ДУХОВНА КРИЗА В ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Кілька місяців тому до мене звернулася колишня клієнтка (Олександра) - власниця невеличкого приватного бізнесу, молода жінка, яка (як мільйони подібних їй) облишила житло в окупованому регіоні, налагоджений бізнес, улюблене місто, класний дитячий садок тощо і була вимушена почати нове життя у вимушеній еміграції.
Певний час пішов в неї на облаштування побуту, складні бюрократичні процедури за кордоном, адаптацію дитини…А після цього встало питання – що робити далі, чим займатися, як заробляти на життя-буття.
Саме з цим питанням вона прийшла до мене в коучинг #coach майже 2 роки тому і завдяки нашій спільній роботі вона створила невеличкий, однак класний неординарний бізнес за кордоном.
І от минув час і до мене повертається ця мила і неймовірно сильна людина з потухшими очима і з запитом «про вигоряння».
Вона розповіла, що відчуває втрату сенсу життя, не знаходить радості у раніше приємних аспектах, її переслідує почуття тотальної порожнечі. Крім цього Олександра мала також відчуття втрати контролю над власним життям, сумніви у своїх діях та рішеннях.
І на це все нашарувалося відчуття тотального внутрішнього спустошення, тривожність, невпевненість у власних цінностях та переконаннях.
Ми кілька тижнів працювали в діагностичному форматі (як я називаю «Аудит життя») #психология виявили доволі очевидні причини:
- примусова зміна звичного способу життя
- втрата того, що було цінним та до чого людина цілеспрямовано йшла великий шмат життя
- різного роду втрати близьких людей (когось на фронті, з кимось з’явилися ідеологічні розбіжності, які не можна подолати; хтось в інших часових поясах; хтось «бідний-нещасний» почав її зневажати за її «гарне успішне життя за кордоном» тощо)
- стрес від побудови власного бізнесу в чужій країні виявився для неї надто важким і став тією «вишенькою на торті», яка виявилася останньою краплею…
І от на тлі усього цього Олександра і відчуває, що вона м’яко кажучи, вигоріла…вигоріла від життя, від нескінченого валу проблем, від самого факту відсутності на кого спертися…Нічого не хочеться, нічого не радує, робота, яка налагоджувалася так ретельно та тривало не приносить ні радості, ні задоволення.
«Безпечна комфортна сита стабільна» країна Європи викликає втому та бажання втікати світ за очі.
Не хочеться ні смачних «заморських крабів з омарами», а «хочеться хотіти» борщу та квашеної капусти..
Не зрозуміло «взагалі навіщо це усе і коли воно закінчиться»
І якщо перша наша співпраця проходила виключно в коучинговому #коучинг форматі (це була робота щодо постановки цілей, технології для їх досягнення, планування чітких кроків вперед, визначення строків-дедлайнів тощо), то зараз це була скоріше діагностично-терапевтична робота в абсолютно іншому форматі (трансцендента психологія).
І от - в ході роботи з’ясувалася дуже «проста складна історія»: людина знаходиться в дуже глибокій духовній кризі, коли одні сенси втрачені, а інші – людина не може віднайти…Колишні алгоритми успіху не працюють, а як знайти впровадити в життя нові – людина просто не знає.
Олександра відчуває, що знаходиться у повному духовному спустошенні і тотальній самотності, почувається повністю відокремленою від «своєї зграї», повністю загубленою, в безнадії та меланхолії. Їй здається, що внутрішній маятник просто застряг на негативі.
Однак – !!і це дуже цінно!!, у жінки є розуміння, що з цим точно варто щось робити, саме воно не зникне.
Натомість, багато людей намагаються «вилікувати» це за допомогою ліків чи приписів психолога. І часто людям незрозуміло: чому таке лікування неминуче змушує людину почуватися ще більш самотнім, розчарованими і спантеличеними.
Однак мої клієнти мені дякують саме за те відчуття «незламності», які вони набувають після нашої спільної роботи, мені вдається допомагати людям насправді відчути, що після темряви завжди настає світанок!
Я дуже добре розумію, як важко відчувати повне психологічне та духовне спустошення, я сама кілька разів в житті була на цьому дні, і точно знаю, що хоча це почуття здається нескінченним, в кінці тунелю все ж таки є світло, варто тільки пам'ятати про це і знати, куди рухатися, де вихід!
А Олександра прийшла до мене якраз після тривалого лікування від депресії, яке їй люб’язно запропонували в заморській країні.
І от, в пошуках причин, чому антидепресанти їй допомогли тільки тимчасово, але проблема вирішена не була і за пів-року повернулася ще з більшою інтенсивністю, ми з нею і почали розбиратися, в чому може бути відмінність між її станом «безнадії» та класичною клінічною депресією.
На мою думку, основна відмінність між звичайною депресією та подібними кризами полягає в тому, що звичайна депресія зазвичай егоцентрична, тоді як подібні кризи (і криза «середнього віку» є одним з їх різновидів) духовні і мають «філософський» (екзистенційний) характер. Депресія проходить на тлі жалю, провини, образ на життя та питань «За що мені це?», тоді як криза Олександри супроводжується екзистенційними роздумами, такими як «чому я тут?», «яка моя мета?», «що маю усвідомити завдяки усім цим складним обставинам життя?» тощо.
Крім того, коли депресія закінчується, у житті мало що змінюється з точки зору переконань, цінностей та звичок, людина повертається в «базовий стан».
ПЕРЕХІД НА НОВИЙ РІВЕНЬ
А криза – це завжди перехід на новий рівень!
Коли успішно подолану таку екзистенційну кризу, то все у житті людини змінюється, життя вже «не стає» колишнім. Людина налагоджує зв'язок з Всесвітом (Богом, Сенсами, назвіть як завгодно). Цей складний шлях залишає незабутнє враження - він повністю трансформує людину.
Коли людина виходить зі своєї темної ночі, вона виявляє:
-як багато речей втратили для неї цінність…
-як багато людей поруч є нещирими, нечесними, і взагалі – незрозуміло для чого вони присутні у моєму житті
-як мало потрібно, щоб відчувати себе щасливим
- багато подій, які раніше відчувалися як капєц-капєц – виявляється, сталися на краще
тощо
По суті відбувається крах ілюзій, таке собі екстра-дорослішання.
У людини трансформуються цінності та з’являються справжні сенси, які належать тільки їй (а не мамі-татові, чоловіку-дружині, країні-суспільству, дітям-онукам тощо).
Людина починає жити своє життя. Це неймовірний кайф!
На мою думку, більшість людей проходять свій життєвий шлях, навіть приблизно не розуміючи цього.
От як раз через це, такі кризи я вважаю неймовірно цінними! Однак, не маючи знань, навичок, інструментів, шляхів, опор, проживати це насправді дуже і дуже складно.
В нашій з Олександрою роботі ми розбирали багато глибоких екзистенційних питань: наприклад, «чому я жива, хоча могла загинути в березні 2022?», «чому хороші люди гинуть?», «що таке правда?», «у чому моє призначення?», «що таке Бог і чи є потойбічне життя?» і «у чому сенс мого життя?»…
За результатами нашої роботи зі слів Олександри, їй нарешті вдалося познайомитися з самою собою справжньою..
Наступним етапом нашої співпраці ми спланували «побудову» її нового життя у відповідності з цими справжніми цінностями, новопроявленими сенсами, у резонансі з голосом її душі…
Чи можливо усвідомити усе-це-от-усе іншим шляхом, не скочуючись у кризу, не зазнаючи величезних втрат і болю? Особисто я таких випадків не бачила…
У всього є ціна та наслідки. Подібні кризи не виняток. Адже коли метелик має вийти зі свого кокона, він змушений боротися, докладати зусиль, щоб зміцнити свої крила. Якщо хтось передчасно звільнить метелика з кокона, він не зможе літати, бо його критична стадія загартування лишилася непройденою.
Те ж саме і з деревами. Їх має потріпати вітер, щоб деревце стало міцним і сильним, щоб зрештою воно вижило у шквальний вітер.
Стреси та кризи - при правильній «співпраці» з ними - необхідні нам саме для духовного та психологічного дозрівання. Іншими словами, саме внутрішні метання допомагають «змити бруд» з нашої душі, щоб ми могли побачити її спра-вжноь-ю.
Такий процес - це смерть Его, яке заважає трансформації душі та прояву Духу. Якщо людина намагається оминути такі етапи (що зустрічається дуже-дуже часто – занурюється в роботу, в алкоголь, в нескінченну зміну партнерів, у когось це - подорожі, навіть народження дітей часом є спробою оминути цю кризу, у когось беззмістовні тусовки-паті-івенти, способів насправді сила-силена), уникнути важкої психологічної роботи або боїться руйнування старих обмежуючих структур, то вона не здобуде ні ресурсів, ні умов для прояву своєї вищої духовної природи. І це з часом неодмінно призведе до ще глибшого занурення в таку небажану та непрошену кризу.