Повертання

Мені ніколи не доводилося міркувати у соцмережах рідною мовою. Мабуть, година настала! Хоч можливо деякі люди навколо мене казатимуть що це не найкращий час. Вони праві. Це не треба пояснювати. Але я дуже цього бажаю!

Колись, більш ніж половина мого віку тому, я почув пісню, якої ніколи раніше не чув. Сидячи одного разу на кухні батьківської квартири та слухаючи радіо. Пам'ятаєте, яке воно було, дротове радіо? Можливо у когось воно і зараз існує. Це було на порозі цього тисячоліття. Я був юний, переповнений юнацькими надіями, мріями та невпевненістю.

Пісня, яка мене схвилювала, була українською мовою, яка мені вельми знайома з дитинства. Цією мовою, у ранньому віці, до мене зверталася мати. Тому мені не було складно зрозуміти цю пісню. Зараз, згадуючи про цю мить, я більше дивуюсь іншому: чому на російському радіо звучала українськомовна пісня? Мабуть, це була власна ініціатива якогось співпрацівника цього радіо.

Коли пісня закінчилась, ведучий оголосив автора, ім'я якого я постарався запам'ятати. Також, я запам'ятав один рядок з пісні, який виявився її назвою: Це був Андрій Панчишин з піснею "Звідкіля ідеш, чоловіче добрий". Більше ніж п'ятнадцять років, мені не траплялося слухати її ні разу. Але, пам'ятаючи її назву та автора, вже живучи у Петербурзі, одного разу я розшукав цю пісню у мережі. На жаль, не вийшло знайти кращої якості ніж те, що я зараз публікую.

Звідкіля ідеш? - Андрій Панчишин

Звідкіля ідеш, чоловіче добрий?
Сядь біля вогню, я підкину дров
Незабаром ніч, відпочинь з дороги
Расскажи мені - звідкіля ідеш?

Звідкіля ідеш, чоловіче добрий? Сядь біля вогню, хвильку відпочинь
На узбіччі досить хмизу, щоб вогонь горів до ранку
Хтось же мусить запитати: Звідкіля ідеш, звідкіля ідеш?

Звідкіля ідеш, чоловіче добрий? Сядь біля вогню, я заварю чай Завтра вдосвіта я тебе розбужу Розкажи мені: звідкіля ідеш?

Звідкіля ідеш, чоловіче добрий? Розкажи мені, поки зморить сон Не кажи куди і за чим мандруєш Бо туди ідеш, звідки я прийшов, звідки я прийшов.

Приспів:
Я зупинився тут
Я далі не піду
На узбіччі досить хмизу, щоб вогонь горів до ранку
Хтось же мусить запитати: Звідкіля ідеш, звідкіля ідеш?

На багато років моїх мандрівок, слова "Звідкіля ідеш?", були мантрою, звертанням до себе. Це абстрактне питання цікавило мене значно більше, ніж питання "Куди?". У мене досі збереглася звичка запитувати нових знайомих: "Звідкіля ти?". В давнину, назва місця, звідки людина прийшла, іноді ставало частиною його прізвища.

Зараз, в цьому жахливому році, як ніколи ясно я відчуваю та усвідомлюю відповідь на це питання. Воно напевно багатьом здасться дивним або незвичним тому, що для них спочатку мало відповідь. Колись я завершу шлях свого повертання. Бо зараз це очевидно: іду я туди, звідки прийшов.
Вельми сподіваюся встигти повернутися, бо немає місця краще!