Від знеболюючого до вбивці емпатії: ацетамінофен (парацетамол) зменшує емпатію до болю

Ацетамінофен - це ненаркотичний знеболюючий засіб, який також зменшує емпатію до страждань інших людей - притупляє фізичний та соціальний біль, зменшуючи активацію в ділянках мозку (передній острівцевій та передній поясній), які, як вважають, пов'язані з емоційною свідомістю та мотивацією.

Деякі дослідження нейровізуалізації позитивної емпатії (тобто сприйняття та обмін позитивним афектом у інших людей) дозволяють припустити, що досвід позитивної емпатії також зачіпає ці паралімбічні ділянки головного мозку. Таким чином, ацетамінофен також може погіршити афективні процеси, пов'язані з досвідом позитивної емпатії.

Для підтвердження цієї тези співробітниками Університету Огайо і Національних інститутів здоров'я США було проведено два подвійні сліпі плацебо-контрольовані експерименти, в кожному з яких половина учасників приймала 1000 міліграмів парацетамолу, а решта - плацебо, причому добровольці не знали, що знаходиться в розчині. Тестування починали через годину після прийому, щоб препарат встиг подіяти. У часники оцінювали власний відчутий біль, особистий дистрес та емпатійну стурбованість у відповідь на читання сценаріїв про фізичний чи соціальний біль іншого учасника, а також свідчення остракізму в лабораторії або візуалізацію іншого учасника дослідження, який отримував болісні шумові вибухи. Власне це дослідження вченого з Університету Огайо Домініка Мішковського і виявило зловісну побічну дію парацетамолу.

Було відомо, що препарат притупляє фізичний біль, знижуючи активність у певних ділянках мозку, як-от острівцева частка. Ця ділянка також відіграє важливу роль у формуванні емоцій і залучена в нашому досвіді соціального болю. А останні дослідження показали, що больові центри головного мозку також тісно пов'язані з емпатією. Наприклад, МРТ-знімки показали, що ті самі ділянки мозку, які змушують нас відчувати "позитивну емпатію" - приємні відчуття з приводу інших людей, також відповідають і за біль. Ось чому знеболювальні препарати можуть притупляти й нашу здатність до співчуття.

Технічно парацетамол не змінює нашу особистість, тому що його ефект триває лише кілька годин, і мало хто приймає його постійно. Але Мішковський наголошує, що ми повинні усвідомлювати особливості препарату.

"Ми ж не сідаємо за кермо під дією алкоголю, так само ми повинні знати, що перед деякими життєвими ситуаціями, які вимагатимуть від нас емоційної чуйності, як-от серйозна розмова з партнером або колегою, не варто приймати парацетамол"

• У першому експерименті 80 студентів попросили прочитати вісім коротких сценаріїв, що описують фізичну (наприклад, поріз ножем до кістки) або психологічну (смерть батька) біль. Після цього вони повинні були оцінити біль і розлад персонажів за п'ятибальною шкалою.
• 114 учасників другого експерименту піддали хворобливому впливу чотирьох двосекундних звукових імпульсів гучністю від 75 до 105 децибел, після чого запропонували оцінити неприємні відчуття свої та одного випадково обраного добровольця за десятибальною шкалою.

У всіх експериментах учасники, які прийняли парацетамол, оцінювали свій і чужий біль нижче, ніж члени контрольної групи, тобто проявляли значно меншу емпатію.

Дослідники відзначають, що отримані результати підтримують висновки попередніх робіт і викликають особливе занепокоєння, оскільки парацетамол є одним з найбільш затребуваних препаратів.

Звісно, що людство наразі не відмовиться від цих препаратів.

"Ми люди далеко не завжди робимо тільки те, що корисно для здоров'я", - зазначає Мішковський.

Його улюблений приклад - алкоголь. Як і парацетамол, алкоголь є також засобом для притуплення болю. І ми вживаємо його, тому що знаємо, що він допомагає. Зрештою якщо робити це в помірних дозах і у правильних обставинах, в цьому немає нічого поганого. Але, щоб мінімізувати будь-які небажані ефекти та отримати максимальну користь від ліків, які ми ковтаємо у приголомшливій кількості щодня, ми повинні знати всі їх особливості. Втім, поки що ми не маємо достатньо знань про препарати, які потенційно змінюють поведінку окремих людей і навіть цілих спільнот.

Дослідники мають намір перевірити, чи мають схожу дію на емпатію інші безрецептурні знеболювальні, такі як ібупрофен.

Теорії імітації емпатії припускають, що співпереживання болю інших поділяє деякі загальні психологічні обчислення з обробкою власного болю. Підтримка цієї точки зору значною мірою покладається на функціональні докази нейровізуалізації перекриття між активаціями під час переживання фізичного болю та емпатією до болю інших людей.

Разом із цими висновками випливає, що фізичний знеболюючий ацетамінофен зменшує емпатію до болю та забезпечує новий погляд на нейрохімічні основи емпатії. Оскільки емпатія регулює просоціальну та асоціальну поведінку, це зменшення емпатії, спричинене ліками, викликає занепокоєння щодо ширших соціальних побічних ефектів ацетамінофену, який приймають майже чверть дорослих в США щотижня.