Монік Джексон впевнена, що підхопила Covid-19 на початку пандемії, але майже пів року по тому вона все ще хворіє.

Усвідомлюючи, що її випадок рідкісний, вона веде ілюстрований щоденник своїх симптомів та марних спроб отримати лікування. Прочитати щоденник Монік можна на її Instagram сторінці @_coronadiary.

Монік захворіла одночасно з подругою після того, як вони разом їхали у потягу. Це сталося у березні. Спочатку їй здавалося, що хвороба проходить легко, але симптоми не зникали. Пів року по тому вона все ще не розуміє, що відбувається з її тілом.

Перші два тижні пройшли наче в тумані - вона відчувала таку втому, що ледве вставала з ліжка. У Лондоні ще було холодно, але вона лежала майже без одягу і тримала кульок із льодом на голові, щоби охолодитися. Усі термометри розкупили, але вона припускає, що в неї була лихоманка.

Після тижня хвороби їй стало важко дихати. Приїхала швидка, але лікарі сказали, що рівень кисню у неї в нормі. "Вони сказали мені, що з огляду на симптоми, у мене, швидше за все, панічна атака". Тест на Covid-19 їй не зробили. У березні у Великій Британії тестів було мало, їх тримали для найважчих випадків.

Монік спробувала лікуватися народними засобами. Але коли вона їла сирий часник або перець чилі, вона з подивом усвідомила, що не відчуває смаку. Вона була дуже-дуже втомлена. "Мені ледве вистачало сил відправити СМС кільком людям".

Через два тижні деякі симптоми зникли, але вони змінювалися іншими. "У мене защемило в грудях. Нестерпний пекучий біль з лівого боку. Я подумала, що це - серцевий напад".

Вона зателефонувала 911, і вони порадили прийняти парацетамол. Вони сказали, що деяким людям він допомагає полегшити біль, хоча чому - незрозуміло.

Парацетамол допоміг, але майже одразу в неї почало пекти "як вогонь" у горлі і шлунку після їжі. Лікарі припускали, що в неї виразка. І лише пізніше вони зрозуміли, що гастрит також був симптомом вірусу.

Приблизно через шість тижнів у Монік почалося печіння при сечовипусканні та біль у попереку. Лікар прописував їй три різні цикли антибіотиків, доки не з'ясував, що це не бактеріальна інфекція.

"Це були справжні тортури"- каже вона.

Минали тижні, одні симптоми замінювались іншими, стаючи дедалі химернішими. Біль у шиї супроводжувався дивним відчуттями у вусі. Синіли руки, і їй доводилося тримати їх під теплою водою, щоби відновити циркуляцію крові.

"Я продовжувала телефонувати з приводу нових симптомів, і мене почали запитувати, як у мене із психічним здоров'ям? - розповідає вона. - Тобто лікарі почали підозрювати, що проблеми не з фізичним болем".

У неї з'явилися дивні висипання по всьому тілу, червоніли пальці ніг. Іноді вона прокидалася з гострим болем у різних частинах тулуба.

Одного вечора, розмовляючи зі своєю подругою телефоном, Монік відчула, що в неї опустилася права сторона обличчя. Вона підійшла прямо до дзеркала, але обличчя виглядало нормальним. Вона злякалась, що це міг бути інсульт, але лікарі не знайшли жодних ознак.

У неї також були дивні відчуття в усьому тілу. Часом їй здавалося, що хтось хапає її за ногу руками або лоскоче волосками обличчя - іноді вона відчувала це навіть у роті.

Тест на коронавірус їй зробили лише через дев'ять тижнів, коли уряд Великобританії зміг забезпечити тестами людей у достатній мірі. Результати тесту виявилися негативними. Це означало, що вірусу в неї не було, хоча він міг бути раніше. Вона відчула величезне полегшення, адже тепер вона не могла заразити своїх друзів і родину. Але звикнути до цього було непросто.

"Почуття, що ти заразний, не минає одразу", - написала вона пізніше у своєму щоденнику".

Насторожувало й те, що їй не ставало краще.

Через чотири місяці після того, як вона захворіла, у неї покращилося дихання. Якщо спочатку вона не могла піднятися сходами без перепочинку, у липні вона вже легко це робила.

Але одного разу вона спробувала прибрати свою кімнату пилососом і через чотири хвилини звалилася без сил від задишки. Після цього вона провела в ліжку три тижні.

Монік не знає, чи одужає вона взагалі. Вона може ніколи не дізнатися, чи була це коронавірусна хвороба, але багато лондонців захворіли у березні, та й втрата смаку є серйозною ознакою.

Нещодавно вона зробила тест на антитіла, який також був негативним, але, як зазначає Національна служба охорони здоров'я, у деяких людей, які перенесли вірус, їх може не бути.

Лікарі й досі не знають, як допомогти людям, у яких симптоми не зникають.

"Мені доведеться прийняти, що щось я можу, а щось ні. Тому що іноді ти маєш якісь плани на день, але у твого організму можуть бути геть інші плани", - каже вона.

"Я можу застрягти в електронній пошті або розмовах з лікарями, поговорити з друзями, і раптом відчути таке виснаження, що не можу навіть зуби почистити".

Вона пройшла курс психотерапії, де їй показали методи, як жити в новій реальності поганого самопочуття. Тепер Монік виступає за те, щоб таку допомогу від держави міг отримати кожен.