Плід із сюрпризом у вигляді мікропластику

Мікропластик може потрапляти від матері до організму плода

Американські дослідники з Ратґерського університету на прикладі вагітних щурів показали, що плацента ссавців не може блокувати наночастинки пластику — ті можуть потрапити у серце, мозок та інші органи плода.

Учені почали досліджувати це після появи інформації про те, що у плаценті людини знайшли мікрочастинки пластику. Вплив на організм крихітних пластикових частинок досі не відомий.

Що таке мікропластик?

Це частинки розміром менше ніж 5 мм, які є результатом деградації пластикових предметів, що перебувають у довкіллі. Частинки мікропластику можуть потрапити з довкілля до живих організмів.

Науковці поки не можуть дати остаточної відповіді, як мікропластик впливає на наш організм. Він може потрапити туди різними способами — від пакетованого чаю до пляшечок для дитячого харчування. Однак точно відомо, що мікропластик містить речовини, які можуть негативно впливати на ендокринну систему людини.

У 2019 році вчені з’ясували, що за рік дорослі споживають у середньому 50 тисяч частинок мікропластику.

Суть експерименту

Дослідження на щурах опублікували в журналі Particle and Fiber Toxicology.

Під час експерименту вчені поміщали наночастинки у трахею тварини ㅡ приблизно 60% від кількості, яку за день отримує вагітна жінка.

Частинки для роботи створили з полістиролу, який входить до п'яти пластмас, що є в довкіллі. Їх позначили флуоресцентною хімічною речовиною, щоб їх можна було побачити.

Окремий експеримент показав: наночастинки перетнули плаценту приблизно через 90 хвилин після того, як матері їх вдихнули. Вчені також визначили, що середня вага плодів тих щурів, які вдихали пластик, зменшувалася.

Як розповіла професорка Фібі Стейплтон із Ратґерського університету, науковці знаходили пластикові наночастинки скрізь: у материнських тканинах, плаценті та тканинах плода, у серці плода, мозку, легенях, печінці та нирках.

«Зараз ми знаємо, що частинки можуть проникати у плід, але не маємо достатньо даних стосовно того, чи вони там перебувають, чи організм просто відгороджує їх, тож додаткової токсичності немає», — розповіла Стейплтон.

За словами вчених, мікропластик містить в собі речовини, які, діючи як ендокринні руйнівники, можуть надавати довгостроковий вплив на здоров'я людини. Також ці гранули сприймаються організмом як чужорідні і можуть викликати алергічні або запальні реакції.

Лікарі побоюються, що мікропластик може проникнути далі і вплинути на розвиток дитини.

«Це схоже на народження дитини-кіборга: вона більше не складається тільки з людських клітин, а складається з суміші біологічних і неорганічних об'єктів», - сказав Антоніо Рагуза, директор відділення акушерства і гінекології лікарні Сан-Джованні Калібіта Фатебенефрателлі в Римі.

Наступним кроком для дослідників стане розміщення щурів в «інгаляційній камері», де частинки можна вдихати, а не поміщати в трахею. Це також дозволяє оцінити хронічний вплив, при якому дають менші дози протягом тривалих періодів, а не одну велику дозу.