Новий політичний сезон — новий Голова Верховної Ради України?

Нещодавно стало відомо про конфлікт між парламентською більшістю і Дмитром Разумковим, обраного на посаду Голови ВРУ голосами цієї ж більшості. Засоби масової інформації переконливо демонстрували розкол і публічну полеміку в ЗЕ-команді між спікером парламенту, першим заступником голови ВРУ і головою партії «Слуга народу». Нагадаємо, що Дмитро Разумков до свого обрання очолював партію «Слуга народу». Згодом голова ВРУ повідомив, що готується його відставка, а в Раді відкрито обговорюють імовірність усунення Разумкова з посади. Він вважає, що у парламенті деяким депутатам пропонують від 50 до 100 тисяч доларів за підтримку відставки.

«Спікер опозиції» — провладна партія вважає, що Дмитро Разумков часто гальмує законопроєкти Офісу президента та «Слуг народу». Сам спікер запевнив, що у відставку не збирається і не має наміру змінюватися на догоду тій чи іншій фракції.

Це не перший конфлікт між провладною партією і Головою ВРУ. Дмитро Разумков не погодився з думкою однопартійців, коли розглядали закон про продаж землі. Попри невдоволення президентської фракції, він проводив розгляд тисяч поправок до цього закону, перш ніж він був ухвалений.

У Раді вже давно говорять про амбіції Дмитра Разумкова як самостійного політика. Аналогію можна провести із ситуацією у 90-х. Коли Леоніда Кравчука у 1991 році обрали Президентом України, він фактично передав посаду Голови ВРУ своєму найближчому соратнику Іванові Плющу, який був першим заступником Кравчука у період відновлення української незалежности. І здавалось, що конфлікту між новообраним Президентом України й Головою ВРУ і бути не могло, однак І. Плющ досить швидко став самостійним політиком, який не погоджувався із думкою Президента.

Можна припустити, що такі ж амбіції має і Дмитро Разумков. Президенту України й членам партії «Слуга народу» не імпонує, що голова ВРУ прагне мати власний політичний імідж, адже це може стати загрозою президентській вертикалі.

Отже, з цього можна зробити висновок, що зелена монобільшість хоче зберегти владу у своїх руках й обрати на посаду спікера людину, яка буде діяти в інтересах Президента і самих однопартійців.