Ще раз про копів і чи все так із їх проспектами
Чи вміють в Рейнджерс виховувати таланти?
Багато точиться розмов про систему підготовки проспектів у копів. Є певна думка, що вони не вміють виховувати гравців і забігаючи на перед, я й сам дещо притримувався такої самої думки останній час… до сьогоднішнього дня. Однак тепер вважаю, що проблема в іншому. А як визначити, що система підготовки в них не пасе задніх? Це така річ що не ти не візьмеш її в руки, не можливо спробувати на присмак чи запах. Що вважати мірилом серед гравців, обраних на драфті, коли є момент - або він виправдав сподівання або ні? Тож аби не винаходити «лісапета» ми візьмемо просту істину – гравець, що зіграв принаймні 100 ігор на дорослому рівні, є таким котрий виправдав сподівання. Все просто. Чому саме таке число. Ну по-перше це та база, яка дає нам зрозуміти, що всі причетні до процесу його доводження до оптимального рівня розвитку 99 раз переконались у своєму правильному шляху, бо гравець котрий не виправдовує очікувань він не буде багато грати. Дотепно? Здається так. Вибірка у 10-20-30 матчів є мабуть не зовсім об’єктивною, бо тоді не враховуються супутні фактори – травми, зміна підходу в тренуваннях, середа проживання тощо. Отож – сотня матчів на дорослому рівні.
Широта вибірки. Тут здається слід зробити певний аналіз не беручи до уваги результати виборів за останні 3 чи 4 роки, натомість зосереджують на гравцях котрі обирались з 2010 року. Саме такий діапазон на мою думку є об’єктивним часом для проведення дослідження.
Глибина вибірки. Не буду влазити в сутності вибору гравця у першому чи третьому або сьомому раунді. Ми не досліджуємо фактор таланту і навичок. Є база, котра визначена нами вище – зіграв стільки то і все. Якому гравцю слід пробігти 10 км а кому 3 з метою вийти на певний рівень, чи наприклад підтягнутись разів 5-7 то залишимо для наступного разу.
Звісно у Вас можуть бути свої пропозиції, імовірно більш кращі ніж заданий підхід. Гаразд пропонуйте.
Драфт 2010 року дав 7 гравців. З цих семи гравців лише один Йеспер Фаст зіграв вже 703 матчі. Ще можна згадати Ділана «гробовщика» МакІлрата, але він не дотягнув трішки – всього навсього 85 поєдинків. Йеспер в копів зіграв у 422 матчах регулярок (тут і далі буду брати тільки матчі регулярного сезону, а у випадку якщо до сотні не буде доставати певне число то тоді зазирну і в стату постсезону, хоча в загальному сенсі тут принципової різниці не має - якщо вона є тоє) і зараз продовжує грати у Кароліні. На цьому все, тобто з 7 лише 1 гравець.
Драфт 2011 року дав 6 гравців і один з них Дж. Ті. Міллер якого ми добре знаємо. 820 ігор (з них за копів – 341) Отже з 6 лише 1.
Драфт 2012 року дав 4 гравців і тут можна згадати Бреді Шєя з його 641 грою загалом і 307 в копів. Крістоваль Найвіс зіграв у 76 і мабуть ми його не будемо включати. Таким чином з 4 лише 1.
Драфт 2013 року був одним із найбагатших в історії Рейнджерс. Павло Бучнєвіч – 548, Ентоні Дюклер – 568 (правда тільки 18 ігор), Райян Грівз – 397 (не провів жодного матчу, а через 5 років заграв саме після відходу з команди і на мою думку є одним із найбільш недалекоглядних рішень Хортона і тп). З 5 гравців – 3!
Драфт 2014 року – З 7 гравців можна лише згадати шєстьоркіна з його 236 іграми на теперішній день.
Драфт 2015 року – є одним із самих провальних бо з 7 гравців жоден не склався на рівні НХЛ.
Драфт 2016 року – знову вистріл в молоко. 6/6 мимо.
Драфт 2017 року – Був більш вдалим ніж два попередні. Ліас Андерссон – 110 матчів, Філіп Хітіл – 361 і до сих пір грає та Морган Баррон, що був обміняний з команди, але вже зіграв у 216 поєдинках хоча за Рейнджерс провів лише 18 ігор. Отже з 7/3
Драфт 2018 року – один із найбагатших в історії по кіл-сті обраних гравців – 10. І не поганий по показникам. Так Андре Міллер зараз награв на 322 матчі, Нільс Лундквіст – 167 ігор, але в Рейнджерс лише 25 матчів. Тому 10/2
Драфт 2019 року – 8 гравців. Каапо вже поїхав, проте зіграв у 330 іграх. Є Закарі Джонс – 94 і про нього мабуть слід говорити в позитивному сенсі. Є Адам Едстрьом котрий зараз постійно грає. Отже з великою натяжкою аби мене не звинуватили у невиправданій жорсткості 8/3
Драфт 2020 року – 9 гравців. Алекс Лафреньє – 329, Брендан Шнайдер – 237 і відкриття цього сезону Вільям Куллє з 116 іграми! Хоча, я тут ще згадав би Метта Ремпі))) бо його чекає велике майбутнє! Він не досяг нашої планки, однак я вважаю, що він може стати легендою. Тому 9/4.
Підсумок: з 76 гравців – 19 зіграли на дорослому рівні і не просто зіграли, а заграли і у більшості з них кар’єри в розквіті сил! 19 гравців це до слова, кожен 4-й гравець, що як на мене є хорошим показником.
Можемо ми себе перевірити на фоні інших з подібним підходом? Чому ні. Ну наприклад Тампа за той же період 83 і 26 або кожен 3-й гравець. Монреаль 80/20 чи кожен 4 гравець. Едмонтон з 82 гравців 27 або кожен 3-й гравець. Можна і більше команд взяти і процідити за подібним підходом, але здається все більш менш на рівні з іншими командами, тож говорити про слабку систему підготовки гравців не приходиться.
Натомість з великою імовірністю можемо говорити про такі тенденції, як те що не всім дається час на «розкритись» і вони відповідно більше заявляють про себе в інших командах – приклад Лундквіст зразка першого сезону, Баррон, Дюклер тощо.