження.
«Для мене велика честь отримати цю нагороду, названу на честь юриста, який мав гідність і мужність виступати проти несправедливості, навіть коли судова влада іноді ставилася до цього несхвально», — сказала Браун. «Сьогодні як ніколи важливо обирати менш протоптаний шлях. Суддя Гвевелер (який, як і я, є випускником Університету Темпл у Філадельфії) краще за будь-кого знав, як важливо бути на правильному боці історії. На жаль, тут, у Південній Флориді, досі є люди, причетні до жахливого викривлення правосуддя у справі Джеффрі Епштейна, які залишаються на неправильному боці історії».
Браун найбільш відома як репортерка, яка розкрила та вела справу про сексуальну експлуатацію, що стояла за постаттю Епштейна. Її серія розслідувань «Perversion of Justice» принесла їй численні нагороди, зокрема премію Джорджа Полка 2018 року, і призвела до відставки міністра праці США Алекса Акости. Це була її друга премія Полка; першу вона отримала у 2014 році за репортажі про жорстоке поводження з психічно хворими ув'язненими у в'язницях Флориди.
Стисло, що поки знайдено у файлах Епштейна читати https://www.facebook.com/orientirs/posts/pfbid02pjrxyNh4mV8cFPMaWEu5mADp6yky7GfQVnvHjkQMJGvyoJNyjZtxjafyzqWFDCA3l