Чому ми чуємо власний голос інакше, ніж інші?

Кожен з нас хоча б раз чув свій голос у записі і дивувався, що звучить він як чужий. У перші миті може навіть здатися, що це голос іншої людини. При цьому багатьом не подобається власний голос у записі. Але цьому явищу є вагомі пояснення.

Як люди чують себе?

Коли людина говорить, вона чує себе, отримуючи звукові хвилі відразу двома шляхами.

Справа в тому, що коли ми чуємо свій голос, задіяний кістковий слух. Слухаючи свій голос, ми сприймаємо його не тільки вухами. Ми вловлюємо звукові хвилі, які звучать всередині нас, через рідину, що заповнює внутрішні органи. Причому у різних людей це сприйняття різне. Комусь здається, що його голос у записі звучить вище, комусь, навпаки, нижче. Але завжди це не схоже на те, що ми самі чуємо.

Фахівці описали процес створення і звучання мовлення. Отже, мовлення зароджується в гортані, звідки виходять звукові вібрації. Частина таких вібрацій поширюється повітрям. Ці звуки саме ті, які чують оточуючі, і ті, які записуються, наприклад, на диктофон. Але є й інша частина вібрацій, яка проходить через рідини і різні тканини нашої голови. Внутрішнє і середнє вухо розташовані в кісткових порожнинах. У внутрішньому вусі міститься рідина, а в середньому - повітря. І обидва вони знаходяться в постійній компресії. При цьому гортань укладена в м'яку тканину, яка також містить рідину. По повітрю звук розходиться не так, як в рідини і щільних тканинах. Саме тому навколишні чують не те, що чуємо ми самі.

Початковий тембр, який чують всі оточуючі — це той, що передається по повітрю. Звук, який проходить по матеріалам іншої щільності, має інший тембр. У підсумку обидва звучання накладаються одне на інше, утворюючи той звук, який людина звикає чути та розпізнавати як власний голос.

Створюючи людину, природа продумала все до дрібниць. Так, здатність кісток черепа проводити звук пояснює, чому самій людині її голос у записі здається іншим, в той час як для інших людей він звичний. Справа ще й у тому, що запис відтворює наш голос не повністю. При розмові ми чуємо не тільки ті звуки, які доходять до співрозмовника, а й ті низькі частоти, провідником яких є кістки черепа. Але, слухаючи свій голос у записі, ми чуємо лише те, що можна було записати, тобто звуки, провідником яких є повітря.

До речі, довести явище кісткової провідності дуже просто. Варто заткнути вуха кінчиками пальців або берушами, і почати розмовляти, або жувати. Звуки, які ми при цьому почуємо, переважно низькочастотні, що дійшли до внутрішнього вуха завдяки кісткової провідності, в обхід всіх структур зовнішнього та середнього вуха. У порожнині рота виникають коливання повітря, які через вібрацію щік передаються нижній щелепі, і в результаті досягають внутрішнього вуха.

Наскільки відрізняється справжній голос, який ми чуємо самі?

Виявляється, проходячи через кістки та тіло людини, звук отримує низькі обертони, бо кістки забезпечують резонанс на низьких коливаннях. І тому ми чуємо свій голос більш низьким.

Зате він стає більш теплим. Зовні він звучить як більш високий, теплота втрачається. Всі ваші близькі та друзі давно звикли до вашого голосу, до такого, який ви чуєте з аудіозаписів або при перегляді відео. Однак ви звикли чути себе інакше, і тому можете не впізнати свій голос з запису, або визнати його не надто приємним.

Таким чином, людина не впізнає свій голос на записах виключно з-за того, що на нього не накладається відразу два тембри. З-за цього накладання ми чуємо себе інакше, однак навколишні сприймають наш голос саме таким, яким він чується на записах.

Це абсолютно нормальне явище, з яким стикається кожна людина. Не варто вважати, що апаратура обманює вас і спотворює голос, вона записує його саме таким, яким він чується оточуючим. Також не варто вважати свій голос на записах неприємним — вам просто незвично чути, і тим більше, асоціювати з власною персоною.