Психологія нот: як ми сприймаємо музику

Душевні струни

Термін "музична мова" - зовсім не метафора: вчені всерйоз ведуть суперечки про те, що він має право на існування. Музика - наспраді є своєрідною мовою, питання полягає в тому, що ж в цьому випадку можна назвати "словом."

Музичне сприйняття являє собою рефлекторну діяльність, що здійснюється нервовою системою під впривом подразника - звукових хвиль, що проявляється в зміні ритму дихання і частоти серцевих скорочень, зміні напруження м'язів, роботі органів внутрішньої секреції тощо. Тому мурашки на шкірі при прослуховуванні улюблених композицій - цілком реальне фізіологічне явище. І з'являються вони, доречі, не просто так: наш мозок здатний відрізняти гармонічну музику від негармонічної. Тому музичні інтервали діляться на консонанси і дисонанси. Перші створюють у нас відчуття завершеності, спокою і насолоди, а останні - напруження і конфлікту, який потребує завершення, тобто переходу в консонанс.

Музика як наркотик

Нам давно відомо, що мелодія, яка сподобалась людині, впливає на наш мозок так само, як і смачна їжа, чи будь що, що нас вдовольняє: виділяється гормон задоволення - дофамін.

Яка ж зона сірої речовини активується в момент прослуховування улюбленої композиції? Щоб знайти відповідь на це запитання науковці з Інституту неврології в Монреалі провели експеримент. Опитавши 19 добровольців у віці від 18 до 37 років про їх музичні вподобання, вчені дали їм прослухати і оцінити 60 музичних композицій.

Всі пісні були почуті учасниками експерименту вперше. В їх задачу входило оцінити кожну композицію і заплатити з власної кишені за неї від 0,99 центів до 2 доларів, щоб наприкінці експерименту отримати диск з вподобаними треками.

Таким чином дослідники виключили можливість фальшивих оцінок з боку учасників, оскільки мала кількістю людей захоче заплатили за музику, що їм не подобається.

Під час експерименту кожен учасник був під'єднаним до апарату МРТ, тому вчені могли дуже точно фіксувати все, що відбувалось в головному мозку досліджуваних під час прослуховування. Було з'ясовано, що людині необхідно всього лише 30 секунд, щоб зрозуміти, подобається йому та чи інша композиція. А також, виявилось, що хороша мелодія активує в головному мозку одразу декілька зон, однак найбільш чутливою є зона прилеглого ядра - та сама, що активується, коли якась річ виправдовує наші очікування. Саме воно входить в так званий центр задоволення, що проявляє себе при алкогольному чи наркотичному сп'янінні.

«Дивовижно, що людина передчуває і збуджується через щось зовсім абстрактне - через звук, який вона повинна почути, - говорить один із співавторів дослідження доктор Валорі Салімпур. - У кожної людини прилегле ядро ​​має індивідуальну форму, через щоі працює по-особливому. Також варто відзначити, що через постійні взаємодії відділів мозку, з кожної мелодією у нас виникають власні емоційні асоціації.»

При прослуховуванні музики активізується і слухова кора. Цікаво, що чим більше нам подобається той чи інший трек, тим сильнішою є його дія на нас - і тим більша кількість нейронних зв`язків утворюється в головному мозку, тих самих, що становлять основу наших когнітивних здібностей.

Скажи мені, що ти слухаєш і я скажу хто ти

Психологи з'ясували, що "агресивну" за своїм змістом музику частіше обирають підлітки, які відчувають певні життєві труднощі: наприклад, вони позбавлені батьківського піклування або їх ображають однолітки. А ось класику і джаз, як правило, вибирають більш благополучні діти. У першому випадку музика важлива для емоційної розрядки, в другому - сама по собі. Правда, часто агресивні пісні є характерними для всіх підлітків, оскільки вони несуть в собі елемент бунтарського духу. З віком тенденції до самовираження і максималізму у більшості помітно знижуються, тому змінюються і музичні уподобання - на більш спокійні і розмірені.

Втім, музичні смаки не завжди залежать від наявності внутрішньоособистісних конфліктів: нерідко вони банально зумовлені темпераментом. Це і зрозуміло, адже в роботі мозку, як і в музичному творі, є свій ритм. Висока його амплітуда переважає у володарів сильного типу нервової системи - холериків і сангвініків, низька - у меланхоліків і флегматиків. Тому перші вважають за краще активну діяльність, другі - більш спокійну.

Цей факт відображається і на музичних уподобаннях: люди з сильним типом нервової системи, як правило, полюбляють ритмічну музику, яка потребує високої концентрації уваги (рок, поп, реп і інші популярні жанри). Ті ж, хто володіє слабким типом темпераменту, вибирають спокійні та мелодійні жанри - класику і джаз. При цьому відомо, що флегматики і меланхоліки здатні глибше проникати в сутність музичного твору, ніж більш поверхневі сангвініки і холерики.

Втім, найчастіше вибір мелодії залежить від настрою. Засмучений сангвінік буде слухати «Реквієм» Моцарта, а радісний меланхолік надасть перевагу веселитися під гітарні баси.

Помічена і зворотна тенденція: темп музики здатний впливати на амплітуду ритму головного мозку. Спокійна мелодія знижує її, а швидка - підвищує. Цей факт наштовхнув вчених на думку, що за допомогою прослуховування різних музичних жанрів можна навіть підвищити творчий потенціал дитини, змусивши його мозок працювати в тому чи іншому ритмі.