Тільця Біша як аутотрансплантант при реконструктивній пластиці альвеолярних відростків щелеп

У сучасній хірургічній стоматологічній практиці лікарі часто стикаються з необхідністю закриття дефектів м’яких тканин ротової порожнини, які можуть бути як наслідком травматичних ушкоджень, що часто зустрічається при інфекційних, запальних захворюваннях, так і результатом різних післяопераційних змін. При закритті значних дефектів метою є максимально можливе відновлення опорних тканин. За останні роки великого поширення набули методи реконструктивної пластики шляхом використання аутотрансплантатів.

Безперечно використання аутотканини знижує ризик відторгнення, інфікування, розвитку алергічних реакцій.

Серед аутотрансплантатів є дані про позитивні результати хірургічного закриття дефектів тканин за допомогою жирової тканини і, зокрема, тільця Біша.

Жирове тіло щоки є важливим утворенням, яке можна використовувати в щелепно-лицевій хірургії для закриття дефектів верхньої щелепи. Через доступність і добре кровопостачання воно може бути використане як трансплантат на ніжці при закритті дефектів м’яких тканин альвеолярних відростків верхньої щелепи та твердого піднебіння. Вигідне анатомічне розташування, добре кровопостачання і практично повна відсутність іннервації сприяють успішності операції .

▪️ У віці від 10 до 20 років вони збільшуються в об'ємі в 2 і більше разів, а потім на протязі життя залишаються практично стабільними утвореннями.

▪️ Ширина, довжина та об’єм тілець Біша суттєво залежить від форми голови та обличчя, інших антропометричних даних. На величину голови та обличчя впливає не тільки будова лицевого скелета, але і вираження м’яких тканин: м’язів, фасцій, сполучної тканини, підшкірно-жирового шару, шкіри.

Жирове тіло щоки, окрім цього, має власну сполучнотканинну капсулу та добре розвинену судинну сітку, що забезпечує живлення трансплантата. Наявність цих структур сприяє регенерації фіброзної тканини, стимулює ріст епітелію слизової оболонки і швидке загоєння післяопераційної рани. А ще жирове тіло не потребує попередньої підготовки та адаптації до реципієнтного ложа.

Дослідникам вдалося досягти усіх умов, використовуючи тільце Біша як мембрану, що підтримує трансплантат кісток.

F. Kablan описує низку досліджень, де жирове тільце щоки використовують в комбінації із кістковими замінниками для регенеративного лікування періімплантиту. При цьому автор підкреслює, що донорська ділянка жирового тіла щоки легко доступна у ротовій порожнині, забір трансплантата не супроводжується ускладненнями, а особливо визначає його швидку епітелізацію. Також результати досліджень показали, що жирова тканина може транформувати тонкий біотип тканин пародонта у товстий, покращуючи тим самим якість та об’єм м’яких тканин у рецепієнтній зоні. Крім цього, автор отримав відмінні функціональні та естетичні результати без повторення періімплантиту.

Жирове тіло щоки вже успішно використовують для усунення орально-антрального з’єднання, яке може виникнути після екстракції молярів та постановки імплантів,при реконструкції інтра-оральних дефектів, таких, як орально-антральна фістула, при втраті кісткової маси нижньої щелепи у ділянках молярів та премолярів, для усунення дефектів при онкологічних патологіях обличчя. При цьому дослідники визначали процес епітелізації ран на один тиждень після операційного втручання і стабільний клінічний перебіг без ускладнень у віддалені терміни спостереження.

Перспективним напрямком є трансплантація тільця Біша на титановій мембрані при усуненні травми орбітальної ділянки, яка може супроводжуватись вторинним ендофтальмітом. Необхідно зауважити, що така лікувальна тактика сприяє більш швидкій остеоінтеграції за даними КТ. При використанні цієї техніки відбувається підтримка кісткової мікроархітектури з відповідною мережею кров’яних клітин та власного клітинного вмісту так само, як природа трансплантованого матриксу та його місцеві активатори у вигляді факторів росту, що вивільняються із збагаченої тромбоцитами плазми крові, спричинює формування нової кісткової тканини, як наслідок, механізмів, які включають прямий остеогенез, остеоіндукцію та остеокондукцію.